Леликове
| село Леликове | |
|---|---|
|
| |
| Основні дані | |
| Транслітерація назви | Lielikava |
| 51°55′20″ пн. ш. 24°42′03″ сх. д. / 51.922222222222° пн. ш. 24.700833333333° сх. д. | |
| Країна | |
| Область | Берестейська область |
| Район | Кобринський район |
| Рада | Дивинська сільська рада |
| Населення | 662 (2009[1]) |
| Часовий пояс | час у Білорусі |
| Поштовий індекс | 225878 |
| Телефонний код | +375-1642 |
| Транспорт, відстані | |
До Мінська | |
| - фізична | 292 км |
![]() | |
| | |
Леликове[2][3] (Леликів[4][5], біл. Лелікава) — село в Білорусі, у Кобринському районі Берестейської області[1]. Орган місцевого самоврядування — Дивинська сільська рада[1].
Розташоване над Оріхівським каналом і невеликим озером[4], за 5 км від білорусько-українського кордону[3], за 36 км на південь від Кобриня[2] та за 93 км від Ковеля[4].
У часи входження до складу Речі Посполитої село належало до Холмської землі[3]. Біля Леликового розташовувався маєток Биковських[3][4].
У часи перебування в Російській імперії село входило до складу Ратенської волості Ковельського повіту[4]. Після польського повстання 1863 року належало до «казни»[4]. Наприкінці XIX століття в селі діяла дерев'яна церква XVIII століття, збудована на місці старої (XVI століття), а також католицька каплиця та церковно-приходська школа[4]. До села належали фільварки у селах Щодрогоща, Воля Щатинська та Самари[4]. За переписом 1911 року в селі мешкало 1115 осіб, діяли земська поштова станція, лісництво, фельдшерський пункт, акушерка, 3 крамниці, горілчана крамниця, проводилося 5 щорічних ярмарків[4]. У 1917—1919 роках діяла українська початкова школа[3].
У 1921 році село входило до складу гміни Леликове Каширського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[6].
Під час Другої світової війни та після неї належало до зони активності Української повстанської армії[3], у 1942 році в околиці Леликового діяли перші сотні УПА[2]. 21 вересня 1943 року в селі відбулися збройні сутички між відділами УПА та більшовицькими партизанами[5].
Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 122 будинки та мешкало 893 особи[4]. За переписом 1911 року чисельність населення села становило 1115 осіб[4].
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 157 будинків та 744 мешканці, з них[6]:
- 324 чоловіки та 420 жінок;
- 702 православні, 35 юдеїв, 7 римо-католиків;
- 573 поляки, 83 українці (русини), 51 «тутейший», 27 євреїв, 10 осіб іншої національності.
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становило 662 особи[1].
У XVI—XVII століттях у селі була дерев'яна церква, на місті якої пізніше було зведено нову[4]. У церкві зберігалася рукописна «Тріодь»[4].
В поселенні народився:
- Лундишев Костянтин Володимирович (1903—1991) — український режисер-документаліст.
- 1 2 3 4 Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 19 січня 2020. (англ.)
- 1 2 3 Леонюк В. Леликове // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 180. — ISBN 966-95063-0-1.
- 1 2 3 4 5 6 Леонюк В. Леликове // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — С. 105. — ISBN 978-966-325-135-6.
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 Цинкаловський О. Леликів // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- 1 2 Володимир Сергійчук (17/2008). Розвиток українського визвольного руху на Берестейщині в роки Другої світової війни як вияв національного відродження. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (укр.): 386. Архів оригіналу за 13 січня 2020.
- 1 2 Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 20. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) (пол.)
