Легкі крейсери типу «Дідо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легкі крейсери типу «Дідо»
Dido-class cruiser
HMS Phoebe alongside.jpg
Британський легкий крейсер «Фібі» з Його Величністю королем Великої Британії Георгом VI та королевою Єлізабет на борту біля причалу порту Белфасту. 1942
Служба
Тип/клас легкі крейсери
Попередній клас «Таун»
Наступний клас «Коронна колонія»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність Naval Ensign of the United Kingdom.svg Королівський ВМФ Великої Британії
Naval Standard of Pakistan.svg ВМС Пакистану
Naval Ensign of New Zealand.svg Королівський ВМФ Нової Зеландії
На честь перший тип крейсерів флоту на ім'я «Дідо»[1]
Верф Велика Британія Cammell Laird
Fairfield Shipbuilding and Engineering Company
Alexander Stephen and Sons
Scotts Shipbuilding and Engineering Company
Hawthorn Leslie and Company
HMNB Portsmouth
Chatham Dockyard
Harland and Wolff
Vickers-Armstrongs
Замовлено 16
Спущено на воду 16
На службі 1940 — 1966
Загибель 5
Бойовий досвід Друга світова війна
Параметри
Тоннаж 5 700-5 900 тонн (стандартна)
6 900-7 600 тонн (повна)
Довжина 148—156 м
Ширина 15,4 м
Висота 4,3 м
Бронювання Пояс: 76 мм
Палуба: 51 — 25 мм
Траверси: 25 мм
Башти: 13 мм
Технічні дані
Силова установка 4 × парових турбіни Parsons
4 × парових котли Admiralty
Гвинти 4
Потужність 62 000 к.с.
Швидкість 32,25 вузлів (59,7 км/год)
Дальність плавання 1 500 миль (2 414 км) на 30 вузлах
4 240 миль (6 824 км) на 16 вузлах
Екіпаж «Дідо»: 480 офіцерів та матросів
«Беллона»: 530 о/с
Озброєння
Артилерія «Дідо»:
8-10 (4-5 × 2) × 133-мм гармат Mark I
1 × 102-мм універсальна гармата QF 4 inch Mk V[2]
«Дідо-3»:
8 (4 × 2) × 113-мм гармат Mk I
«Беллона»:
8 (4 × 2) × 133-мм двохствольних гармат Mark I
Торпедно-мінне озброєння «Дідо»:
6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
«Беллона»:
6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння «Дідо»:
8 (2 × 4) × 40-мм автоматичних зенітних гармат QF 2 pounder Mark II
8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50
«Беллона»:
3 × 40-мм автоматичних зенітних гармат QF 2 Mark II
12 (6 × 2) × 20-мм зенітних гармат «Ерлікон»

Легкі крейсери типу «Дідо» (англ. Dido-class cruiser) — клас військових кораблів з 16 легких крейсерів (також кваліфікувалися, як крейсери ППО) (разом з підкласом «Беллона»), що випускалися британськими суднобудівельними компаніями з 1940 по 1942 роки. Легкі крейсери цього типу становили модернізовану версію крейсерів типу «Аретюза» й входили до складу Королівських військово-морських флотів Великої Британії, Нової Зеландії та ВМС Пакистану і взяли найактивнішу участь у морських боях і битвах Другої світової війни.

Всього було побудовано шістнадцять одиниць: перша партія з трьох крейсерів увійшла до ВМФ Великої Британії у 1940 році, наступні дві групи з шести та двох бойових кораблів відповідно у 1941 та 1942 роках. Підгрупа легких крейсерів типу «Беллона» у кількості п'яти одиниць увійшла до строю в 1943—1944 роках. Пізніше три з них «Беллона», «Блек Прінс» і «Рояліст» були передані до ВМФ Нової Зеландії, ще один «Бабур» потім увійшов до ВМС Пакистану.

Легкі крейсери типу «Дідо»[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Досвід бойових дій на морі в ході Першої світової війни довів, що потреба в крейсерах залишається дуже великою, тому навіть з початком другого за чергою світового конфлікту, англійці не припиняли проектувати і закладати нові кораблі такого класу. Значний розвиток отримала лінія легких крейсерів малої водотоннажності, початок якої був закладений крейсерами «Аретюза». У 1939—1942 роках на воду були спущені кораблі найбільшою в історії британського флоту серією крейсерів типу «Дідо», призначених щоб протиповітряного прикриття середземноморських і арктичних конвоїв. Це були невеликі кораблі (приблизно в 5 000 — 6 000 тонн), озброєні 133-мм універсальними гарматами, здатними вести вогонь, як по морських, так і по повітряних цілях.

