Лейцит
| Лейцит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1997 s.p. |
| Абревіатура | Lct[2] |
| Хімічна формула | K(AlSi₂O₆) |
| Nickel-Strunz 10 | 9.GB.05 |
| Dana 8 | 76.2.2.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тетрагональна сингонія[3] |
| Колір риси | білий[4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | білий (давньогрецька мова)[5] |
| Типова місцевість | Сомма[6] |
 Лейцит у Вікісховищі | |
Лейцит — типовий магматичний мінерал, алюмосилікат каркасної будови.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: K[AlSi2O6]. Іноді містить домішки Na, Са, Ti, Fe, Mg, Mn. Сліди Li, Pb, Cs. Містить, % (у зразках з Везувію): K2O — 20,59; Al2O3 — 23,22; SiO2 — 56,10. Сингонія тетрагональна. Густина 2,47. Тв. 5,5-6,5. Колір переважно сірий. Блиск скляний. Напівпрозорий. Крихкий. Злам раковистий. Форми виділення: кристали псевдокубічної форми або вкраплені зерна. Зустрічається в молодих вулканічних лужних породах разом з лужними польовими шпатами, піроксенами, магнетитом.
Характерний для багатих на калій і бідних на кремнезем лав третинного і сучасного віку. Родовища Л. відомі в Італії, ФРН, США, Австралії, Вірменії, ДР Конго, Уганді та ін. Руда алюмінію і сировина для одержання калієвих сполук. Рідкісний.
Від грецьк. «левкос» — світлий, білий, A.H.Werner, 1791.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- лейцит залізний (різновид лейциту, в якому алюміній заміщається тривалентним залізом);
- α — лейцит (зайва назва лейциту);
- β — лейцит (кубічна високотемпературна (>605 °C) модифікація лейциту).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ Bonewitz R. Rocks and Minerals — С. 185. — ISBN 978-0-7566-9042-7
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Фрідріх Б. Й. Auszüge und kezensioneit bergmanischer und mineralogischer schriften // Bergmännisches Journal / за ред. A. W. Köhler — 1791. — Т. 2. — С. 483–500.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лейцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Лейцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лейцит [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Leucite [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
