Лейтес Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Михайлович Лейтес
Народився 5 квітня 1901(1901-04-05)
Брест-Литовськ, Гродненська губернія, Російська імперія
Помер 3 травня 1976(1976-05-03) (75 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність єврей
Діяльність літературознавець
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська, російська
Жанр монографія, стаття
Партія КПРС
Автограф

CMNS: Лейтес Олександр Михайлович у Вікісховищі

Ле́йтес Олекса́ндр Миха́йлович (5 квітня 1901(19010405), Брест-Литовськ, Гродненська губернія, Російська імперія — 3 травня 1976, Москва, Російська РФСР, СРСР) — український і російський радянський критик і літературознавець.

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Лейтес народився 1901 року в м. Брест-Литовську (нині — м. Берестя, Білорусь) в інтелігентській сім'ї.

1922 року закінчив Харківський Інститут Народної Освіти.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Належав послідовно до Гарту, ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Першу збірку віршів — «Твоїх ночей» видав у 1920 році. Але початком власного літературного шляху вважав публікацію статей «Достоєвський у світлі революції» та «Плюралізм в української поезії» (1922).

Потім побачили світ «Жовтень і західна література» (1924), «Ренесанс української літератури: факти й перспективи» (1925), «Від Барбюса до Ремарка» (1930), «Шлях до роману» (1926), «Наш літературний урбанізм» (1927), «Павло Тичина» (1941), «Шевченко и современность» (1934) та ін.

Разом з Миколою Яшеком підготував тритомний біобібліографічний довідник «Десять років української літератури», (1917—1927) т. 1—2, 1928, т. 2 перевидано, 1930. Хоча третій том, на жаль, так і не побачив світ.

На початку 1930-х років переїхав до Москви.

Олександр Лейтес — автор низки робіт з питань сучасної західної і української літератури. Якщо не враховувати раннього виступу Лейтеса із дещо парадоксальною брошурою «Поезія як анахронізм», початком його критичної діяльності є книга «Ренесанс української літератури», що недооцінила значення класової боротьби в українській літературі. Цю недооцінку широко використовували в дискусії (див. «Хвильовий і „Українська література“») прихильники ідей Хвильового. Сам Лейтес участі в дискусії не брав і в подальшій своїй критичній роботі відштовхується від ідеї «хвильовізма» і установок «Ренесансу».

З решти робіт Олександра Лейтеса слід зазначити збірку «Силуети Заходу» (присвячений західноєвропейській літературі) і тритомну працю «Десять років української літературі» (у співпраці с Миколою Яшеком), що викликала низку відгуків в українській і закордонній пресі. Робота відрізняється тенденційністю в дусі «ваплітовства» як у підборі самого матеріалу, так і в оцінці його.

Автор статей і рецензій про творчість радянських письменників (Максим Горький, Сергій Єсенін, Володимир Маяковський, Ілля Еренбург, Василь Гроссман, Олексій Сурков, Маргарита Алігер та ін.).

«Шевченко и современность» (1934), Писав про закордонних письменників (статті про Дж. Байрона, П. Ж. Беранже, О. Генрі, С. Цвейга, Л. Фейхтвангера, А. Барбюса, Г. Белля ті ін.), про всесвітній вплив російської літератури.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Зленко Г. Цей невідомий Олександр Лейтес // Друг читача. — 1989. —. 13 квітня. — С. 5.