Ленюк Олег Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Ленюк
Олег Олегович Ленюк
Загальна інформація
Народження 6 квітня 1999(1999-04-06)
м. Чернівці, Україна
Смерть 15 травня 2022(2022-05-15) (23 роки)
м. Харків, Україна
Причина смерті в ході бойових дій з російськими окупантами
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Батько Олег Ленюк
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту спортивне орієнтування
Спортивне звання майстер спорту України
Участь і здобутки
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) — 2022

Олег Олегович Ленюк (6 квітня 1999[1], м. Чернівці[2] — 15 травня 2022, м. Харків) — український спортсмен зі спортивного орієнтування, майстер спорту України, член збірної України зі спортивного орієнтування. Віце-чемпіон Європи та чемпіон України зі спортивного орієнтування. Срібний призер чемпіонату Європи серед юніорів з рогейну[2]. Молодший лейтенант підрозділу Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 квітня 1999 року в сім'ї спортсмена та з дитинства захоплювався спортивним орієнтуванням[3]. До восьми років він сам долав дистанції, а п'ятнадцять років зміг виграти чемпіонат області серед дорослих[3].

Крім звичайного спортивного орієнтування захоплювався 24-годинною орієнтуванням вплинув на вибір (рогейном)[3]. В 2020 він отримав срібну медаль на чемпіонаті Європи серед юніорів[3]. У тому року йому було присвоєно звання майстра спорту України[3].

У 2022 році закінчив навчання в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича та отримав диплом магістра на кафедрі математичних проблем управління та кібернетики[2].

Здійснював розробки програмного забезпечення[3]. З 24 лютого після нападу росіян на територію України записався в армію і з 1 березня почав служити в окремій роті охорони при батальйоні тероборони[3] у званні молодшого лейтенанта Збройних Сил України. 7 квітня 2022 року його було призначено командиром 2-го артилерійського взводу 2-ї артилерійської батареї 1-го артилерійського дивізіону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького[3].

Згідно з повідомленням Федерації спортивного орієнтування України, військовослужбовець загинув у боях із російськими окупантами поблизу м. Харкова[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]