Лейф Еріксон
| Лейф Еріксон | |
|---|---|
| давньоскан. Leifr heppni Eiríkssan | |
 Марка США, присвячена Дню Лейфа Еріксона, 1968. | |
| Народився |
970 Eiríksstaðird, Ісландська Вільна держава |
| Помер |
1020 Браттаглід, Куяллек, Гренландія, Королівство Данія або Гренландія, Королівство Данія |
| Країна |
 Ісландська Вільна держава |
| Національність | норвежець |
| Діяльність | мореплавець |
| Знання мов | Old West Norsed |
| Конфесія | християнство |
| Батько | Ерік Рудий |
| Родичі |
Ерік Рудий Торвальд Еріксон Торстейн Еріксон Фрейдіс Еріксдоттир |
| Брати, сестри | Фрейдіс Еріксдоттір, Торвальд Ейрікссон і Торстейн Ейрікссон |
Лейф Е́ріксон (970, Eiríksstaðird, Ісландська Вільна держава — 1020, Браттаглід, Куяллек і Гренландія) — скандинавський мореплавець і дослідник, син першовідкривача Гренландії Еріка Рудого, онук Торвальда Асвальдсона (ісл. Thorvald Asvaldsson). Імовірно, перший європеєць, який побував у Північній Америці за п'ятсот років до Христофора Колумба.[1] Про походи Лейфа відомо з таких манускриптів як «Сага про Еріка Рудого» і «Сага про гренландців». Їхня достовірність була підтверджена археологічними відкриттями XX століття.
Біографія[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Лейф Еріксон народився в Ісландії в сім'ї Еріка Рудого, якого через вбивство ним людини вигнали з Норвегії разом зі всією його родиною. У 982 році сім'я Еріка була змушена покинути й Ісландію, бо він вбив іще двох людей. Лейф разом із сім'єю батька поселився в нових колоніях у Гренландії. У Лейфа Еріксона було два брати, Торвальд і Торстейн, і одна сестра, Фрейдіс.[2] У Лейфа була дружина Торгуна та син Торкель Лейфсон.
Перед походом в Америку Лейф здійснив торгову експедицію до Норвегії. Тут Лейф прийняв хрещення від Олафа Трюгвальсона, короля Норвегії і колишнього вихованця князя Володимира. За прикладом Олафа Лейф привіз до Гренландії християнського єпископа та охрестив її. Його мати і багато гренландців прийняли християнство, але батько, Ерік Рудий, залишився язичником. На зворотньому шляху Лейф врятував ісландця Торіра, який зазнав аварії, і за це отримав прізвисько «Лейф Щасливий».
Відкриття Америки[ред. | ред. код]
Після повернення додому в Гренландію Лейф зустрів норвежця Б'ярні Герйольфссона, який розповідав, що бачив на заході далеко в морі обриси землі. Лейф зацікавився цією розповіддю і вирішив дослідити нові землі. Приблизно в 1000 році Лейф Еріксон з командою з 35 осіб відплив на захід на кораблі, який купив у Б'ярні. Вони відкрили три регіони американського узбережжя: Хеллуланд (очевидно, Баффінова Земля), Маркланд (півострів Лабрадор) і Вінланд, який свою назву отримав за велику кількість виноградних лоз, що там росли (можливо, це було узбережжя Ньюфаундленда поблизу сучасного містечка Л'Анс-о-Медоуз). Тут були засновані декілька поселень, де вікінги залишились на зиму. Повернувшись додому, Лейф віддав корабель своєму братові Торвальду, який замість нього відплив далі досліджувати Вінланд. Експедиція Торвальда була невдалою: скандинави зітнулися зі «скарлінгами» — північноамериканськими індіанцями, і під час сутички Торвальд загинув.
Згідно з ісландськими легендами, Ерік і Лейф вирушали в експедиції не наосліп, а спираючись на розповіді очевидців, як, наприклад, Б'ярні, які бачили на горизонті невідомі землі. Таким чином, Америка в певному сенсі була відкрита ще до 1000 року. Але саме Лейф першим здійснив повноцінну експедицію вздовж берегів Вінланда, дав йому ім'я, висадився на берег і навіть спробував колонізувати територію. За розповідями Лейфа і його людей, які стали основою для скандинавських «Саги про Еріка Рудого» та «Саги про гренландців», були складені перші карти Вінланду.
