Легка атлетика на літніх Олімпійських іграх 1968
| Легка атлетика на літніх Олімпійських іграх 1968 | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Місто | |
| Країни-учасниці | 92 |
| Кількість атлетів | 1028 |
| Розігрується медалей | 36 комплектів |
| Відкриття | 13 жовтня |
| Закриття | 20 жовтня |
| Арена | Олімпійський стадіон |
| | |
Змагання з легкої атлетики на літніх Олімпійських іграх 1968 були проведені з 13 по 20 жовтня в Мехіко на Олімпійському стадіоні. Олімпійські чемпіони зі спортивної ходьби та марафонського бігу визначались на шосейних трасах, прокладених вулицями міста, проте старт і фініш відбувався на стадіоні.
Це були перші олімпійські ігри на американському континенті за межами США. Вперше на олімпійських іграх доріжка стадіону була синтетичною. Вони проходили в високогірному Мехіко на висоті 2244 метрів над рівнем моря. Жодна з попередніх Олімпіад не проводилась в містах, розташованих вище 200 метрів над рівнем моря. У зв'язку з цим очікувалися високі результати в спринтерських дисциплінах (через зниженого опору повітря) і низькі результати в бігу на довгі дистанції (через нестачу кисню). Обидва ці очікування виправдалися. Так, світові рекорди були встановлені, зокрема, в бігу на 100, 200 і 400 метрів, кілька разів світовий рекорд був перевищений в потрійному стрибку. У стрибках в довжину Боб Бімон зробив те, що пізніше буде названо «стрибком в XXI століття» — він перевищив колишній світовий рекорд на 55 см. Цей видатний результат був найкращим у світі до 1991 року, коли був перевершений на 5 см американцем Майком Пауеллом у дуелі зі співвітчизником Карлом Льюїсом на чемпіонаті світу в Токіо.
На дистанціях 5000 і 10000 метрів були показані відверто слабкі результати. Обидві ці дистанції виграли африканські спортсмени, які виросли на високогір'ї — тунісець Могамад Ґаммуді і кенієць Нафталі Тему. Марафон виграв також африканець, ефіоп Мамо Волде, що приніс своїй країні третього олімпійське золото в марафоні. Переможець марафонських забігів на попередніх двох Олімпіадах, ефіоп Абебе Бікіла також вийшов на старт у Мехіко, проте був змушений зійти з дистанції через травму.
Героєм олімпіади став американський спортсмен Ел Ортер, який виграв четверту поспіль золоту медаль в змаганнях метальників диска. Вайомія Таєс стала першою спортсменкою (як серед жінок, так і серед чоловіків), яка двічі перемогла на стометрівці.
Не обійшлася олімпіада і без політичних демонстрацій. Під час церемонії нагородження переможців в бігу на 200 метрів серед чоловіків золотий і бронзовий призери афроамериканські атлети Томмі Сміт і Джон Карлос в знак протесту проти расизму в США під час виконання американського гімну опустили голови і підняли вгору стиснуті кулаки в чорних рукавичках. Після цього спортсмени були виключені з команди США, і МОК попросив їх залишити олімпійське селище[1].
| Місце | Країна | Золото | Срібло | Бронза | Загалом |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 15 | 6 | 7 | 28 | |
| 2 | 3 | 4 | 1 | 8 | |
| 3 | 3 | 2 | 8 | 13 | |
| 4 | 2 | 3 | 1 | 6 | |
| 2 | 3 | 1 | 6 | ||
| 6 | 2 | 2 | 0 | 4 | |
| 7 | 2 | 1 | 4 | 7 | |
| 8 | 1 | 4 | 3 | 8 | |
| 9 | 1 | 2 | 1 | 4 | |
| 10 | 1 | 1 | 0 | 2 | |
| 11 | 1 | 0 | 1 | 2 | |
| 1 | 0 | 1 | 2 | ||
| 1 | 0 | 1 | 2 | ||
| 1 | 0 | 1 | 2 | ||
| 15 | 0 | 2 | 0 | 2 | |
| 16 | 0 | 1 | 1 | 2 | |
| 17 | 0 | 1 | 0 | 1 | |
| 0 | 1 | 0 | 1 | ||
| 0 | 1 | 0 | 1 | ||
| 0 | 1 | 0 | 1 | ||
| 0 | 1 | 0 | 1 | ||
| 22 | 0 | 0 | 2 | 2 | |
| 23 | 0 | 0 | 1 | 1 | |
| 0 | 0 | 1 | 1 | ||
| 0 | 0 | 1 | 1 |
- ↑ Athletics at the 1968 Ciudad de Mexico Summer Games. www.sports-reference.com. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|publisher=
- Сторінка легкоатлетичних змагань Олімпіади-1968 [Архівовано 13 січня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародного олімпійського комітету (англ.)
- Статистика легкоатлетичних змагань Олімпіади-1968 [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.] на сайті www.todor66.com (англ.)
- Олимпийские игры : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — Москва : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 30-129. — ISBN 978-5-904885-81-6.
- [1] — С. 518-538. Архівовано з джерела 13 січня 2019
