Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
рос. Санкт-Петербургская государственная консерватория имени Н. А. Римского-Корсакова
СПбДК (рос. СПбГК)
Санкт-Петербурзька державна консерваторія
Санкт-Петербурзька державна консерваторія
59°55′32″ пн. ш. 30°17′53″ сх. д. / 59.9256000000277780° пн. ш. 30.29820000002778002° сх. д. / 59.9256000000277780; 30.29820000002778002Координати: 59°55′32″ пн. ш. 30°17′53″ сх. д. / 59.9256000000277780° пн. ш. 30.29820000002778002° сх. д. / 59.9256000000277780; 30.29820000002778002
Тип консерваторія
Країна Flag of Russia.svg Росія
Назва на честь Римський-Корсаков Микола Андрійович
Засновано 1862
Засновник Рубінштейн Антон Григорович
Ректор Стадлер Сергій Валентинович
Директор Рубінштейн Антон Григорович[1], Nikolai Zaremba[d][1][2], Mikhail Azanchevsky[d][1][3], Karl Davydov[d][1], Рубінштейн Антон Григорович[1], Julius Ernst Christian Johannsen[d][1][4] і August Bernhardt[d][1][5]
Студентів 870[1]
Співробітників
Випускники Категорія:Випускники Петербурзької консерваторії
Штаб-квартира Санкт-Петербург
Адреса Росія Росія 190000 Санкт-Петербург, Театральна площа, 3
Сайт www.conservatory.ru
Нагороди
орден Леніна
CMNS: Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова на Вікісховищі

Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (рос. Санкт-Петербургская государственная консерватория имени Н. А. Римского-Корсакова, з 1914 по 1924 — Петроградська консерваторія, з 1924 по 1991 Ленінградська консерваторія) — вищий музичний навчальний заклад у м. Санкт-Петербурзі, перший музичний ВНЗ Російської імперії.

"Консерваторії суть вищі спеціальні музично-навчальні установи, що мають метою утворити оркестрових виконавців, віртуозів на інструментах, концертних співаків, драматичних й оперних артистів, капельмейстерів, композиторів і вчителів музики".

Перший статут СП6К, п. 1. 1866

Історія[ред. | ред. код]

Заснована в 1862 р. Російським музичним товариством з ініціативи А. М. Маркевича та А. Г. Рубінштейна[6], який став першим артистичним директором консерваторії, й за допомогою В. А. Кологривова.

Важливою віхою в історії консерваторії стало запрошення як професора М. А. Римського-Корсакова, який згодом викладав на кафедрі теорії композиції й інструментовки, очолив оркестровий клас, створив першу програму й перший підручник з гармонії, програму з теорії композиції.

Значною подією в житті консерваторії стали Історичні концерти фортепіанної музики, проведені в 1885–1886 р. А. Г. Рубінштейном.

Протягом 1913–1918 років директором консерваторії був Миклашевський Йосип Михайлович.

В 1918 р. Петроградська консерваторія стає державною установою.

Сьогодні[коли?] Санкт-Петербургска консерваторія має 7 факультетів: фортепіанний, оркестровий, вокальний, режисерський, диригентський, народних інструментів, історико-теоретический, композиторський.

Будівля[ред. | ред. код]

Будинок, у якому нині перебуває консерваторія, споруджений в 1896 р. (архітектор Володимир Николя) на місці будинку Великого кам'яного театру, зруйнованого пожежею 1890 р.

Серед вихованців консерваторії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Э. Консерватории в России // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 662–664.
  2. Г. Риман Заремба // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 524–525.
  3. В. Азанчевский // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 13.
  4. Н. С. Иогансен, Юлий Иванович // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1894. — Т. XIIIа. — С. 724–725.
  5. В. Бернгард // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 113–114.
  6. Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл.

Посилання[ред. | ред. код]