Крейсери цього типу будувалися двома серіями. Перша складалася з одинадцяти кораблів: «Дідо», «Евріал», «Найад», «Фібі», «Сіріус», «Бонавентуре», «Герміона», «Карібдіс», «Сцилла», «Аргонаут» і «Клеопатра». У другу входило п'ять кораблів з меншим числом гармат головного калібру і більш сильним зенітним озброєнням — «Беллона», «Блек Прінс», «Дайадем», «Рояліст» і «Спартан».

За задумом проектувальників крейсерів корабельна артилерія мала представлятися десятьма 5,25-дюймовими універсальними гарматами Mark I у п'яти баштах, які були допоміжною зброєю на лінійних кораблях типу «Кінг Джордж V». Однак, через складності виробництва цих артилерійських систем перша партія крейсерів увійшла до строю, маючи тільки вісім установок у чотирьох баштах. Лише на «Дідо» пізніше була вмонтована п'ята гарматна башта. До того ж, перша серія була озброєна 102-мм гарматою та двома 40-мм зчетвереними установками автоматичних зенітних гармат QF 2 pounder Mark II.

Друга партія кораблів вже повністю оснащувалася п'ятьма баштовими установками подвійних 133-мм гармат. А третя партія знову через брак артилерії озброювалася тільки восьма 113-мм системами Mk I, яка відмінно зарекомендувала, як засіб ППО. На цій серії крейсерів також встановлювалася 102-мм гармата, бронювання корпусу посилювалося з 8 до 10 дюймів.

Четверта партія крейсерів цього типу, яка отримала назву за головним кораблем у серії «Беллона» мала незначні відмінності в конструкції та оснащенні. По-перше, корабель озброювався 8 133-мм універсальними гарматами Mark I у чотирьох баштах і мав потужне зенітне озброєння, які включало 12 40-мм автоматичних зенітних гармат QF 2 Mark II та 12 20-мм зенітних гармат «Ерлікон». У порівнянні з іншими кораблями, цей підклас мав нижчий профіль рубки, удосконалене радарне оснащення. Управління зенітним вогнем за допомогою приладу управління зенітним вогнем «HACS» з силовою гіростабілізацією і радарним наведенням по дальності, висоті і азимуту.

Служба[ред. | ред. код]

Крейсери типу «Дідо» розпочали надходити до бойового складу флоту у розпал першого етапу Другої світової війни й взяли участь у великих морських битвах та боях в Атлантиці, на Середземномор'ї, Тихому океані, зокрема вони билися в битві біля мису Матапан, другій битві в затоці Сидра, висадках морського десанту на півночі Африки, в Нормандії, битві за Окінаву. З 16 бойових кораблів п'ять були потоплені ворогом («Найад», «Бонавентуре», «Карібдіс», «Герміона» і «Спартан»), а шостий — «Сцилла» — отримав серйозні пошкодження через підрив на міні й був виведений зі складу ВМС.

У післявоєнний час крейсери продовжували службу в лавах британського флоту, основна маса була виведена спочатку до Резерву ВМС, а в 1960-ті роки зі складу Королівського флоту та розібрана на металобрухт. «Беллона», «Блек Прінс» і «Рояліст» були позичені ВМФ Нової Зеландії, ще один «Бабур» проданий ВМС Пакистану, де перейменований на «Бабур» і згодом перероблений на навчальний корабель.

Підтип крейсерів «Дідо»[ред. | ред. код]

Незважаючи на належність до одного типу, кораблі відрізнялися за деякими показниками, зокрема в системах озброєння. Так «Бонавентуре», що увійшов до строю у травні 1940 року, мав тільки чотири подвійні установки 5,25-дюймових універсальних гармат Mark I через брак гармат цього калібру й замість був озброєний 102-мм універсальною гарматою QF 4 inch Mk V для стрільби освітлювальними боєприпасами. Лише в жовтні він отримав радарну систему раннього виявлення та наведення зброї.

