Лев Сапіга

Лев Сапіга
Лев Сапіга
біл. Леў Сапега, Leŭ Sapieha,; лит. Leonas Sapiega,; пол. Lew Sapieha
	Лев Сапега, картина невідомого художника (1617)
Народився	1557 ; Островно
Помер	7 липня 1633; Вільно
Поховання	костел святого Михаїла (Вільнюс)d
Підданство	Велике князівство Литовське; Річ Посполита
Національність	русин
Діяльність	дипломат, політик, військовослужбовець, Grand Chancellor
Знання мов	польська
Титул	шляхтич
Посада	дипломат, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський
Конфесія	православ'я[джерело не вказане 99 днів]
Рід	Сапіги
Батько	Іван Сапіга[d]
Мати	Богдана Друцька-Конопляd
Брати, сестри	Григорій Сапіга, Андрій Сапіга[d] і Ганна Сапігаd
У шлюбі з	Дорота Фірлей-Збаразька, Гальшка (Єлизавета) Радзивілл
Діти	Ян Станіслав Сапіга, Хриштоф Михайло Сапігаd, Казимир Лев Сапега, Ганна Сапігаd, Катерина Сапігаd, Криштоф Сапігаd, Андрій Сапіга[d] і Микола Сапіга[d]
	Герб; герб «Сапегів»
	Медіафайли у Вікісховищі ;

Лев Сапіга (біл. Леў Сапега, Leŭ Sapieha, лит. Leonas Sapiega, пол. Lew Sapieha; 4 квітня 1557, Островно, нині Бешенковицький район Вітебської області Республіки Білорусь — 7 липня 1633, Вільно (нині Вільнюс), Литва) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і всієї Речі Посполитої, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський (1625—1633), дипломат і політичний мислитель.

Державні посади

Син Івана Сапеги та його дружини — княжни Ганни Сангушко.^[5] Службу починав писарем у міській канцелярії міста Орші (його батько був Оршанським старостою). На посаді міського писаря прослужив до особистого знайомства з королем і великим князем Стефаном Баторієм. У 1581 році став писарем Великого князівства Литовського. Спільно з тодішніми канцлером і підканцлером він брав участь у створенні Головного Трибуналу ВКЛ. З 1581 року став королівським писарем при Стефані Баторії, потім маршалком Сейму (1582) та підканцлером литовським (з 1585 по 1589-й) і великим канцлером Великого князівства Литовського (з 1589 по 1623 роки). Добровільно відмовився від цієї посади, щоб посилити свій вплив і вплив клану Сапіг у Великому князівстві Литовському і всій Речі Посполитій.

Разом з Остафієм Воловичем брав участь у підготовці найважливішого юридичного документа ВКЛ — Статут Великого князівства Литовського 1588 р.

З 1621 року — воєвода віленський, з 1625 — великий гетьман Великого князівства Литовського. Проявив себе як військовий діяч і дипломат на прикінцевому етапі Лівонської війни (1558—1583). Сформований ним на власні кошти гусарський полк успішно діяв в битві при Великих Луках і облозі Пскова.

Пізніше очолював посольства Великого князівства Литовського, що укладали мирні договори з Федором I Іоановичем і Борисом Годуновим (1600). У смутні часи брав участь у підготовці інтервенції військ Речі Посполитої в Московське князівство, підтримував Лжедмитрія I і Лжедмитрія II. В його Слонімському маєтку виховувався Лжеівашка I — Ян Фаустін Луба, який нібито був сином Марини Мнішек від Лжедмитрія II.

Двоюрідний брат Лева Сапіги, Іван (Ян) Петро Сапіга, в 1608—1611 роках очолював військо Речі Посполитої під час інтервенції до Московії.

Цікавий факт

Під час свого канцлерства Лев Сапіга наказав переписати книги Литовської метрики, завдяки чому збереглися копії цінних середньовічних документів ВКЛ, зокрема, до нас дійшов текст Привілею Ягайла католицькій шляхті ВКЛ від 20 лютого 1387.^[6]

Сім'я

Був двічі одружений. Перша дружина — Дорота Фірлей-Збаразька, вдова князя Стефана Збаразького, син Іван Станіслав. Друга дружина — Гальшка (Єлизавета) Радзивілл,^[5] донька Христофора Миколи Радзивілла (Перуна)^[7]. Брат Григорій Сапега.

