Лев Сапіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Сапіга
Lew Sapieha 11.PNG
Народився 1557
Островно
Помер 7 липня 1633(1633-07-07)
Вільно
Поховання Костел святого Михаїла (Вільнюс)d
Підданство
Національність русин
Діяльність дипломат
Титул шляхтич
Посада дипломат, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський
Конфесія православ'я
Рід Сапеги
Батько Q26261708?
Мати Q26261711?
Брати, сестри  • Сапіга Григорій Іванович і Andrzej Sapiehad
У шлюбі з Дорота Фірлей-Збаразька, Гальшка (Єлизавета) Радзивілл
Діти Jan Stanisław Sapiehad, Krzysztof Michał Sapiehad і Казимир Лев Сапега
На картині — Лев Сапіга (невідомий художник — 1617 р.)
Герб

герб «Сапегів»

Лев Сапіга (біл. Леў Сапега, лит. Leonas Sapiega, пол. Lew Sapieha; 4 квітня 1557, Островно, нині Бешенковицький район Вітебської області Республіки Білорусь —†7 липня 1633 р., Вільно, нині Вільнюс, Литва) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і всієї Речі Посполитої, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський (1625—1633), дипломат і політичний мислитель.

Державні посади[ред. | ред. код]

Син Івана Сапіги та його дружини — княжни Ганни Сангушко.[1] Службу починав писарем у міській канцелярії міста Орші (його батько був Оршанським старостою). На посаді міського писаря прослужив до особистого знайомства з королем і великим князем Стефаном Баторієм. У 1581 році став писарем Великого князівства Литовського. Спільно з тодішніми канцлером і підканцлером він брав участь у створенні Головного Трибуналу ВКЛ. З 1581 року став королівським писарем при Стефані Баторії, потім маршалком Сейму (1582) та підканцлером литовським1585 по 1589 и) і великим канцлером Великого князівства Литовського (з 1589 по 1623 роки). Добровільно відмовився від цієї посади, щоб посилити свій вплив і вплив клану Сапег у Великому князівстві Литовському і всій Речі Посполитій.

Разом з Остафієм Воловичем брав участь у підготовці найважливішого юридичного документу ВКЛ - Статут Великого князівства Литовського 1588 р.

З 1621 року — воєвода віленський, з 1625 — великий гетьман Великого князівства Литовського. Проявив себе як військовий діяч і дипломат на заключному етапі Лівонської війни (15581583). Сформований ним на власні кошти гусарський полк успішно діяв в битві при Великих Луках і облозі Пскова.

Пізніше очолював посольства Великого князівства Литовського, що укладали мирні договори з Федором І Іоановичем і Борисом Годуновим (1600). У смутні часи брав участь у підготовці інтервенції військ Речі Посполитої в Московське князівстсво, підтримував Лжедмитрія I і Лжедмитрія II. В його Слонімському маєтку виховувався Лжеівашка I — Ян Фаустін Луба, який нібито був сином Марини Мнішек від Лжедмитрія II.

Двоюрідний брат Лева Сапіги, Іван (Ян) Петро Сапіга, в 16081611 роках очолював військо Речі Посполитої під час інтервенції до Московії.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був двічі одружений. Перша дружина — Дорота Фірлей-Збаразька, вдова князя Стефана Збаразького, син Іван Станіслав. Друга дружина — Гальшка (Єлизавета) Радзивілл,[2] донька Христофора Миколи Радзивілла (Перуна).[3] Брат Григорій Сапіга.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sapiehowie (02) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  2. Sapiehowie (02) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Radziwiłłowie (03) Архівовано 10 жовтень 2016 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]