Легка, мов пір'їнка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2019)
Легка, мов пір'їнка
англ. Feathered Dreams
Жанр пригоди, соціальний, романтика
Режисер Андрій Рожен
Сценарист Олександр Рожен
У головних
ролях		 Омонія Обол
Кінокомпанія Highlight Pictures[1]
Мова англійська, українська
Країна Україна, Нігерія
Рік 2012
Кошторис $400 тисяч
IMDb ID 2182269
feathereddreams.com

«Легка, мов пір'їнка» (англ. Feathered Dreams) — український фільм режисера Андрія Рожена, у якому 30-річний українець є й автором сценарію, і режисером, і виконавцем однієї з головних ролей. Легка, як пір'їнка стала першою стрічкою, знятою Україною у співпраці з Нігерією. Головна тема фільму - проблема расизму в Україні.

Опис[ред. | ред. код]

Шаде, дівчина з Ніґерії, приїжджає до Києва навчатися на лікаря. Так захотіла її мати. Вона ж мріє бути співачкою. Та якось на ніґерійку напали скінгеди, і її рятує український хлопець. Ця подія змінює життя дівчини. Така ось сюжетна лінія стрічки. Андрій Рожен розповідає, що, пишучи сценарій, спирався на реальні історії: «Їх мені розповіли друзі-ніґерійці, які живуть в Україні. В основі сюжету — реальна історія дівчини-ніґерійки. Її тато загинув. Мама наполягала, щоби дівчина стала лікарем, як батько. А вона хотіла бути актрисою».

Восени у світовий прокат вийшов фільм Андрія Рожена «Легка, мов пір’їнка». Першими стрічку побачили американці, потім відбувся європейський реліз, а вже потім, нарешті картину показали на екранах Ніґерії.

Свою стрічку Андрій Рожен робив саме для африканського глядача. Він, каже, трохи знайомий із ніґерійською культурою: «Двічі бував у цій країні. Вивчав, яка тематика фільмів у них переважає. Переважно це — соціальні теми. СНІД, розбій, бідність. У ніґерійських фільмах часто отруюють один одного. Але їх не цікавлять фільми жахів чи науково-популярні стрічки. Тема расизму теж присутня. Якщо фільм — про еміґрантів: ніґерійці серед тих національностей, які найбільше міґрують. У таких фільмах піднімається тема соціалізації, пошуку роботи в чужому середовищі».

Примітки[ред. | ред. код]

  • У Ніґерії мати має великий авторитет, більший, ніж батько, каже автор стрічки. І все ж таки дівчина пішла супроти материнської волі: покинула університет на 3-му курсі, працювала на різних роботах. І таки стала актрисою. Нині вона знімається у багатьох російських фільмах. Грає переважно епізодичні ролі, але поряд із провідними акторами.
  • Інша історія — про те, як на мулатку напали скінгеди. Вона — напівукраїнка. Її переслідували з метро на столичному вокзалі. Дівчина зверталася до багатьох людей по допомогу. І до міліціонерів — теж. Вони її зіґнорували. Підбігала до чоловіків, просила, щоби хтось із них прикинувся її хлопцем. Один таки відгукнувся. «Любовна лінія у фільмі — моя власна, — додає Андрій Рожен. — Колись сам зустрічався з мулаткою».
  • Але, загалом, фільм — не про расизм. «Під час роботи намагався не перегнути палки, — пояснює режисер. — Боявся зобразити українців расистською нацією. Щоби люди не подумали, наче в нас тут тільки марширують і «зіґують». Із проблемою расизму можна зустрітися будь-де. Це — не суто українська тема».
  • Режисер намагався зробити «Легку, мов пір’їнка» цікавою для африканського глядача. У Ніґерії з кінематографом незрівнянно краще, ніж в Україні, стверджує він. «У нас, щоправда, — якісніше кіно, — зауважує автор стрічки. — Але в них є кіноринок. Хоча середній бюджет фільму — 70—80 тисяч доларів. Але в рік вони випускають 1 200 картин. Це — другий за розміром ринок. Перший — Болівуд. Третій — Голівуд. Навіть якщо ніґерійці еміґрують, то все одно продовжують дивитися своє кіно. У США можна зустріти спеціалізовані крамниці, де продаються диски саме з ніґерійськими стрічками».
  • Цікаво, що всі зйомки відбувалися в Україні. Переважно в Києві. Деякі кадри, що імітують Ніґерію, — фільмувалися в Криму. Знімальний період тривав 30 днів. Задум настільки неординарного для України фільму належить кіноінвестиційній компанії Highlight Pictures. На 95 % — це стрічка українського виробництва. Лише головна актриса Омонія Обол — із Ніґерії. «Вона там дуже популярна, — хвалиться Андрій Рожен. — Знімається майже в усіх блокбастерах. Деякі другопланові ролі виконували ніґерійці. Один із головних героїв — американець. Продюсерська команда та знімальна група — українські.
  • Усі пісні героїні виконувала Гайтана. Співачці імпонує головна героїня, тому вона з легкістю написала музику: «Коли мені запропонували написати саундтрек до фільму «Легка, як пір’їнка», я відразу ж почала активно переглядати епізоди цієї кінороботи, прочитала сценарій і зрозуміла, що історія головної героїні дуже близька моєму серцю. Перебуваючи під враженнями від фільму й історії, яку він розповідає, я й написала пісню My Everything. Це було не замовлення по роботі, пісня народилася за лічені миті й вийшла абсолютно щирою… Коли я її писала, то проводила паралель між собою та головною героїнею. Ми з нею дуже схожі… Я також, як вона, шалено любила музику й боролася за право стати одним цілим із нею. Лише музика здатна подарувати новий шлях, свободу, легкість. Я вклала в цю пісню всі емоції, увесь трепет свого серця й любов. Я намагалася передати всю емоційність і настрій фільму. Упевнена, «Легка, як пір’їнка» і пісня My Everything, яка стала саундтреком до цієї чудесної кінокартини, знайдуть відгук у мільйонах сердець по всьому світу».
  • Андрій Рожен тим часом уже готується до нової роботи: у вересні зніматиме короткометражний фільм «Солов’ї, солов’ї». Історія стосується 1944 року, періоду, коли радянські війська ввійшли в Румунію. «Фільм показуватимемо на фестивалях і телебаченні. Також працюємо над документальною стрічкою про госпіси, лікарні для невиліковно хворих людей, — ділиться планами на майбутнє український режисер.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Матеріали до історії українського кіно (1991–2011). Вип. 4 : Газета ”Культура і життя”, журнал ”Українська культура” про кіномистецтво України: бібліогр. покажч. Київ: М-во культури України, Нац. парлам. б-ка України, 2015. 232 стор.: С. 195
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Легка,_мов_пір%27їнка&oldid=40971183