Лемський Петро Єфремович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лемський Петро Єфремович
Народився 12 вересня 1936(1936-09-12) (87 років)
Фронтівка, Оратівський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Діяльність скульптор, графік, реставратор
Alma mater Одеське художнє училище (1964) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1977)
Вчителі Чувакін Федір Федорович і Злочевський Петро Панасович
Відомі учні Карвасарний Володимир Іванович, Гамаль Володимир Ілліч і Руснак Манолій Васильович
Заклад Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка
Членство Спілка радянських художників України
Нагороди

Петро Єфремович Ле́мський (нар. 12 вересня 1936, Фронтівка) — український скульптор, графік, реставратор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1971 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 вересня 1936 року в селі Фронтівці (нині Вінницький район Вінницької області, Україна). Протягом 1959—1964 років навчався на скульптурному відділенні в Одеському художньому училищі[1].

З 1964 року викладав у художній школі у місті Сороках; у 1966—1974 роках — у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. Серед учнів: Гамаль Володимир Ілліч, Ільченко Ярослав Ілліч, Карвасарний Володимир Іванович, Ковалюк Василь Григорович. Одночасно з 1972 по 1977 рік навчався на художньо-графічному факультеті в Одеському педагогічному інституті, де був учнем Федора Чувакіна, Петра Злочевського[1].

З 1974 року обіймав посаду головного художника Чернівецького художньо-виробничого комбінату, одночасно протягом 1975—1986 років був відповідальним секретарем Чернівецької організації Спілки художників України. Мешкає у Чернівцях в будинку на вулиці Руській, № 221[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузях графіки, станкової і монументальної скульптури. Серед робіт:

графіка
  • серія ліноритів «Буковинська сюїта» (1966—1986);
  • серія ліноритів «Квітуча Буковина» (1969—1980);
  • «Весна» (1970);
  • «В'яжуть плоти» (1971);
  • серія ліноритів «Буковинська вес­на» (1971—1973);
  • «Хатки під смереками» (1972);
  • серія офортів «Трудові ритми» (1976—1982);
  • «Вишивальниця» (1980);
  • «Буковинська сюїта» (1987);
  • «Осінні яблука» (2001);
  • «Ольга Кобилянська» (2008);
  • «Дід Марко з Виженки» (2008);
  • «Наш пророк Тарас Шевченко» (2009);
  • «Свято» (2012);
  • «Сонце йде і за собою день веде» (2014).
станкова скульптура
  • «Сонечко» (1970);
  • «Сопілкарі» (1976);
  • «Гуцу­лята» (1984);
  • «Родина» (1984);
  • «Тара­сове дитинство» (1998);
  • серія «Музи мистецтва» (1982).
Пам'ятник Тарасові Шевченку.
монументальні роботи у Чернівцях та Чернівецькій області

Брав участь у реставрації скульптурних монументальних творів в історичній забудові Чернівців, зокрема спільно з Миколою Лисаківським та Іваном Вихренком — скульп­турної композиції центрального порталу залізничного вокзалу, фасаду художнього музею, скульптур основи фасаду Одеського оперного театру.

Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, закордонних мистецьких виставок з 1965 року. Персональні виставки відбулися у Чернівцях у 1970, 1995, 2014 роках.

Роботи зберігаються у Чернівецькому і Хмельницькому[3] художніх музеях, Російському етнографічному музеї у Санкт-Петербурзі.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужений художник УРСР (1982);
  • Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2011);
  • Чернівецька обласна премія імені Одарки Киселиці[2];
  • Почесна відзнака Чернівецької обласної державної адміністрації — медаль «Вдячна Буковина» (2021; за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток образотворчого мистецтва та з нагоди 85-річчя від Дня народження)[4];
  • Відзнака Чернівецької обласної ради — медаль «За заслуги перед Буковиною»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]