Перейти до вмісту

Левітіна Ірина Соломонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ірина Левітіна
Оригінал імені Ирина Соломоновна Левитина
Ірина Левітіна у Салоніках у 1984 році
Ірина Левітіна у Салоніках у 1984 році
Ірина Левітіна у Салоніках у 1984 році
Країна СРСР СРСРСША США
Народження 8 червня 1954(1954-06-08) (70 років)
Ленінград, СРСР СРСР
Титул Гросмейстер серед жінок (1976)
Піковий
рейтинг
2425 — 11 місце (липень 1993 року)[1]
Нагороди та відзнаки
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову відзнаку»
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР

Ірина Соломонівна Левітіна (рос. Ирина Соломоновна Левитина, англ. Irina Levitina; (8 червня 1954) — радянська, пізніше американська шахістка, гросмейстер серед жінок від 1976 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1986), претендентка на звання чемпіонки світу. Чотири рази брала участь у чемпіонатах світу з шахів. Ірина Левітіна також є чотирикратною чемпіонкою світу з бриджу.

Біографія та спортивні досягнення

[ред. | ред. код]

У 70-х та 80-х роках ХХ століття Ірина Левітіна належала до числа найсильніших шахісток світу. У 1976 році отримала титул гросмейстера серед жінок. Уперше Ірина Левітіна взяла участь у відбіркових матчах чемпіонату світу з 1973 року, коли розділила 2—5 місця на міжзональному турнірі на острові Менорка. У 1974 році Ірина Левітіна переграла Валентину Козловську 6½—5½ в півфіналі першості світу в Кисловодську, але у 1975 році вона поступилась Нані Александрії 8—9 у фінальному матчі в Москві. У 1977 році вона поступилась Аллі Кушнір у чвертьфіналі першості світу в Дортмунді. У 1982 році посіла 2 місце на міжзональному турнірі в Тбілісі, та отримала путівку до наступного етапу відбору до матчу на першість світу, в якому досягла свого найбільшого успіху в житті. Спочатку в 1983 році у Львові Левітіна перемогла Нону Гапріндашвілі 6—4, пізніше у Дубні — Нану Александрію (7½—6½), а у фінальному матчі претенденток, який проходив у Сочі в 1984 році — Лідію Семенову (7—5). у цьому ж році у Волгограді в матчі на першість світу зустрілася з Маєю Чибурданідзе, але цей матч програла з рахунком 5—8, і здобула титул віце-чемпіонки світу. У новому відбірковому циклі в 1986 році грала у турнірі претенденток у Мальме, проте посіла на ньому лише 7 місце (переможцем турніру тоді стала Олена Ахмиловська). Наступного року втретє виборола право на продовження боротьби за титул претендентки на шахову корону, посівши друге місце на міжзональному турнірі у Смедеревській Паланці. У 1988 році посіла високе третє місце на турнірі претенденток у Цхалтубо. Востаннє на міжзональному турнірі Ірина Левітіна виступила у 1991 році в Суботиці, де розділила 3—4 місця, і в черговий раз виборола путівку на турнір претенденток. Цей турнір відбувся у 1992 році в Шанхаї, і на ньому Левітіна посіла6 місце (перемогла на турнірі Жужа Полгар).[2]

Ірина Левітіна чотири рази виборювала титул чемпіонки Радянського Союзу — у 1971, 1978 (разом із Лідією Семеновою), 1979 та 1980/81. Керівництво радянської шахової федерації не допустило Левітіну на міжзональний турнір у 1979 році в Ріо-де-Жанейро у зв'язку із тим, що її брат репатріювався із СРСР до Ізраїлю.[3]

Після еміграції до США Ірина Левітіна була чемпіонкою США 1991 року (разом з Естер Епштейн), 1992 та 1993 року (разом із Оленою Дональдсон-Ахмиловською).

Ірина Левітіна є також чотикратним призером шахових олімпіад: тричі вигравала золото у 1972, 1974 та 1984 роках, а у 1988 — срібну медаль (усі у складі збірної СРСР).[4]

За час своєї шахової кар'єри Ірина Левітіна неодноразово вигравала міжнародні шахові турніри, серед яких перемоги на турнірах у Ленінграді (у 1972 та 1988 роках), Тімішоарі (1973 рік), Белграді (1977 році), Москві (1979 році), Наленчові (1984 році), Варшаві (1986 році) і Сочі (1988 році).

Найвищого рейтингу Ірина Левітіна досягла 1 липня 1993 року, і з результатом 2425 займала 11 місце у рейтингу ФІДЕ та перше місце серед американських шахісток.

