Лежанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Піч з лежанкою (справа), прикрашена кахлями. Фото початку 20 століття.

Лежанка — низька частина печі у вигляді місця для лежання і спання (особливо взимку)[1][2]. Лежанка виготовляється з каменю, зазвичай з того самого що і інші частини печі. Лежанки були звичайним елементом традиційної української хати, нині лежанки теж є досить поширеним елементом української хати[3][4]. Інколи лежанку прикрашали (прикрашають) розписами, малюнками, кахлями. Лежанка слугує як теплоакумулятор, щоб тепла від розігрітої печі вистачило на значний час[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]