Лев печерний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Печерний лев
Час існування: від середнього-пізнього плейстоцену до раннього голоцену
0.3–0.01 млн р. т.
Печерний лев
Печерний лев
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Рід: Пантера (Panthera)
Вид: Лев (Panthera leo)
Підвид: P. l. spelaea
Триноміальна назва
Panthera leo spelaea
Goldfuss, 1810
червоним позначено реконструйоване максимальне поширення печерного лева
червоним позначено реконструйоване максимальне поширення печерного лева
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Panthera spelaea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Panthera leo spelaea
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 363571

Європейський печерний лев (P. l. spelaea або Panthera spelaea), також печерний лев — вимерлий підвид лева, який жив у Європі, Північній Азії й північному заході Північної Америки на час плейстоцену. Цей підвид лева був одним з найбільших. У дорослого самця, який був знайдений у 1985 році в Німеччині, висота плеча була приблизно 1.2 м, а тіло завдовжки 2.1 м. Багато викопних решток знайдено на території сучасних Іспанії, Італії, Великій Британії, Німеччині.

Назву «Печерний» отримав через те, що скам'янілості були знайдені переважно в печерах. Леви жили в хвойних лісах, полювали на рослиноїдних тварин. Декілька скелетів лева було знайдено біля скелета північного оленя, це свідчить про те, що вони могли жити в холодних умовах. У деяких печерах знайдені настінні малюнки. У них зображувалося, як люди полювали разом з левами, а це значить, що леви були приручені[джерело?].

Європейський печерний лев походив від раннього європейського печерного лева.

Еволюція й поширення[ред. | ред. код]

Еволюційний шлях[ред. | ред. код]

У Європі перші леви з'явилися близько 700 000 років тому і належали до підвиду Panthera leo fossilis, так званого мосбахського лева. Те, що його іноді також називають печерним левом, може привести до помилок. Як правило, терміном печерний лев називається пізніший підвид Panthera leo spelaea. Мосбахські леви досягали завдовжки до 2,4 м без урахування хвоста, і були на півметра більші від сучасних левів. За розмірами вони відповідали лігру, гібриду лева і тигриці. Від цього великого підвиду походить печерний лев, що з'явився близько 300 000 років тому. Він був поширений по всій північній Євразії і навіть за часів льодовикових періодів проникав глибоко на північ. На північному сході Євразії жив східносибірський лев, який через тодішнє сухопутне сполучення між Чукоткою і Аляскою досяг американського континенту. Поширюючись на південь, він розвинувся в американського лева (Panthera leo atrox). Східносибірський печерний лев вимер по закінченні останнього великого зледеніння близько 10 000 років тому. Європейський печерний лев вимер, ймовірно, в той же період, однак не виключено, що він ще якийсь час мешкав на Балканському півострові. Щодо левів, які жили на ньому, аж до початку нашої ери — невідомо, чи були вони печерними.

Печерний лев в Україні[ред. | ред. код]

Печерний лев мешкав і на території України[1]. Зокрема кістки печерного лева знайдені в печерах Криму — Еміне-Баїр-Хосар, Мармуровій[2] і Аджи-Коба[3]. Моляр і кілька кісток посткраніального скелету надзвичайно великого дорослого самця печерного лева знайдені в печері Білих стін (карстова печера на Закарпатті)[4]. Остеологічні рештки печерних левів знайдено й у ґроті Прийма-1 (Миколаївський район Львівської області)[5]. Остеологічні знахідки палеолітичної стоянки Коробчине-курган у басейні Великої Висі (Кіровоградщина) в тому числі включають ікло печерного лева[6]. Уламки кісток печерного лева знайдено й на стояні Андріївка 4, що теж на Кіровоградщині[7]. Кістки печерного лева знайдені в Молодовому V (Чернівецька обл.)[8] і Кормань 9 (Чернівецька область)[9]. Рештки печерного лева знайдені й у плейстоценовому відкладенні Синякове-1 (Тернопільщина)[3]. Стерте ікло старого печерного лева знайдено в околицях м. Василівки Запорізької області[10]. Вважається що петрогліфи Кам'яної могили зображають, серед іншого, й печерних левів[11].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Krakhmalnaya, T. Carnivore Remains from Late Pleistocene and Holocene Deposits in the Ukraine // The Holocene History of European Vertebrate Fauna: Modern Aspects of Research (Workshop, 6th to 9th April 1998, Berlin). — 1999. — С. 223–235.
  2. Ридуш Б. Т. & Времир М. Підсумки і перспективи палеонтологічного вивчення печер Криму // Спелеологія і карстологія. — 2008. — Вип. 1. — С. 85–93.
  3. а б Рідуш Б. «Ведмежі печери» на півдні Східної Європи // Спелеологія і карстологія. — 2014. — № 12. — С. 26–41.
  4. Рідуш Б. Т. Динаміка карстових масивів Українських Карпат за даними відкладів печер Стрімчакового карстового району // Геополитика и экогеодинамика регионов. — 2010. — Вип. 1. — С. 21–31.
  5. Мацкевий Л. Підсумки досліджень палеоліту та мезоліту в печерах заходу України // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2005. — Вип. 9. — С. 90–134.
  6. Нездолій О. І. Палеолітична стоянка Коробчине-курган у ландшафті басейну Великої Висі // Археологія. — 2016. — № 2. — С. 3–12.
  7. Залізняк Л., Шевченко Т. Дослідження похованого яру на мустьєрській стоянці Андріївка 4 на Кіровоградщині. — 2018. — С. 112–115.
  8. Ситник, О., Кулаковська, Л., Усик, В., Женест, Ж. М., Меньян, Л., Богуцький, А., Езартс, П. Молодове V: дослідження мустьєрських поселень у 1998–1999 роках // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2007. — Вип. 11. — С. 136−179.
  9. Кулаковська Л. В., Усик В. І., Езартс П., Пірсон С., Кононенко О. М., Нігст Ф. Верхньопалеолітична стоянка Кормань 9 // Археологія і давня історія України. — 2019. — Вип. 3. — С. 111–125.
  10. Мазко Б. Історія світу, переважно Василівки. — Василівка, 2019. — 515 с.
  11. Михайлов Б. Петрогліфи Кам'яної могили. — МАУП, 2005. — 291 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лев печерний