Лендельська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа неоліту Європи в апогеї Дунайської експансії, близько 3500 р до Р. Х.

Лендельська культура — археологічна культура мідної доби (енеоліту), є однією з пізньо-дунайських культур (середина 4 — середина 3 тисячоріч до Р. Х.)[1].

Під назвою Лендель необхідно розуміти культурно-історичну спільноту археологічних культур мідної доби Європи:

  • Моравська мальована культура,
  • Пізньо-стрічкова мальована культура,
  • Зимно-Злота культура - на заході України,
  • Гощу-Вербковицька культура
  • та інші.
Лендельська (Зимно-злотська) культура 4 тисячоріччя до Р.Х.

Назва[ред.ред. код]

Назва культурно-історичної спільноти походить від поселення у південно-західній Угорщині.

Датування[ред.ред. код]

За каліброваними датами Лендель пройшов чотири етапи розвитку у V тис. до Р.Х.. Датування фіксується контакти з Полгарською культурою та Кукугені-Трипільською культурно-історичною спільнотою.

Поширення[ред.ред. код]

Західна Україна (Волинська, Львівська, Рівненська області), Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія, Австрія, Хорватія та Словенія.

Походження[ред.ред. код]

Змінила лінійно-стрічкової кераміки культуру. Змінилася на культуру шнурової кераміки.

Походження Ленделя пов’язують з неолітичними Тиською культурою та культурою Вінча.

Мала зв'язок на півдні з середньодунайською культурою та Тиською культурою Великого Альфельду, та на заході з Рессенською культурою. Можливо саме через впливи з півднем лендельське населення познайомилося з міддю та мальованою керамікою.

Його пам'ятки перетинаються з пам'ятками тиської й середньодунайською культурами. Найпівнічніші знахідки цієї культури знайдені в Ослонці (Osłonki), центральна Польща.

Господарка[ред.ред. код]

Практикували рослинництво та тваринництво (головним чином велика рогата худоба, свині, і в меншій мірі вівчарство). Мисливство та збиральництво грало велику роль[2].

Поселення[ред.ред. код]

Селища були розташовані на високих мисах або на дюнах. Поселення були як огородженні, так і неогородженні. Іноді вони оточувалися ровами.

Селища складалися з невеликих заглиблених, або наземних будинків. Будинки були довгі, прямокутні, трапецієподібні з двосхилим дахом.

Вироби[ред.ред. код]

Гончарство[ред.ред. код]

Кераміка представлена лискованим посудом витончених форм прикрашена розписом або різьбленим орнаментом.: глечики, миски та чаші на високих піддонах. Багато зооморфних і антропоморфних посудин і керамічних статуеток.

Поховання домашніх тварин, посуд з антропоморфними та зооморфними рисами, пластика характерні саме для аграрних культів.

Рання кераміка несе сліди розпису білою, червоною і жовтою фарбами, тоді як пізня кераміка не розписана[3]. Середній фазі культури властива неорнаментована кераміка, а пізній — декор із ямок.

Інші виробництва[ред.ред. код]

Розвинуте обробка кременю засвідчується шахтами (наприклад Свентокшицькими) та майстернями, де з довгих крем’яних пластин виготовлялися ножі, скребачки, вкладні серпів.

Знахідки мідного шлаку, фрагментів тиглів та сопел (у Злота) свідчать про місцеву обробку привезенної міді.

Поховання[ред.ред. код]

Померлих ховали в могильниках поблизу селищ у скрученому положенні. Також існувала кремація.

У гробницях присутні гончарні та крем’яні вироби: посуд, намиста з мушлі, мідні діадеми, браслети, обручки.

Лендельська культура в Україні та Польщі[ред.ред. код]

В Україні представлена 30 поселеннями та низкою могильників і поховань у західній Волині і Поділлі.

