Легасов Валерій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валерій Олексійович Легасов
рос. Валерий Алексеевич Легасов
Legasov.jpg
Народився 1 вересня 1936(1936-09-01)
Тула, Московська область, Російська РФСР, СРСР СРСР
Помер 27 квітня 1988(1988-04-27) (51 рік)
Москва, Російська РФСР,
СРСР СРСР
Національність Росіянин
Alma mater Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєва[d]
Галузь наукових інтересів Хімія
Заклад Курчатовський інститут
Відомий завдяки: Брав участь у подоланні наслідків вибуху Чорнобильської АЕС
Нагороди Hero of Russia Gold Star.png

Легасов Валерій Олексійович (19361988) — академік АН СРСР, фахівець з фізичної, неорганічної хімії, неорганічного синтезу і хімії плазми, перший заступник директора Інституту атомної енергії ім. І. В. Курчатова. Один з керівних діячів радянської державної комісії з ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та безпосередніх учасників в перший період після аварії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 вересня 1936 р. у Тулі.

Легасов безпосередньо як фахівець не мав справу з атомними реакторами, але коли сталася аварія в Чорнобилі, опинився на місці катастрофи одним з перших і провів там у цілому чотири місяці — замість припустимих 2-3 тижнів; саме він запропонував склад суміші, якою був засипаний палаючий реактор і завдяки якій наслідки виявилися меншими, ніж могли бути. Легасов з'являється у документальному фільмі з місця ліквідації катастрофи «Чорнобиль — Хроніка важких тижнів».

Перший час після аварії, особливо на рівні офіційних міжнародних наукових професійних зустрічей еспертів з атомної енергії, він продовжував триматися керівної лінії Політбюро ЦК КПРС на чолі з М. С. Горбачовим на применшення реальної картини катастрофи. Після завершення своєї місії в Чернобилі та Києві і повернення Легасова до Москви він, хто персонально і безпосередньо зіткнувся з наслідками аварії на місці, став підіймати принципові та гострі питання середи московського партійно-державного керівництва. Він почав прямо говорити про принципові недоліки конструювання ЧАЕС та її реакторів, про хибність приховування від широкої громадськості масштабів та загроз катастрофи, — чим він порушив принцип кланового мовчання та професійної таємниці московських науково-промислових кіл. За думкою сучасних Легасову західних колег та українських сучасників (Юрій Щербак), цього Легасову в цих колах не простили як тоді, так навіть і після його смерті. Навіть 25 років по його смерті, окремі співробітники Інституту атомної енергії ім. Курчатова (Росія) не приховують своєї ворожості та ненависті до особи Легасова.[1]

Смерть[ред.ред. код]

За два роки після аварії, 27 квітня 1988 у Москві Легасов раптово помер. За версією офіційного слідства Генеральної прокуратури СРСР, смерть сталася через самогубство на ґрунті «депресії».

Легасов залишив надиктоване на диктофон послання, у якому прокоментував Чорнобильську катастрофу. Частина послання виявилась зтертою.

Документальна фільмографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.