Лемюель Гулівер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лемюель Гулівер
Lemuel Gulliver
Творець: Джонатан Свіфт
Твори: тетралогія «Мандри Гулівера»
Стать: чоловічий
Національність: англієць
Діти: Джонні, Бетті
Медіафайли у Вікісховищі?

Лемюель Ґуллівер[1] (англ. Lemuel Gulliver) — головний герой роману Джонатана Свіфта «Мандри Гулівера», від особи якого ведеться оповідь.

Характеристика персонажа[ред. | ред. код]

Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург і батько сімейства, несподівано круто змінює своє життя — відправляється у морську подорож спочатку, як судновий лікар, а потім як капітан декількох кораблів. Гуллівер постає і як персонаж — «мандрівник», і як оповідач, присутність якого зв'язує чотири частини роману. Волею долі герой змушений переживати неймовірні пригоди, здобуваючи життєвий досвід і мудрість. Вивчаючи різні типи державного устрою, знайомлячись з різноманітними, часом протилежними ідеями, Гуллівер зазнає еволюції. У першій і другій частинах він лише вивчає навколишній світ, спостерігаючи за дивакуватими звичаями тубільців, але при цьому тримається осторонь і майже не втручається у події. Поступово його позиція стає більш активною, він змушений пристосовуватися до нових умов, нерідко змінюючи свої звички. Однак найбільш істотний перелом настає у свідомості Гуллівера після його перебування в країні гуїгнгнмів - коней, наділених розумом на кшталт людського. Їх розвиток досяг утопічної довершеності, що будується на засадах раціоналізму та чесноти, що викликає у Гуллівера почуття сорому за свою схожість з єху - расою ліліпутів. Вимушене повернення до Англії стає драматичним для Гуллівера, який під впливом побаченого і пережитого з життєрадісного мандрівника перетворюється на трагічного героя, що усвідомив усю недосконалість людського суспільства і навіть вступив із ним у конфлікт.

Описання[ред. | ред. код]

У творі Джонатана Свіфта "Мандри Гуллівера", головний герой  — англієць, син дрібного поміщика з Ноттингемшира, третій з п'яти синів. Три роки він навчався в Кембриджі, і ще чотири — у хірурга. Захопленням його життя стали подорожі, які він здійснював як судновий лікар, але так і не зумів проявити у мандрах свої медичні навички.

Після трьох з половиною років служби на морі він осів, одружився на Мері Бертон (за порадою друзів), але потім, коли його фінансовий стан погіршувався, кілька разів знову виходив у море.

Лемюель має чудовий хист до вивчення мов. Особливої ж прихильності до лікарської справи він не проявляє, судячи з описів, його цікавить морська справа. Людина він ґрунтовна, навіть надмірно чесна, не соромиться з'являтися перед читачам у непривабливому або смішному світлі. Не має надмірного потягу до жодного з людських пороків, але дуже педантичний у питаннях честі, патріот. Схильний до дружньої прихильності, але в любовних питаннях швидше холодний.

При цьому його не назвеш мислителем — він не відзначається гостротою розуму, досить обмежений у судженнях і схильний до захопленості. Він цілком серйозно говорить ті речі, які його устами автор висміює.

Нерідко прізвисько «Гуллівер» використовують у значенні "велетень". Однак Гуллівер був людиною звичайного росту і гігантом був тільки з точки зору ліліпутів, а потім і сам виявився ліліпутом в Бробдингнезі.

Кіновтілення[ред. | ред. код]

  • Жорж Мельєс — Подорож Гулівера (Франція, 1902)
  • Володимир Константинов — Новий Гулівер (СРСР, 1935)
  • Кервін Метьюз[ru] — Три світи Гуллівера (Велика Британія, 1960)
  • Бернард Хорсфалл — Доктор Хто (епізод «Злодій розуму»; Велика Британія, 1969)
  • Любомир Костелка — Prípad pro zacínajícího kata (Чехословаччина, 1970)
  • Ласло Сінко — Gulliver a törpék országában (Угорщина, 1974)
  • Річард Харріс — Подорожі Гулівера / Gulliver's Travels (Англія, 1977)
  • Андраш Козак — Gulliver az óriások országában (Угорщина, 1980)
  • Олександр Абдулов — Будинок, який побудував Свіфт (СРСР, 1982)
  • Ендрю Барт — Гулівер у Ліліпутії (Англія, 1982)
  • Тед Дансон — Подорожі Гулівера / Gulliver's Travels (Англія-США, 1996)
  • Адам Вили — Пригоди Крайолы Кида: Розповіді про подорожі Гулівера (Канада, 1997)
  • Джек Блек — Подорожі Гулівера (США, 2010)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Свіфт, Джонатан (2004). Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів. Переклад з англійської М. Іванова. Бібліотека світової літератури. Харків: Фоліо. 

Література[ред. | ред. код]

  • Урнов Д. М. Робінзон і Гулівер: Доля двох літературних героїв / Отв. ред. А. Н. Николюкин; Академія наук СРСР. — М: Наука, 1973. — 89 с. — (З історії світової культури). — 50 000 екз. (обл.)