«Найад» вже був озброєний п'ятьма баштовими установками з 10 гарматами 133-мм калібру і у вересні 1941 отримав п'ять зенітних установок 20-мм швидкострільних гармат і радар типу 279.

«Фібі» увійшов до сил флоту у вересні 1940 року, маючи озброєння, як і на «Бонавентуре» з чотирьох башт та одної 102-мм салютної гармати на мостику. З листопада 1941 до квітня 1942 крейсер проходив повну модернізацію на верфях Нью-Йорку, де на ньому були встановлені радар типу 279, кулемети Vickers .50, водночас, замість зчетверених зенітних гармат QF 2 pounder Mark II були вмонтовані одинадцять 20-мм зенітних установок. Встановлені також радари типів 281, 284 та 285.

23 жовтня 1942 року при проходженні до Французької Екваторіальної Африки в естуарії Конго поблизу міста Пуент-Нуар крейсер «Фібі» був уражений торпедою німецького підводного човна U-161. Через отримані пошкодження башта «A» була тимчасово демонтована при проведенні ремонту.

У ході другої модернізації та ремонту, що проводилося протягом шести місяців 1943 року, «Фібі» був перепрофільований на крейсер ППО, усі три зчетверені зенітні установки були демонтовані разом з сьома 20-мм поодинокими зенітками, а замість них корабель озброювався трьома новітніми зчетвереними 40-мм зенітними установками «Бофорс» і шостьма здвоєними 20-мм зенітними гарматами. Оснащення крейсера посилювалося новим радаром типу 272. На квітень 1944 крейсер мав потужне зенітне озброєння: 12 40-мм гармат (3 ×4) та 16 20-мм зенітних гармат (6 × 2, 4 × l).

Головний корабель у серії крейсер «Дідо» при спущені на воду також оснащувався озброєнням, як і крейсер «Фібі». У другій половині 1941 року він переобладнувався на Нью-Йоркській військовій верфі, та йому встановили п'яту башту з гарматами головного калібру та п'ять 20-мм зенітних гармат. На початку літа 1943 року три установки 20-мм зенітних гармат змінили на чотири подвійні 20-мм установки та оновили систему спостереження та керування зброєю, встановивши радари типу 272, 282, 284 та 285.

«Евріал» вступив до ладу у червні 1941 і мав повноцінне озброєння, у відповідності до проекту. Але, вже у вересні 1941 кулемети Vickers .50 змінили на 20-мм швидкострільні гармати. Ще через рік додали ще дві зенітні установки з цих зенітних гармат. А у середині наступного року, замість поодиноких зенітних гармат встановили чотири подвійні 20-мм зенітні установки. Радар системи 279 замінили на тип 272, 281, 282 та 285. З жовтня 1943 до липня 1944 корабель зазнав глибокої модернізації, башта «Q» була демонтована, на її місце встановили зчетверену зенітну установку QF 2 Mark II та 2 20-мм зенітних гармати «Ерлікон»; замість радарів типу 271 та 272 змонтували новітні типи 279b, 277 і 293.

«Герміона» також увійшов до строю ВМФ, повністю озброєний 5,25-дюймовими універсальними гарматами QF 5.25 Mark I. У жовтні-листопаді 1941 замість 12,7-мм кулеметів Vickers отримав п'ять поодиноких 20-мм зенітних гармат «Ерлікон».

«Сіріус» був спущений на воду з п'ятьма баштами з гарматами головного калібру та п'ятьма установками 20-мм зенітних гармат, ще дві зенітні гармати встановили на крейсері всередині 1943 року. У квітні 1945 року на «Сіріус» встановили нові дві установки 40-мм гармат Mk III замість 20-мм старих.

Крейсер «Клеопатра» введений у стрій з двома QF 2 Mark II замість великокаліберних кулеметів, однак і вони були демонтовані та замінені на п'ять 20-мм гармат «Ерлікон» всередині 1942 року. У середині 1943 року на корабель у рамках модернізації встановили ще одну зенітну гармату калібру 20-мм.

З листопада 1943 до листопада 1944 року крейсер проходив довготривалий капітальний ремонт, з нього була демонтована башта «Q», замість неї встановлені дві зчетверені зенітні установки QF 2 Mark II та п'ять 20-мм швидкострільних зенітних гармат «Ерлікон».

