Легедзине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Легедзине
В центрі села
В центрі села
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Тальнівський район
Рада/громада Легедзинська сільська рада
Код КОАТУУ 7124085401
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1126 осіб (2007)
Поштовий індекс 20435
Телефонний код +380 4731
Географічні дані
Географічні координати 48°47′58″ пн. ш. 30°30′54″ сх. д. / 48.79944° пн. ш. 30.51500° сх. д. / 48.79944; 30.51500Координати: 48°47′58″ пн. ш. 30°30′54″ сх. д. / 48.79944° пн. ш. 30.51500° сх. д. / 48.79944; 30.51500
Середня висота
над рівнем моря
201 м
Місцева влада
Адреса ради 20435 Черкаська область, Тальнівський район, с. Легедзине, вул. Леніна, 14а, тел.: 9-95-32
Сільський голова Гульченко Сергій
Карта
Легедзине. Карта розташування: Україна
Легедзине
Легедзине
Легедзине. Карта розташування: Черкаська область
Легедзине
Легедзине

Легедзине у Вікісховищі?

Леге́дзине — село в Тальнівському районі Черкаської області (Україна).

Історія[ред. | ред. код]

Між селами Легедзине та Тальянки існувало велике трипільське поселення загальною площею понад 450 га[1].

31 грудня 1919 року через Легедзине під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[2].

10 листопада 1920 підпільний штаб українських повстанців на чолі з Ф.Крижанівським організував на околиці Легедзиного оборону проти кінних частин Червоної армії, які рухалися з Умані до Звенигородки для боротьби із залишками частин армії УНР, очолюваної генералом Юрієм Тютюнником. До повстанців приєдналися жителі сусідніх сіл. Червоним вдалося зламати опір українців і почати жорстоку розправу. Під час повстання і наступних страт загинуло понад сто селян, 10 легедзинських господарств було спалено як застереження непокірним. На честь загиблих повстанців у селі 2010 року встановили пам'ятник.

Пам'ятник загиблим прикордонникам

У 1941 році Окрема Коломийська прикордонна комендатура, відступаючи з боями на схід, на початку серпня під Легедзиним дала бій німецьким дивізіям «Лейбштандарт Адольф Гітлер» та «Мертва голова», знищивши багато солдатів та 17 танків. Але сили виявилися нерівними, закінчилися боєприпаси і тоді прикордонники випустили на ворога 150 службових вівчарок, завдяки чому вони майже на два дні зупинили наступ ворога на цій ділянці фронту. Біля траси Золотоноша-Умань в 2003 році відкрито єдиний в Україні пам'ятник службовим собакам[3].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, організованого більшовицьким керівництвом СРСР у 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Історико-культурний заповідник «Трипільська культура»[ред. | ред. код]

2002 року Постановою Кабінету Міністрів України було створено історико-культурний заповідник «Трипільська культура». До його складу ввійшло 11 поселень трипільської культури, розташованих на території Уманського, Тальнівського, Звенигородського районів Черкаської області. Зокрема сюди входять такі поселення-гіганти як «Тальянки», «Веселий Кут», «Майданець», «Доброводи». Територія заповідника — 20 кв. км.

Дирекція заповідника розташована в с. Легедзине. Біля неї відтворено трипільське житло в натуральну величину.

Директор заповідника — історик і самодіяльний кінорежисер Владислав Чабанюк.

Після того, як 2008 року уряд припинив фінансувати заповідник, В.Чабанюк почав самотужки шукати способи завершення інтер'єрних робіт у реконструйованих трипільських оселях і порятунку їх від руйнації. Для цього він щоліта організовує т. зв. «трипільські толоки». На його заклик відгукнулися люди з усієї України. Спочатку учасників толоки було кілька десятків людей, але в наступні роки на толоки в Легедзине приїздили сотні. Постійні учасники толоки: казкар Сашко Лірник, кінорежисери Михайло Іллєнко та Наомі Умань[4][5][6][7].

Аматорське кіно[ред. | ред. код]

В околицях Легедзина Владислав Чабанюк і Сашко Лірник провадили зйомки художнього кінофільму «Чорний козак».

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Владислав Чабанюк — історик, самодіяльний кінорежисер, директор Історико-культурного заповідника «Трипільська культура»
  • Наомі Умань — режисер артхаусного кіно (США), протягом багатьох років мешкає в Легедзині.

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Л.Панченко. Паланка (історико-краєзнавчий нарис). — Умань. 2003 ISBN 966-7659-30-5
  • Шмаглій М. М., Дудкін В. П. Зіньковський К. В. Про комплексне вивчення трипільських поселень. // Археологія № 10. — Київ, 1973
  • А. І. Кузьмінський, Г. В. Суховершко, В. Я. Чудновський. Наш рідний край. Хрестоматія з історії Черкащини. — Київ. 1993

Посилання[ред. | ред. код]