Останні роки[ред. | ред. код]
Остання згадка про живого Лейфа датується 1019 роком, до 1025 року керівництво Еріксфйордом він передав синові Торкелю.[3] У сагах нічого не згадується про смерть Лейфа — він, імовірно, помер між цими датами в Гренландії. Про родину Лейфа більше нічого не відомо, окрім правонаступництва Торкеля.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
На честь Лейфа Еріксона названо головне міжнародне летовище Ісландії у Кефлавіку. У 1887 році в Бостоні Лейфу Еріксону поставили пам'ятник. Щороку 9 жовтня в США відбувається день Еріксона.
Лейф Еріксон у сучасній культурі[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- «Машина часу „Техніколор“», або «Фантастична сага» — роман американського письменника-фантаста Гаррі Гаррісона, написаний у 1967 році, де історія розповідається у пародійному вигляді.
- За словами Ніла Ґеймана, діорама, що присвячена прибуттю Лейфа Еріксона в Північну Америку і виставлена в туристичному центрі в Рейк'явіку, надихнула його на написання «Американських богів»[4].
Кінематограф[ред. | ред. код]
- Режисерська версія фільму Маска 1994 року починається з приїзду в майбутню Північну Америку Лейфа Еріксона, який прибув на «край світу», щоб завезти якнайдалі від людей маску бога Локі.
- Німий фільм «Вікінг» 1928 року розповідає про відкриття Вінланда Лейфом Еріксоном.
- Серіал "Вікінги: Вальгалла"
Музика[ред. | ред. код]
- Походові Лейфа Еріксона присвячений концептуальний альбом норвезько-німецької метал-групи Leaves' Eyes «Vinland Saga», 2005 року.
Мультиплікація[ред. | ред. код]
- У мультсеріалі «Губка Боб Квадратні Штани» в серії «Бульбашка Бадді» з'ясовується, що Бікіні Боттомці святкують день Лейфа Еріксона.
Ігри[ред. | ред. код]
- «Корсари: Повернення Легенди» — з'являється на острові Гваделупа у вигляді мумії та антагоніста, зображується чарівником і надзвичайно розумною і підступною людиною (зумів викликати демона, ув'язнити його в лампі, з якої демон не міг вибратися, зробити ключ від своєї гробниці, здійснити обмін тілами гравця і його самого, воскресити своїх слуг)[джерело?].
- «Корсари: Місто втрачених кораблів» — з'являється в тому ж квесті й вигляді, що і Корсари: Повернення Легенди[джерело?].
Аніме[ред. | ред. код]
У 2019 році вийшло аніме під назвою «Сага про Вінланд», де згадується саме він[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лейф Еріксон (11-е століття). BBC. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 20 листопада, 2011.
- ↑ Ingstad, Helge; Ingstad, Anne Stine (2000). Відкриття вікінгами Америки: розкопки норвезьких поселень в Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд. Breakwater Books. с. 74. ISBN 978-1-55081-158-2. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 19 листопада 2012.
- ↑ Сівер, Кірстен А. (1997). Замерзла луна: Гренландія і освоєння Північної Америки, бл. 1000-1500. Stanford University Press. с. 62. ISBN 978-0-8047-3161-4. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 19 листопада 2012.
- ↑ Neil Gaiman: "The Ocean at the End of the Lane" | Talks at Google (укр.). Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
- ↑ Amazon's Vinland Saga Anime Is a Classic Anime in the Making. IGN Southeast Asia (en-sg). 31 липня 2019. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Short, William R. (2010). Icelanders in the Viking age: the people of the sagas. McFarland. ISBN 978-0-7864-4727-5. Архів оригіналу за 1 жовтня 2014. Процитовано 19 листопада 2012. (англ.)
- Somerville, Angus; McDonald, Andrew R. (2010). The Viking Age: A Reader. University of Toronto Press. ISBN 978-1-4426-0148-2. Архів оригіналу за 27 квітня 2016. Процитовано 19 листопада 2012. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Leifr Eiríksson |
- Account of the discovery of North America from the «Saga of Eric the Red» [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- The Saga of Erik the Red [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.] — Full text in English and Old Norse (англ.)
- Reconstructed portrait of Ericsson [Архівовано 7 січня 2020 у Wayback Machine.] Based on historical sources, in a contemporary style; from Reportret (англ.)
- The North American Saga — Smithsonian — National Museum of Natural History. [Архівовано 8 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
|
| ||||||||||||||||
