Лейлі і Меджнун (Фізулі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лейлі і Меджнун
азерб. Leyli və Məcnun
Жанр Маснаві
Автор Фізулі
Мова азербайджанська
CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Лейлі́ і Меджну́н» (азерб. Leyli və Məcnun, لیلی و مجنون) — ліро-епічна поема поета XVI століття Мухаммеда Фізулі, що оповідає про кохання юнака Гейса, прозваного «Меджнуном» («Божевільний») до красуні Лейлі. Написана 1536 року азербайджанською мовою[1][2][3][4][5][6]. Ця поема вважається вершиною творчості Фізулі. Вона складається з 3096 бейтів і присвячена османському правителю Багдада Увейс-паші. За мотивами поеми 1907 року Узеїр Гаджибеков написав першу азербайджанську оперу «Лейлі і Меджнун».

Аналіз твору[ред. | ред. код]

Фізулі створив поему, тісно пов'язану з азербайджанською усно-поетичною творчістю, продовжуючи і оновлюючи традиції попередників, особливо класика перської поезії Нізамі Гянджеві, що першим написав 1188 році поему «Лейлі і Меджнун» на основі давньої арабської легенди[7]. Однак, на відміну від Нізамі, Фізулі вставив у поему ліричні вірші (22 газелі, 2 морабби, і 2 монаджати), які гармонійно вписуються в оповідь, і разом з тим залишаються самостійними[1].

Герой поеми — поет Меджнун (Гейс) шукає сенс і щастя свого життя в романтичному коханні. Однак феодально-релігійні традиції і звичаї ворожі його ідеалам. В очах оточення він — «меджнун» (тобто одержимий). Його любов до прекрасної Лейлі суворо засуджує суспільне коло, до якого він належить. Це одне з джерел трагічного конфлікту. Незважаючи на те, що в кінці поеми посилюються містичні мотиви, Фізулі показав у ній істинно людську любов.

В Інституті сходознавства Російської академії наук зберігається 12 списків рукописів поеми «Лейлі та Меджнун»[8]

Сюжет[ред. | ред. код]

Фізулі починає оповідь з молитви до Бога (Ilahi). Лейлу він називає втіленням істини (həqiqət), яка прикрашає сяйвом своєї краси, а Меджнун названий заблукалим у пустелі невідання. В рубаях Фізулі називає Бога джерелом любові (eşq), міцність якої подібна до ланцюгів (zəncir). Світ (Dünya) названий «завісою» (niqab) Бога, який зберігає 7 троянд і 10 квітників (gülüstan). Фізулі згадує, що навіть сам час (zəman) і наш розум (əql) створені Аллахом. Він закликає дотримуватись шаріату Пророка і не захоплюватися ні багатством, ні вином, ні гашишем. Далі Фізулі возвеличує Пророка, який наяву бачив Джібріла (Cibril) і здіймався на небеса на Бураці (Büraq). Відзначаючи тягар життя, він проте визнає, що вино і заступництво земних владик здатні полегшити існування поета. Як приклад Фізулі посилається на Абу-Нуваса, Навої і Нізамі[9]. Чимало рядків він адресує виночерпцю (saqi), аби той налив йому вина.

Після тривалого вступу, Фізулі вирішує розповісти історію кохання Лейлі і Меджуна. Свою розповідь він починає з того, як у сім'ї арабського шейха з Неджда народився хлопчик на ім'я Гейс (Qeys). У школі хлопчик закохався (məhəbbət) в красуню (gözəl) Лейлу, яка причарувала його своїми очима, бровами і волоссям, а також червоними немов троянда губами і самшитовим станом. Гейса Фізулі також змальовує привабливим (şirin) і порівнює з кипарисом, його очі й брови з квіткою нарциса, а дихання — з запахом троянд. З часом закоханість переросла в сильне кохання (eşq), яке затьмарило розум і Гейс став бранцем (əsir) свого почуття. Однак мати дівчини побоюється безчестя і ганьби, до яких може призвести ця любов. Тому Лейла змушена залишити школу і в самоті сумувати про свою розлуку (cüdalıq). В сумі (dərd), картаючи свою долю (fələk), перебуває і Гейс, якого навколишні стали називати Меджнуном (одержимим). Після короткої випадкової зустрічі з коханою, Меджнун прощається з друзями і вирушає в пустелю. В своєму останньому вірші він протиставляє розум (əql) і любов (eşq): «Я, побачивши простір любові, сходжу з розумного шляху».