Примітки

1 2 3 Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 52. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124
↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 171.
d:Track:Q125352562
1 2 3 4 Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 56. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124
1 2 3 4 Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 57. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124
1 2 Sapiehowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Сергей Каун, 2014, с. 243.
↑ Radziwiłłowie (03) [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. IV. — 820 s. — S. 24—26. (пол.)
Сергей Каун. Привилей 20 февраля 1387 г. как исторический источник. — Минск, БДУ, 2014. — Т. Крыніцазнаўства і спецыяльныя гістарычныя дысцыпліны: навук. зб., № 9. — С. 240 – 246. (рос.)

Посилання

Сапега // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
Зображення в Ґуґлі
Лев Сапега / Lev Sapega [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Лев Иванович Сапега и его деятельность в городе Слониме / НАМЕСТНИКИ И СТАРОСТЫ ГОРОДА СЛОНИМА [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Sapiehowie (02) (пол.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7433672"_data-entity-id="Q122382124">[[:d:Q122382124|Гісторыя_Сапегаў_:_жыццяпісы,_маёнткі,_фундацыі]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Мінськ|Мінск]]:_[[:be:Віктар_Уладзіміравіч_Хурсік|Віктар_Хурсік]],_2017._—_С.&nbsp;52._—_586&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7025-75-6</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19720386]][[d:Track:Q122382124]]</div>-1] 1 2 3 Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 52. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q125352562">[https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/130049/edition/139252/content_Kniaziowie_litewsko-ruscy_od_końca_czternastego_wieku]<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:Юзеф_Вольф|J.&nbsp;Wolff]]_—_[[:Варшава|Warszawa]]:_1895._—_С.&nbsp;171.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q125352562]]</div>-2] Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 171.
d:Track:Q125352562

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7433672"_data-entity-id="Q122382124">[[:d:Q122382124|Гісторыя_Сапегаў_:_жыццяпісы,_маёнткі,_фундацыі]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Мінськ|Мінск]]:_[[:be:Віктар_Уладзіміравіч_Хурсік|Віктар_Хурсік]],_2017._—_С.&nbsp;56._—_586&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7025-75-6</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19720386]][[d:Track:Q122382124]]</div>-3] 1 2 3 4 Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 56. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7433672"_data-entity-id="Q122382124">[[:d:Q122382124|Гісторыя_Сапегаў_:_жыццяпісы,_маёнткі,_фундацыі]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Мінськ|Мінск]]:_[[:be:Віктар_Уладзіміравіч_Хурсік|Віктар_Хурсік]],_2017._—_С.&nbsp;57._—_586&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7025-75-6</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19720386]][[d:Track:Q122382124]]</div>-4] 1 2 3 4 Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 57. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124

[:0-5] 1 2 Sapiehowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[FOOTNOTEСергей_Каун2014с._243-6] Сергей Каун, 2014, с. 243.

[7] Radziwiłłowie (03) [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

п о р Великі канцлери Литовські
Канцлери князівські	Міколай Малдрик (1429) — канцлер Вітовта • Федько Козловський (1444—1452) — канцлер Свидригайла
Канцлери Великого князівства Литовського	Судивой Волімонтович (1441—1444) • Михайло Кезгайлович (1444—1477) • Олехно Судимонтович (1478—1491) • Микола Радзивілл (Старий) (1492—1510) • Микола ІІ Радзивілл «amor Poloniae» (1510—1522) • Альбрехт Гаштольд (1522—1539) • Іван Юрійович Глібович (1546—1549) • Миколай Радзивілл (Чорний) (1550—1565) • Миколай Радзивілл (Рудий) (1566—1579)
Великі канцлери литовські	Микола Радзивілл (Рудий) (1566—1579) • Остафій Богданович Волович (1579—1587) • Лев Сапіга (1589—1623) • Альбрехт-Станіслав Радзивілл (1623—1656) • Кшиштоф Зиґмунт Пац (1658—1684) • Марціан Александр Огінський (1684—1690) • Домінік Миколай Радзивілл (1690—1697) • Кароль Станіслав Радзивілл (1698—1719) • Михайло Сервацій Вишневецький (1720—1735) • Ян Фридерик Сапіга (1735—1751) • Міхал Фридерик Чарторийський (1752—1775) • Олександр Михаїл Сапега (1775—1793) • Йоахим Хрептович (1793—1795)