Лендельська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа неоліту Європи в апогеї Дунайської експансії, близько 3500 р до Р.Х.

Лендельська культура — є однією з піздньо Дунайських культур (середина 4 — середина 3 тисячоріч до Р. Х.)[1], що має багато локальних варіантів на території Угорщини, Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії, Словенії й України неоліту Європи.

Названа за поселенням у південно-західній Угорщині.

Передувало культурі лінійно-стрічкової кераміки та культурі шнурової кераміки.

Мала зв'язок з середньодунайською культурою і Рессенською культурою, відповідно з півночі і заходу, а також з Тиською культурою Великого Альфельду. Можливо саме тут лендельське населення познайомилося з міддю і мальованою керамікою.

Лендель правильніше назвати не не археологічною культурою у вузькому сенсі, а широкою сферою взаємодії або культурним горизонтом. Його пам'ятки перетинаються з пам'ятками культури Тиса і середньодунайською культурою, найпівнічніші знахідки цієї культури знайдені в Ослонці (Osłonki), центральна Польща.

Практикується рослинництво та тваринництво (головним чином велика рогата худоба, свині, і в меншій мірі вівчарство), хоча мисливство ще грає велику роль[2].. Поселення складалися з невеликих будинків, а також трапецієподібних довгих домів. Ці поселення були як огородженні, так і не огородженні.

Рання кераміка несе сліди розпису білою, червоною і жовтими фарбами, тоді як пізня кераміка не розписана[3]. Кераміка прикрашена розписом або різьбленим орнаментом; багато зооморфних і антропоморфних судин і керамічних статуеток.

Померлих ховали в могильниках поблизу населених пунктів, в скрученому положенні в гробницях зустрічаються кераміка та крем'яні знаряддя.

В Україні представлена 30 поселеннями та низкою могильників і поховань у західній Волині і Поділлі.

Зникнення культури пов'язане з одночасною експансією населення культур Лійчастого посуду і Трипільської культури.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Encyclopedia of Indo-European Culture». J. P. Mallory, Douglas Q. Adams Taylor & Francis. 1997. с. 350. 
  2. Brzesc Kujawski
  3. Lengyel Culture

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Alexander Binsteiner, Die Lagerstätten und der Abbau bayerischer Jurahornsteine sowie deren Distribution im Neolithikum Mittel- und Osteuropas, Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz, 52, 2005, 43-155.
  • Internationales Symposium über die Lengyel-Kultur 1888–1988. Znojmo – Kravsko – Těšetice, 3. – 7. Oktober 1988. Masarykova Univerzita, Brünn 1994, ISBN 80-210-0961-6.
  • Hermann Maurer: Archäologische Zeugnisse religiöser Vorstellungen und Praktiken der frühen und mittleren Jungsteinzeit in Niederösterreich. In: Idole. Kunst und Kult im Waldviertel vor 7000 Jahren. Ausstellung der Stadt Horn im Höbarthmuseum, 6. Juni bis 2. November 1998, 28. März bis 2. November 1999. Museumsverein in Horn, Horn 1998, S. 23–138.
  • Michael Doneus: Die Keramik der mittelneolithischen Kreisgrabenanlage von Kamegg, Niederösterreich. Ein Beitrag zur Chronologie der Stufe MOG I der Lengyelkultur. Dissertation. Universität Wien. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 2001, ISBN 3-7001-3015-5 (Mitteilungen der Prähistorischen Kommission der Österreichischen Akademie der Wissenschaften 46).
  • Jaroslav Palliardi: Die neolitischen Ansiedlungen mit bemalter Keramik in Mähren und in Niederösterreich. In: Mittheilungen der Praehistorischen Commission der kaiserlichen Akademie der Wissenschaften in Wien. 1, 1897, 4, Шаблон:ZDB, S. 237–264.
  • Judit Regenye (Hrsg.): Sites and stones. Lengyel culture in Western Hungary and beyond. a Review of the current Research. Veszprém Megyei Múzeum Igazgotóság, Veszprém 2001, ISBN 963-7208-73-9 (Lengyel'99 und IGCP-442 in Veszprém, 11. – 13. Oktober 1999).
  • Hertha Ladenbauer-Orel: Die neolithische Frauenstatuette von Lang-Enzersdorf bei Wien. In: IPEK. 19, 1954–1959, ISSN 0075-0468, S. 7–15.
  • Die Ausgrabungen in Lang-Enzersdorf und die Auffindungen des Idols. In: Rund um den Bisamberg. Ein Heimatbuch. 2, 1961, Шаблон:ZDB, S. 7ff.
  • Gregor-Anatol Bockstefl, Franz Mandl: Die Venus von Langenzersdorf. Begleitschrift zur Ausstellung der Original-Venus im Festsaal der Marktgemeinde Langenzersdorf am 21. September 2008.
  • 900 Jahre Langenzersdorf. Herausgegeben von der Marktgemeinde Langenzersdorf. 2008, S. 149.
  • Franz Karl Schwarzmann (Hrsg.): 900 Jahre Langenzersdorf – Geschichte und Heimatkunde. Mit Beiträgen von Josef Germ und Erich Gusel. 2008, S. 51.