Перейти до вмісту

Лейденська шкала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ле́йденська шкала́ (англ. leiden scale) — це температурна шкала, яка використовувалася на початку XX століття для калібрування низькотемпературних непрямих вимірювань при кріогенних температурах нижчих за −183 °C, надаючи умовні значення температури у кельвінах (які тоді називалися «градусами Кельвіна») на основі значень тиску пари гелію. За шкалою значення температури подавалось у лейденських градусах (°L або ÐL)

Ця шкала поширилась з Лейдена, де з 1897 року у Лейденському університеті знаходилась лабораторія нідерландського фізика і хіміка Г. Камерлінг-Оннеса. Нульова температура за лейденською шкалою відповідає 20,15 K.

У 1957 році Г. ван Дійк і М. Дюро запропонували розширену для області рідкого гелію шкалу L55[1][2].

За нуль градусів бралась температура кипіння стандартного рідкого водню (−253 °C), що складається з 75 % з ортоводню і 25 % з параводню. Другою реперною точкою була температура кипіння рідкого кисню (−193 °C).

Формула для переведення лейденських градусів у градуси Цельсія і назад:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. H. van Dijk, M. Durieux. The Temperature Scale in the Liquid Helium Region // Progress in Low Temperature Physics. — 1957. — Vol. 2. — P. 431–464. — DOI:10.1016/S0079-6417(08)60113-4.
  2. H. van Dijk, M. Durieux. Thermodynamic temperature scale (TL55) in the liquid helium region // Physica. — 1958. — Т. 24. — С. 1-19. — DOI:10.1016/S0031-8914(58)93367-6.

Посилання

[ред. | ред. код]