Досягнення у шахах

[ред. | ред. код]
Рік Місто Турнір + = Результат Місце
1969 Чемпіонат СРСР (серед дівчат) з 1
1970 30-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 6 6 7 9½ з 19 10-12
1971 31-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 11 2 6 14 з 19 1
1972 Скоп'є 5-та шахова олімпіада 5 0 1 5½ з 6
Ленінград Міжнародний турнір з 1-2
Тольятті 32-й чемпіонат СРСР (зональний турнір) 9 5 5 11½ з 19 2-4
1973 о. Менорка 2-й міжзональний турнір 9 2 8 13 з 19 2-5
Будапешт Міжнародний турнір з 1
Тімішоара Міжнародний турнір з 1
1974 6-та олімпіада 7 1 2 8 з 10
Кисловодськ Матч претенденток проти Валентини Козловської (півфінал) 4 3 5 6½ з 12
1975 Москва Матч претенденток проти Нани Александрії (фінал)
Додаткові 5 партій
3
0
3
1
6
4
6 з 12
2 з 5
Галле 9-й міжнародний турнір 5 0 6 8 з 11 1-3
1976 36-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 6 6 5 8½ з 17 9-11
1977 Дортмунд Матч претенденток проти Алли Кушнір (чвертьфінал) 2 5 2 3 з 9
Белград Міжнародний турнір з 1-2
1978 Миколаїв 38-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 9 1 7 12½ з 17 1-2
1979 Тбілісі 39-й чемпіонат СРСР (середи жінок) 9 1 7 12½ з 17 1
Москва Міжнародний турнір з 1-2
1980/81 Алма-Ата 40-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 9 0 6 12 з 15 1
1981 Івано-Франківськ 41-й чемпіонат СРСР (серед жінок) 5 5 7 8½ з 17 9-11
1982 Тбілісі 5-й міжзональний турнір 5 0 9 9½ з 14 2
1983 Львів Матч претенденток проти Нони Гапріндашвілі (чвертьфінал) 6 4 0 6 з 10
Яйце Міжнародний турнір 4 1 4 6 з 9 3
Сочі Міжнародний турнір з 2-3
Дубна Матч претенденток проти Нани Александрії (півфінал) 5 4 5 7½ з 14
1984 Сочі Матч претенденток проти Лідії Семенової (фінал) 4 2 6 7 з 12
Волгоград Матч на першість світу проти Майї Чибурданідзе 2 5 6 5½ з 14
Будапешт Міжнародний турнір 9 0 5 11½ из 14 1
1985 Беїле-Херкулане Міжнародний турнір з 1-2
Яйце Міжнародний турнір з 1-2
Тбілісі Міжнародний турнір з 3-4
1986 26-та шахова олімпіада 3 1 7 6½ з 11
Мальме Турнір претенденток 4 6 4 6 з 14 7
1987 Смедеревська-Паланка 7-й міжзональний турнір
Додатковий матч-турнір
8
 
2
 
5
 
10½ з 15
з
2-4
2
Яйце Міжнародний турнір з 1
Алма-Ата Міжнародний турнір з 2-3
1988 Салоніки 28-ма олімпіада 6 2 3 7½ з 11
Цхалтубо Турнір претенденток 8 з 14 3-4
1990 Маніла 30-та шахова олімпіада 6 4 2 7 з 12

Кар'єра у бриджі

[ред. | ред. код]

У 1997 році Ірина Левітіна закінчила шахову кар'єру та стала професійним гравцем у бридж. У бриджі вона досягла значних успіхів на світовій арені, у тому числі у 1996 та 2000 роках стала переможцем олімпіад із бриджу, у 2002 році — титул командного чемпіона світу з бриджу, а у 2002 році — чемпіонкою світу в парних змаганнях.[5] Окрім цього, Левітіна 5 разів ставала чемпіонкою світу з бриджу.[6] Ще у 1986 році Ірина Левітіна виграла Alpwater Award, який вручається найкращим гравцям року, і стала першою із громадян колишнього СРСР, кому вручена ця почесна відзнака у бриджі.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. FIDE rating history :: Levitina, Irina S. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. World Chess Championship for Women [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Who's Who In Chess. Архів оригіналу за 28 жовтня 2009. Процитовано 22 червня 2016. (англ.)
  4. OlimpBase. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 22 червня 2016.
  5. Women Pairs, Verona 2006 [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. World Bridge Federation website http://www.worldbridge.org [Архівовано 12 травня 2011 у Wayback Machine.]
  7. Alan Truscott's column, The New York Times (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Карпов А.Е. Шахматы: энциклопедический словарь. — Москва : Советская энциклопедия, 1990. — С. 198. — 100 000 прим. — ISBN 5-85270-005-3. (рос.)
  • Дэуэль А. Интервью, комментарии и отступления // 64. — 1971. — № 46. — С. 4.

Посилання

[ред. | ред. код]