Леляки (Прилуцький район)
| село Леляки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район/міськрада | Варвинський район |
| Рада | Леляківська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 437 |
| Площа | 1,549 км² |
| Густота населення | 282,12 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17603 |
| Телефонний код | +380 4636 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°33′10″ пн. ш. 32°43′24″ сх. д. / 50.55278° пн. ш. 32.72333° сх. д.Координати: 50°33′10″ пн. ш. 32°43′24″ сх. д. / 50.55278° пн. ш. 32.72333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
109 м |
| Водойми | Удай |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17603, Чернігівська обл., Варвинський р-н, с.Леляки |
| Карта | |
  Леляки | |
 Леляки | |
| Мапа | |
| |
Леляки́ — село в Україні, Чернігівської області, Варвинського району, Леляківської сільської ради. Розташоване вздовж річки Удай. Відстань до районного центру 7 км. Орган місцевого самоврядування — Леляківська сільська рада.
Історія[ред. | ред. код]
Згадується як село Варвинського повіту у виданій 1900 року в Києві «Малороссійскія переписныя книги 1666 года»[1].
Селише було приписане до церкви Різдва Богородиці[2][3] у Варві
Є на мапі 1812 року.[4]
У 1862 році у володарському та казеному селі Леляки́ була церква та 113 дворів де жило 879 особи (432 чоловічої та 447 жиночої статі)[5]
У 1911 році у селі Леляки́ була Михайлівська церква, церковно-прихідська школа та жило 1223 особи (604 чоловічої та 619 жиночої статі)[6]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 531 особа, з яких 213 чоловіків та 318 жінок[7].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 433 особи[8].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,40 % |
| російська | 1,60 % |
Промисловість[ред. | ред. код]
Поблизу села розвідане та експлуатується Леляківське нафтогазоконденсатне родовище.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Малороссійскія переписныя книги 1666 года. С послѣсловіемъ Ал. Лазаревскаго.— Киевъ. типографія Императорскаго Университ. Св. Владиміра Н. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1900.— 109 с.(Печатано по постановленію Совѣта Общества Нестора-лѣтописца)
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 92, 519 та 562 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 25 грудня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (рос.). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 310 з 562.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