«Аргонавт» увійшов до складу флоту, маючи чотири 20-мм зенітні гармати «Ерлікон» замість кулеметів. Башта «Q» також, як і на «Клеопатрі» була демонтована в ході модернізації 1943—1944 років у крейсер ППО. Натомість неї та чотирьох 20-мм поодиноких «Ерліконів» корабель отримав на озброєння зчетверені зенітні установки та п'ять здвоєних 20-мм швидкострільних гармат. У квітні 1944 корабель мав три зчетверені установки QF 2 Mark II, шість подвійних та п'ять поодиноких 20-мм гармат «Ерлікон». Наприкінці війни на Тихому океані крейсер «Аргонавт» отримав п'ять установок 40-мм зенітних гармат «Бофорс» і ще три поодинокі марки «Бофорс» Mk III.

«Сцилла» комплектувалася в процесі будівництва чотирма баштами з 113-мм гарматами QF 4.5 Mk III. Зенітне озброєння крейсеру складалося з восьми поодиноких 20-мм гармат «Ерлікон», наприкінці 1943 його посилили ще шістьма подвійними 20-мм зенітними гарматами.

«Карібдіс» мав аналогічне «Сциллі» озброєння, а також одну башту з 102-мм гарматою позиції «X». Зенітне озброєння налічувало чотири поодиноких 20-мм зенітних гармати та ще чотири поодиноких установки QF 2 Mark II. Згодом 102-мм салютну гармату та дві установки QF 2 замінили на найсучасніші «Ерлікони».

Підтип крейсерів «Беллона»[ред. | ред. код]

Першим серед крейсерів підтипу увійшов до строю британського флоту «Спартан», який мав чотири башти з 133-мм універсальними гарматами Mark I, а також потужне зенітне озброєння: три зчетверені гарматні установки QF 2 Mark II та дванадцять 20-мм швидкострільних зенітних гармат «Ерлікон».

«Рояліст» при спуску на воду був переобладнаний на командний корабель ескортних авіаносців, на ньому додатково були встановлені дві подвійні та чотири поодинокі установки 20-мм зенітних гармат. Єдиний корабель даного типу, що у післявоєнний час зазнав глибокої модернізації й був переданий до флоту Нової Зеландії. За планом переоснащення 1950—1954 років передбачалося замінити корабельну зброю на чотири шведські подвійні 57-ммм артилерійські установки Bofors L70 або на чотири башти з 113-мм універсальними гарматами QF 4.5 Mk III. Однак, через деякі труднощі від цих планів відмовилися. Тільки «Рояліст», разом з іншим крейсером «Ньюфаундленд» були переобладнані та переозброєні на більш сучасні артилерійські системи й радари.

«Беллона» також мала вісім гармат головного калібру — 133-мм QF 5.25 Mark I, у квітні 1944 на крейсер додатково були встановлені ще чотири поодинокі 20-мм зенітні установки «Ерлікон», та ще через рік додали 8 поодиноких зеніток. Під час служби в новозеландському флоті подвійні «Ерлікони» замінили на 6 40-мм автоматичних зенітних гармат «Бофорс» L60.

«Дайадем» і «Блек Прінс» оригінально мали вісім поодиноких установок «Ерлікон» та на початку 1945 року посилилися ще на дві двійні 20-мм зенітні установки даного типу. У 1952 році на «Блек Прінс» під час служби в Новій Зеландії зенітні гармати замінили на більш сучасні шведські «Бофорс» L60 Mk3P.

У 1956 році крейсер «Дайадем» був проданий Пакистану, де після незначного ремонту та модернізації на корабель з новим ім'ям «Бабур» встановили радари 293 та 281. Під час швидкоплинного індійсько-пакистанського збройного конфлікту брав участь у бойових діях та вів вогонь по позиціях противника. З 1962 року перероблений на навчальний корабель «Джіхангір».

