Лейденська шкала
Ле́йденська шкала́ (англ. leiden scale) — це температурна шкала, яка використовувалася на початку XX століття для калібрування низькотемпературних непрямих вимірювань при кріогенних температурах нижчих за −183 °C, надаючи умовні значення температури у кельвінах (які тоді називалися «градусами Кельвіна») на основі значень тиску пари гелію. За шкалою значення температури подавалось у лейденських градусах (°L або ÐL)
Ця шкала поширилась з Лейдена, де з 1897 року у Лейденському університеті знаходилась лабораторія нідерландського фізика і хіміка Г. Камерлінг-Оннеса. Нульова температура за лейденською шкалою відповідає 20,15 K.
У 1957 році Г. ван Дійк і М. Дюро запропонували розширену для області рідкого гелію шкалу L55[1][2].
За нуль градусів бралась температура кипіння стандартного рідкого водню (−253 °C), що складається з 75 % з ортоводню і 25 % з параводню. Другою реперною точкою була температура кипіння рідкого кисню (−193 °C).
Формула для переведення лейденських градусів у градуси Цельсія і назад:
- ↑ H. van Dijk, M. Durieux. The Temperature Scale in the Liquid Helium Region // Progress in Low Temperature Physics. — 1957. — Vol. 2. — P. 431–464. — DOI: .
- ↑ H. van Dijk, M. Durieux. Thermodynamic temperature scale (TL55) in the liquid helium region // Physica. — 1958. — Т. 24. — С. 1-19. — DOI: .
- Berman, A.; Zemansky, M. W.; and Boorse, H. A. Normal and Superconducting Heat Capacities of Lanthanum, Physical Review, Vol. 109, No. 1 (January 1958), pp. 70–76.
- Hubbard, Joanna Are icebergs made of salt water or fresh water? Archived at the Wayback Machine (07-16-2011)