Легун Юрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Юрій Вікторович Легун
Легун Юрій Вікторович.JPEG
Народився 7 травня 1967(1967-05-07) (51 рік)
село Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області
Місце проживання Вінниця
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Галузь історія, генеалогія, геральдика
Заклад Державний архів Вінницької області
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник А. Слюсаренко

Ю́рій Ві́кторович Ле́гун (* 7 травня 1967(19670507), село Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області) — український історик. Фахівець у галузях джерелознавства, історії селянства й спеціальних історичних дисциплін, зокрема генеалогії та геральдики. Доктор історичних наук (2007), професор (2013).

Біографія[ред. | ред. код]

Батько — Легун Віктор Антонович — інженер сільського господарства, працював на керівних посадах у Вінницькій області, мати — Легун (Іванчук) Христина Василівна — вчителька. З 1974 року родина переїхала до Вінниці. Навчався у ЗСШ № 6. У 1984 році став студентом історичного факультету Вінницького державного педагогічного інституту (нині Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського). У 1985—1987 роках служив у лавах Радянської армії. У 1990-му році разом з Юрієм Савчуком, Ігорем Лановим, Русланом Білецьким і Олександром Панасюком брав участь у кінному козацькому поході на Чортомлицьку січ (нині с. Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області), де відбувалося святкування 500-ліття Запорозького козацтва.

Учасники кінного козацького походу. В центрі — Юрій Легун. Жовті Води, 1990 рік.

1991 року з відзнакою закінчив навчання у ВНЗ. Відтоді працював на різних викладацьких посадах у Вінницькому сільськогосподарському інституті (пізніше — Вінницькому національному аграрному університеті). Навчався у аспірантурі (1992—1995) і докторантурі (2002—2005) Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2006 року очолив новостворену кафедру етнології Вінницького педуніверситету. Ініціював співпрацю Інституту історії, етнології і права (колишнього історичного факультету) з Варшавським університетом та Університетом імені кардинала Стефана Вишинського. Кафедра розпочала дослідження усної історії, історії фотографії, некрополістики регіону.

З березня 2009 року — директор Державного архіву Вінницької області. Продовжує викладацьку роботу, як сумісник (до 2012 року — у Вінницькому педагогічному, далі — у аграрному університеті). Регулярно проводить пошукову роботу у закордонних архівах (США, Польща, Росія). Підготував до друку матеріали з архівів УВАН та НТШ у Нью-Йорку, пов'язані з емігрантами-подолянами (В.Приходько, Л.Мосендз, І.Губаржевський).

Одружений з Легун (Іванченко) Оленою Миколаївною. Дружина — кандидат психологічних наук, доцент Вінницького педагогічного університету. Мають трьох дочок — Ганну (1993), Ольгу (1995) і Меланію (2007).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

1995 року захистив кандидатську дисертацію «Розвиток науки в Україні у 60-х роках ХХ ст.» (науковий керівник — доктор історичних наук А. Г. Слюсаренко). У 2007 році захистив докторську дисертацію «Джерела з генеалогії селян Подільської губернії: стан збереження, інформативне наповнення, класифікація (1793—1917 рр.)» (науковий консультант — доктор історичних наук М. Г. Щербак).

Автор прапора міста Вінниці, герба і прапора Вінницького району, співавтор герба Вінницької області, герба смт. Муровані Курилівці та ін. Член Українського геральдичного товариства. З 2006 року — співзасновник та почесний голова ГО «Вінницьке історичне товариство».

Праці[ред. | ред. код]

  • Легун Ю., Петренко О. Ревізійний перепис населення 1795 р.: Брацлавська губернія. Ч. 1: Бершадський повіт, т. 1: Ревізійні списки селян сіл: Крикливець, Крушинінка, Лугувате, Любашівка, Ободівка, Поташня, П'ятківка, Рогізка, Татарівка, Христище, Яланець. — Вінниця : Консоль, 2003. — 284 с. — ISBN 966-8086-14-7.
  • Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. — Вінниця: О.Власюк, 2005. — 516 с.
  • Матеріали ревізійного перепису населення 1795—1796 рр. у фондах Державного архіву Вінницької області: навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. — Вінниця: О.Власюк, 2005. — 71 с. (у співавторстві).
  • Лист 1776 року до польського короля православних священиків Правобережної України. Подільська старовина. Наук. зб. Вип. IV. — Вінниця, 2008. — С. 109-138.
  • Подільські карти і плани в Російському державному архіві давніх актів у Москві. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: історія. — Вип. ХХІ. — Вінниця, 2013. — С. 101-106.
  • Леонід Мосендз у документах епохи. — Вінниця: ТОВ «Видавництво-друкарня Діло», 2013. — 272 с. (У співавторстві).
  • Автор-упорядник: Приходько Віктор. Під сонцем Поділля: Спогади. — Частина друга. — Вінниця: ТОВ «Консоль», 2011.

Посилання[ред. | ред. код]