Лейф Еріксон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лейф Еріксон
ісл. Leifur Eiriksson
LeifErikson1968stamp.jpg
Марка США, присвячена Дню Лейфа Еріксона, 1968.
Народився 970
Ісландська Вільна держава
Помер 1020
Ґренландія[d], Гренландія
Країна Ісландія
Національність норвежець
Діяльність мореплавець
Батько Ерік Рудий
Родичі Ерік Рудий
Торвальд Еріксон
Торстейн Еріксон
Фрейдіс Еріксдоттир
Брати, сестри  • Freydís Eiríksdóttird і Thorvald Eirikssond
Лейф Еріксон відкриває Америку, картина Christian Krohg (1893)

Лейф Е́ріксон (близько 970, Ісландія [1] — після 1020) — скандинавський мореплавець та дослідник, син першовідкривача Ґренландії Еріка Рудого, онук Торвальда Асвальдсона (ісл. Thorvald Asvaldsson). Імовірно, перший європеєць, який побував у Північній Америці за п'ятсот років до Христофора Колумба.[2] Про походи Лейфа відомо з таких манускриптів як «Сага про Еріка Рудого» і «Сага про гренландців». Їхня достовірність була підтверджена археологічними відкриттями XX століття.

Біографія[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Лейф Еріксон народився в Ісландії в сім'ї Еріка Рудого, якого через вбивство ним людини вигнали з Норвегії разом зі всією його родиною. У 982 році сім'я Еріка була змушена покинути й Ісландію, бо він вбив іще двох людей. Лейф разом з сім'єю батька поселився в нових колоніях у Ґренландії. У Лейфа Еріксона було два брати, Торвальд і Торстейн, і одна сестра, Фрейдіс.[3] У Лейфа була дружина Торгуна та син Торкель Лейфсон.

Перед походом в Америку Лейф здійснив торгову експедицію до Норвегії. Тут Лейф прийняв хрещення від Олафа Трюгвальсона, короля Норвегії і колишнього вихованця князя Володимира. За прикладом Олафа Лейф привіз до Ґренландії християнського єпископа та охрестив її. Його мати і багато гренландців прийняли християнство, але батько, Ерік Рудий, залишився язичником. На зворотньому шляху Лейф врятував ісландця Торіра, який зазнав аварії, і за це отримав прізвисько «Лейф Щасливий».

Відкриття Америки[ред. | ред. код]

Після повернення додому в Ґренландію Лейф зустрів норвежця Б'ярні Герйольфссона, який розповідав, що бачив на заході далеко в морі обриси землі. Лейф зацікавився цією розповіддю і вирішив дослідити нові землі. Приблизно в 1000 році Лейф Еріксон з командою з 35 осіб відплив на захід на кораблі, який купив у Б'ярні. Вони відкрили три регіони американського узбережжя: Хеллуланд (очевидно, Баффінова Земля), Маркланд (півострів Лабрадор) і Вінланд, який свою назву отримав за велику кількість виноградних лоз, що там росли (можливо, це було узбережжя Ньюфаундленда поблизу сучасного містечка Л'Анс-о-Медоуз). Тут були засновані декілька поселень, де вікінги залишились на зиму. Повернувшись додому, Лейф віддав корабель своєму братові Торвальду, який замість нього відплив далі досліджувати Вінланд. Експедиція Торвальда була невдалою: скандинави зітнулися зі «скарлінгами» — північноамериканськими індіанцями, і під час сутички Торвальд загинув.

Згідно з ісландськими легендами, Ерік і Лейф вирушали в експедиції не наосліп, а спираючись на розповіді очевидців, як, наприклад, Б'ярні, які бачили на горизонті невідомі землі. Таким чином, Америка в певному сенсі була відкрита ще до 1000 року. Але саме Лейф першим здійснив повноцінну експедицію вздовж берегів Вінланда, дав йому ім'я, висадився на берег і навіть спробував колонізувати територію. За розповідями Лейфа і його людей, які стали основою для скандинавських «Саги про Еріка Рудого» та «Саги про ґренландців», були складені перші карти Вінланду.

Останні роки[ред. | ред. код]

Остання згадка про живого Лейфа датується 1019 роком, до 1025 року керівництво Еріксфйордом він передав синові Торкелю.[4] У сагах нічого не згадується про смерть Лейфа — він, імовірно, помер між цими датами в Ґренландії. Про родину Лейфа більше нічого не відомо, окрім правонаступництва Торкеля.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Пам'ятник Лейфу Еріксону в Сент-Пол (Міннесота)

На честь Лейфа Еріксона названо головне міжнародне летовище Ісландії у Кефлавіку. У 1887 році в Бостоні Лейфу Еріксону поставили пам'ятник. Щороку 9 жовтня в США відбувається день Еріксона.

Лейф Еріксон у сучасній культурі[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «Фантастична сага» (англ. «The Technicolor Time Machine») — роман американського письменника-фантаста Гаррі Гаррісона, написаний у 1967 році.
  • За словами Ніла Ґеймана, діорама, що присвячена прибуттю Лейфа Еріксона в Північну Америку і виставлена в туристичному центрі в Рейк'явіку, надихнула його на написання «Американських богів»[5]

Кінематограф[ред. | ред. код]

  • Режисерська версія фільму Маска 1994 року починається з приїзду в майбутню Північну Америку Лейфа Еріксона, який прибув на «край світу», щоб завезти якнайдалі від людей маску бога Локі.
  • Німий фільм «Вікінг» 1928 року розповідає про відкриття Вінланда Лейфом Еріксоном.

Музика[ред. | ред. код]

Мультиплікація[ред. | ред. код]

Ігри[ред. | ред. код]

  • Корсари: Повернення Легенди — з'являється на острові Гваделупа у вигляді мумії та антагоніста, зображується чарівником і надзвичайно розумною і підступною людиною (зумів викликати демона, ув'язнити його в лампі, з якої демон не міг вибратися, зробити ключ від своєї гробниці, здійснити обмін тілами гравця і його самого, воскресити своїх слуг)[джерело?].
  • Корсари: Місто втрачених кораблів — з'являється в тому ж квесті і вигляді, що і Корсари: Повернення Легенди[джерело?].

Аніме[ред. | ред. код]

У 2019 році вийшло аніме під назвою "Сага про Вінланд", де згадується саме він.[джерело?].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Vísindavefurinn: Var Leifur Eiríksson ekki Grænlendingur sem átti rætur að rekja til Íslands og Noregs? (Icelandic). Visindavefur.hi.is. 2001-07-14. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-02-16. 
  2. Лейф Еріксон (11-е століття). BBC. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 20 листопада, 2011. 
  3. Ingstad, Helge; Ingstad, Anne Stine (2000). Відкриття вікінгами Америки: розкопки норвезьких поселень в Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд. Breakwater Books. с. 74. ISBN 978-1-55081-158-2. 
  4. Сівер, Кірстен А. (1997). Замерзла луна: Гренландія і освоєння Північної Америки, бл. 1000-1500. Stanford University Press. с. 62. ISBN 978-0-8047-3161-4. 
  5. Neil Gaiman: "The Ocean at the End of the Lane" | Talks at Google (uk). Процитовано 2019-09-03. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]