Перейти до вмісту

Легка онтологія Емі Томассон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Легка онтологія Емі Томассон — це неокарнапівська метаонтологічна теорія, розроблена Емі Томассон, яка зосереджується на дефляціонізації онтологічних питань.[1] В основі цієї теорії лежить положення, що більшість онтологічних запитань, якщо вони коректно сформульовані, можуть бути вирішені без складних метафізичних дебатів, використовуючи лише концептуальну компетентність і базові емпіричні дослідження​​.[2]

Основні положення

[ред. | ред. код]

Дефляційність метаонтології

[ред. | ред. код]

Легка онтологія стверджує, що більшість онтологічних питань не є складними чи глибокими. Відповіді на них можна отримати через тривіальні аргументи, спираючись на концептуальні або емпіричні методи. Наприклад, питання існування столів вирішується шляхом аналізу терміна "стіл" і умов його застосування.[2]

Реалізм на онтологічному рівні

[ред. | ред. код]

Томассон підтримує простий реалізм, згідно з яким спірні сутності, такі як абстрактні об'єкти (числа, пропозиції) та звичайні предмети (столи, стільці), справді існують. Вона наголошує, що ці сутності існують в одному і тому ж базовому сенсі, не вимагаючи складних аргументів​​.[1]

Роль мови та умов застосування

[ред. | ред. код]

Центральним елементом легкої онтології є поняття умов застосування термінів. Умови застосування визначають, як і коли певний термін може бути використаний, що дозволяє формулювати онтологічні висновки без глибоких метафізичних аргументів​​.[2]

Методологія

[ред. | ред. код]

Легка онтологія спирається на аналіз звичайної мовної практики, зокрема, як використовуються сорти термінів. Наприклад, якщо певний термін ("м'яч") має чітко визначені умови застосування, його існування підтверджується, коли ці умови виконані​​.

Томассон вважає свою теорію продовженням і переосмисленням метаонтології Рудольфа Карнапа, але без його асоціації з верифікаціонізмом чи антиреалізмом. Вона також критикує куайновський підхід, який часто акцентує увагу на наукових теоріях, і натомість пропонує інтеграцію звичайних емпіричних дослідженнь і концептуальної компетентності​​.[1]

Критика

[ред. | ред. код]

Хоча легка онтологія має свої переваги, такі як узгодженість із повсякденними уявленнями та простота у вирішенні багатьох спірних питань, вона залишається позицією меншості у сучасній метафізиці. Її критикують за можливе змішання мови та реальності та недостатню глибину при розгляді фундаментальних онтологічних проблем​​.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Kononov, Eugene (1 липня 2024). Metaontology (метаонтология). SSRN (рос) . Elsevier. Процитовано 5 січня 2025.
  2. а б в L. Thomasson, Amie (2014 р.). Ontology Made Easy. Oxford University Press (англ.). Процитовано 5 січня 2025.
  3. Thomasson, Amie (2007 р.). Ordinary Objects. Oxford University Press (англ.). Процитовано 5 січня 2025.