Список легких крейсерів типу «Дідо»[ред. | ред. код]

Група легких крейсерів підтипу «Дідо»[ред. | ред. код]

Корабель Номер вимпелу Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
«Дідо» 37 Cammell Laird, Беркенгед 26 жовтня 1937 18 липня 1939 30 вересня 1940 виведений до Резерву у жовтні 1947; з 1947 по 1957 роки служба в Резерві ВМС; проданий на металобрухт 18 липня 1957
«Аргонавт» 61 Cammell Laird, Беркенгед 21 листопада 1939 6 вересня 1941 8 серпня 1942 розібраний на металобрухт 19 листопада 1955
«Карібдіс» 88 Cammell Laird, Беркенгед 9 листопада 1939 17 вересня 1940 3 грудня 1941 потоплений німецькими міноносцями в битві біля Сет-Іль 22 жовтня 1943
«Фібі» 43 Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, Глазго 2 вересня 1937 25 березня 1939 27 вересня 1940 розібраний на металобрухт 1 серпня 1956
«Герміона» 74 Alexander Stephen and Sons, Глазго 6 жовтня 1937 18 травня 1939 25 березня 1941 потоплений німецьким підводним човном U-205 16 червня 1942
«Бонавентуре» 31 Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок 30 серпня 1937 19 квітня 1939 24 травня 1940 торпедований італійським ПЧ «Ambra» південніше Криту 31 березня 1941
«Сцилла» 98 Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок 18 серпня 1938 24 липня 1940 12 червня 1942 підірвався на морській міні 23 червня 1944 року, визнаний таким, що не підлягає відновленню; розібраний на металобрухт 4 травня 1950
«Найад» 93 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 26 серпня 1937 3 лютого 1939 24 липня 1940 торпедований німецьким підводним човном U-565 південніше острова Крит, затонув 11 березня 1942
«Клеопатра» 33 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 5 січня 1939 27 березня 1940 5 грудня 1941 розібраний на металобрухт 15 грудня 1958
«Сіріус» 82 HMNB Portsmouth, Портсмут/Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок 6 квітня 1938 18 вересня 1940 6 травня 1942 виведений до Резерву в 1949; з 1949 по 1956 роки служба в Резерві ВМС; проданий на металобрухт 15 жовтня 1956
«Евріал» 42 Chatham Dockyard, Чатем 21 жовтня 1937 6 червня 1939 30 червня 1941 розібраний на металобрухт 18 липня 1959

Група легких крейсерів підтипу «Беллона»[ред. | ред. код]

Корабель Номер вимпелу Виготовлювач Закладено Спущено У строю Статус
«Беллона» 63 Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, Говань 30 листопада 1939 29 вересня 1942 29 жовтня 1943 розібраний на металобрухт 5 лютого 1959
«Рояліст» 89 Scotts Shipbuilding and Engineering Company, Грінок 21 березня 1940 30 травня 1942 10 вересня 1943 виведений до Резерву в 1946; переданий до складу Королівського ВМФ Нової Зеландії з 1956 до 1966 роки; розібраний на металобрухт у листопаді 1967
«Дайадем» 84 Hawthorn Leslie and Company, Геббурн 15 грудня 1939 21 серпня 1942 6 січня 1944 виведений до Резерву в 1950; проданий ВМС Пакистану 29 лютого 1956, перейменований на «Бабур»
«Блек Прінс» 81 Harland and Wolff, Белфаст 1 грудня 1939 27 серпня 1942 30 листопада 1943 виведений до Резерву в 1946; переданий до складу Королівського ВМФ Нової Зеландії з 1946 до 1962 роки; проданий на металобрухт у березні 1962
«Спартан» 95 Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес 21 грудня 1939 27 серпня 1942 12 липня 1943 потоплений німецькою бомбою, що планерує, Hs 293 в районі Анціо 29 січня 1944

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
  • Ненахов Ю. Ю. Энциклопедия крейсеров 1910—2005. — Минск, Харвест, 2007.
  • Патянин С. В. Дашьян А. В. и др. Крейсера Второй мировой. Охотники и защитники — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007.
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946.- Annapolis, Maryland, U.S.A. : Naval Institute Press, 1996.
  • M. J. Whitley. Cruisers of World War Two. An international encyclopedia. — London, Arms & Armour, 1995.
  • Smithn P.C. Dominy J.R. Cruisers in Action 1939—1945. — London: William Kimber, 1981.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. на честь Дідони, первісно одного з фінікійських божеств, міфічної фінікійської цариці, небоги й дружини володаря Тіру Сіхея, жерця Геракла
  2. на тих кораблях, де було 4 двохгарматні башти