У розвитку Пендельскої культурно-історичної спільноти України та Польщі виділяють ранню й пізню культури:

Зимно-Злотська культура[ред.ред. код]

Рання представлена Зимно-Злотської культурою з двома визначними пам’ятками Зимно та Злота. Їй властива мальована кераміка.

Гоща-Вербковицька культура[ред.ред. код]

Пізня стадія Лендела представлена Гоща-Вербовицькою культурою. Їй властива лискована кераміка. Миски та біконічні посудини прикрашалися по ребру ямками або наліпками. Головні пам’ятки: поселення Костянець, Вербковиця, Гоша; могильник Голишів.

Зникнення[ред.ред. код]

Зникнення культури пов'язане з одночасною експансією населення культур Лійчастого посуду і Трипільської культури.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Encyclopedia of Indo-European Culture. J. P. Mallory, Douglas Q. Adams Taylor & Francis. 1997. с. 350.  (англ.)
  2. Brzesc Kujawski
  3. Lengyel Culture

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Alexander Binsteiner, Die Lagerstätten und der Abbau bayerischer Jurahornsteine sowie deren Distribution im Neolithikum Mittel- und Osteuropas, Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz, 52, 2005, 43-155. (нім.)
  • Internationales Symposium über die Lengyel-Kultur 1888—1988. Znojmo — Kravsko — Těšetice, 3. — 7. Oktober 1988. Masarykova Univerzita, Brünn 1994, ISBN 80-210-0961-6.
  • Hermann Maurer: Archäologische Zeugnisse religiöser Vorstellungen und Praktiken der frühen und mittleren Jungsteinzeit in Niederösterreich. In: Idole. Kunst und Kult im Waldviertel vor 7000 Jahren. Ausstellung der Stadt Horn im Höbarthmuseum, 6. Juni bis 2. November 1998, 28. März bis 2. November 1999. Museumsverein in Horn, Horn 1998, S. 23-138.
  • Michael Doneus: Die Keramik der mittelneolithischen Kreisgrabenanlage von Kamegg, Niederösterreich. Ein Beitrag zur Chronologie der Stufe MOG I der Lengyelkultur. Dissertation. Universität Wien. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 2001, ISBN 3-7001-3015-5 (Mitteilungen der Prähistorischen Kommission der Österreichischen Akademie der Wissenschaften 46).
  • Jaroslav Palliardi: Die neolitischen Ansiedlungen mit bemalter Keramik in Mähren und in Niederösterreich. In: Mittheilungen der Praehistorischen Commission der kaiserlichen Akademie der Wissenschaften in Wien. 1, 1897, 4, ZDB-ID 221456-8, S. 237—264.
  • Judit Regenye (Hrsg.): Sites and stones. Lengyel culture in Western Hungary and beyond. a Review of the current Research. Veszprém Megyei Múzeum Igazgotóság, Veszprém 2001, ISBN 963-7208-73-9 (Lengyel'99 und IGCP-442 in Veszprém, 11. — 13. Oktober 1999).
  • Hertha Ladenbauer-Orel: Die neolithische Frauenstatuette von Lang-Enzersdorf bei Wien. In: IPEK. 19, 1954—1959, ISSN 0075-0468, S. 7-15.
  • Die Ausgrabungen in Lang-Enzersdorf und die Auffindungen des Idols. In: Rund um den Bisamberg. Ein Heimatbuch. 2, 1961, ZDB-ID 1256030-3, S. 7ff.
  • Gregor-Anatol Bockstefl, Franz Mandl: Die Venus von Langenzersdorf. Begleitschrift zur Ausstellung der Original-Venus im Festsaal der Marktgemeinde Langenzersdorf am 21. September 2008.
  • 900 Jahre Langenzersdorf. Herausgegeben von der Marktgemeinde Langenzersdorf. 2008, S. 149.
  • Franz Karl Schwarzmann (Hrsg.): 900 Jahre Langenzersdorf — Geschichte und Heimatkunde. Mit Beiträgen von Josef Germ und Erich Gusel. 2008, S. 51.

Посилання[ред.ред. код]