Засмучений батько Меджнуна відшукує свого сина в пустелі і спонукає повернутися додому. Він намагається закликати його до волі (azad) від рабської пристрасті і навіть читає вірш проти любові, називаючи її «недугою душі» (afəti-can)[10]. Бачачи непохитність Меджнуна, його батько наважується на сватання до батька Лейлі, але той відмовляється видати дочку за божевільного. Батько Меджнуна безуспішно шукає ліки від божевілля свого сина. Нарешті йому радять здійснити хадж і зцілитися біля чорного каменя (qara daş). Однак і це не допомагає. Деяку втіху Меджнун знаходить у горах. Потім він, перейнявшись співчуттям, звільняє з сітей газель (qəzal) і голубку (kəbutər). Тим часом Лейлу сватає завидний наречений Ібн Салам. Меджнуна в пустелі знаходить Ноуфал (Növfəl) і вербує в свій загін, обіцяючи знову з'єднати його з Лейлою. Загін румійського тюрка[11] Ноуфала нападає на плем'я Лейлі, однак Меджнун страждає від загибелі родичів своєї коханої і не бажає перемоги будь-якою ціною. Ноуфал перемагає, однак батько Лейлі наполягає на священності уз шлюбу з Ібн Саламом. Меджнун у пустелі стає аскетом і починає розуміти тлінність навколишнього світу. Однак за його молитвами Ібн Салам чахне і Лейлі стає вдовою. Лейлі верхи на верблюдиці вирушає на пошуки Меджнуна, але той не прагне відновити стосунки з колишньою коханою, оскільки він досяг «досконалого стану» (vücudi-kamil)[12][13]. У відчаї Лейлі захворює і вмирає. Дізнавшись про її смерть, приходить на її могилу і також вмирає Меджнун. Фізулі оповідає, що їхній друг Зейд (Zeyd) уві сні бачить закохану пару в раю.

Світ Лейлі і Меджнуна[ред. | ред. код]

Фізулі в своїй поемі дає докладний опис навколишньої природи. З ландшафтів переважає пустеля (səhra).

Галерея[ред. | ред. код]

  • «Меджнун з ланню», мініатюра XVIII століття до поеми
    «Меджнун з ланню», мініатюра XVIII століття до поеми
  • Пам'ятна монета Азербайджану з зображенням Меджнуна, випущена на честь 500-річчя Фізулі
    Пам'ятна монета Азербайджану з зображенням Меджнуна, випущена на честь 500-річчя Фізулі

Видання[ред. | ред. код]

  • Ed. N. H. Onan as Leylâ vü Mecnûn, Istanbul, 1935
  • Физули, Лейли и Меджнун, пер. с азерб. А. Старостина. Вступ. статья Р. Алиева, М., 1958 (рос.)
  • tr. S. Huri as Leyla and Mejnûn by Fuzûlî, London, 1970
  • Ed. H. Ayan, Istanbul, 1981
  • M.Füzuli «Leyli və Məcnun» poeması. Bakı-Maarif, 1991(азерб.)
  • Ed. M. Doğan, Istanbul, 1996
  • Мухаммед Физули. Произведения = Məhəmməd Füzuli. Əsərləri. — Б. : Azərbaycan, 1996. — Т. II.(азерб.)
  • Мухаммед Физули. Произведения = Məhəmməd Füzuli. Əsərləri / Под ред. Т. Керимли. — Б. : Şərq-Qərb, 2005. — Т. II. — 336 с. — ISBN 9952-418-51-2.(азерб.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б FOŻŪLĪ, MOḤAMMAD. Iranica. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 25 квітня 2020.
  2. ↑ Peter Rollberg. The modern encyclopedia of Russian and Soviet literature (including Non-Russian and Emigre literatures) / Edited by Harry B. Weber. — Academic International Press, 1987. — Т. 8. — С. 77.
  3. ↑

    Fuzuli was the author of some fifteen works, the most important of which are, in Turkic: A Divan, Hashish and Wine (Beng u Bade), Leila and Mejnun (Leila ve Mecnun), The Garden of the Blessed (Hadikat al-suada), and The Book of Complaints (Sikayetname); in Arabic: A Divan; and in Persian: A Divan.
  4. ↑ Charles van der Leeuw[en]. Azerbaijan: A Quest for Identity. — Palgrave Macmillan, 2000. — С. 85. — 256 с. — ISBN 9780312219031.(англ.)

    Nevertheless, Fizuli has left us one of the finest divans in Azeri literature (he wrote with equal ease in Azeri, Arabic and Persian), as well as the oldest preserved piece of prose in Azeri, The Book of Plants, a contemplative poem The Rise of Religion and an epic (the first to be written in Azeri) that told the tale of Leyla and Majnun.

  5. ↑ Лейли и Меджнун [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] — стаття з Короткої літературної енциклопедії
  6. ↑ Colin P. Mitchell. ṬAHMĀSP I : [англ.] // Encyclopædia Iranica. — 15 июля 2009.
  7. ↑ Лейли и меджнун // Большой Энциклопедический словарь : [рос.]. — 2000.
  8. ↑ Дмитриева Л. В. Исторические и поэтические тюркоязычные рукописи и их творцы (по материалам собрания Института востоковедения Академии наук СССР) // Советская тюркология. — 1982. — № 5. — С. 73.
  9. ↑ Füzuli, M. Əsərləri [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Под ред. Т. Керимли. — Б. Şərq-Qərb, 2005. C.31
  10. ↑ Füzuli, M. Əsərləri [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Под ред. Т. Керимли. — Б. Şərq-Qərb, 2005. C.76
  11. ↑ Füzuli, M. Əsərləri [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Под ред. Т. Керимли. — Б. Şərq-Qərb, 2005. C.123
  12. ↑ Füzuli, M. Əsərləri [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Под ред. Т. Керимли. — Б. Şərq-Qərb, 2005. C.202
  13. ↑ пор. Ваджд[ru] и Інсан Каміль

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лейлі_і_Меджнун_(Фізулі)&oldid=40498820