Ленінець (тип підводного човна СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проект ДПЧ Ленінець
L-4 Garibaldiec 2.JPG
Л-4 «Гарибальдієць»
Під прапором СРСР СРСР
Спуск на воду 1933-1942 рр (25 човнів)
Виведений зі складу флоту 1941—1959 рр
Основні характеристики
Тип корабля Підводний мінний загороджувач
Головний конструктор Б. М. Малінін
Швидкість (надводна) 14,5 вузлів (28 км/год)
Швидкість (підводна) 8,3 вузла (16 км/год)
Робоча глибина занурення 75 м
Гранична глибина занурення 90 м
Автономність плавания 28 діб
Екіпаж 54 осіб
Розміри
Водотоннажність надводна 1025 т
Водотоннажність підводна 1312 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 78 м
Ширина корпусу найб. 7,2 м
Середня осадка (по КВЛ) 3.96 м
Силова установка
2 дизеля потужністю по 1100 к. с.
Озброєння
Артилерія 1 х 102-мм/45 Б-2, 120 набоїв
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 6 ТА калібру 533-мм (12 торпед). Кормові: 2 мінні труби, 20 мін.
ППО 1 х 45-мм/46 21-К, 500 набоїв.

Проект «Ленінець» — серія підводних мінних загороджувачів СРСР. Побудовано і передано флоту 24 човнів цього проекту, 1 затонув при буксируванні в недобудованому стані. Човни входили в усі флоти Радянського Союзу і брали активну участь у Другій світовій війні.

Історія[ред. | ред. код]

Проект був запропонований вченим-кораблебудівником Б. М. Малініним, котрий передбачав розміщення в кормі міцного корпусу двох труб з 10 мінами у кожній. Це забезпечувало «сухе» зберігання мін до часу їх виставлення, коли труби затоплювалися, на відміну ранніх проектів, у котрих мвни зберігалися в надбудові на палубі і могли здетонувати при атаці глибинними бомбами. За основу був взятий дореволюційний проекти підводного мінного загороджувача Краб побудованого винахідником М. П. Нальтовим. Спочатку, згідно з програмою кораблебудування 1926 року, було переобладнано у мінні загороджувачі два дореволюційних човна проекту «Барс»: Йорш і Форель. А також передбачалося побудова 6 човнів, три для Балтійського флоту і три для Чорноморського флоту.

Конструкція[ред. | ред. код]

Shadowgraph Leninets class II series submarine.svg

За конструкцією нові човни були подібними до човнів серії Декабрист, продовженням розвитку цього проекту. Але була застосована нова форма міцного корпусу — циліндра з конічними закінченнями замість веретеноподібної, що спростило технологічно його будівництво. Також, на конструкцію вплинуло вивчення трофейного англійської човна L-55[джерело?].

Корпус[ред. | ред. код]

Міцний корпус був поділений перебірками на 6 відсіків. Одна перебірка була плоскою а інші 4 мали сферичну форму і були розрахованими на 6 атм. Було змінено форму дверей з круглої на на овальну.

Відмінністю ХІ серії було було розділення кормового відсіку на дві частини і відповідно збільшення кількості відсіків до 7. Покращенням умов проживання і збільшенням довжини човна на 80 см. Акомулрні ями були виконанеми в герметичній конструкції.

Серія XIII будувалася для Тихоокеанського флоту, мала змішану клепано-зварну конструкцію, котра вирізнялася простотою і технологічністю. Кількість мін після модернізації зменшилася до 18 одиниць. Був збільшений артилерійський боєзапас з 122 до 150 калібру 100-мм, з 250 до 500 калібру 45-мм. Було встановлено висувні горизонтальні рулі. Поліпшилися умови проживання екіпажу. Збільшилася дальність плавання, а час швидкого занурення скоротився до 60 секунд.

Серія XIII-1938 (XIII-біс) була останньою в цьому проекті і була самою досконалою. Довжина була зменшена на 2 метри. Знизилася шумність човна завдяки застосуванню під двигунами гумових амортизаторів. Збільшилася довжина мінних труб і було відновлено кількість мін до 20. Нові дизелі 1-Д мали значно більшу потужність, 2000 к.с, що дозволило збільшити надводну швидкість до 18 вузлів (35 км/год)


Енергетичне обладнання[ред. | ред. код]

Два дизеля потужністю кожний по 1100 к. с., два гребних електродвигуна потужністю по 600 к. с.

На човнах серії XIII-1938 (XIII-біс) були встановлені дизелі 1-Д потужністю 2000 к.с.

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання[ред. | ред. код]

Обладнувалися гідролокатором Дракон-129 (ASDIC)

Озброєння[ред. | ред. код]

Експлуатація[ред. | ред. код]

  • Човен Л-10 Менжинець у 1957 році першим в історії ВМФ СРСР здійснив дозаправку в морі, передавши паливо на човен Б-66 проекту 611, котрий здійснював 75-ти добовий похід.

Ремонти і модернізації[ред. | ред. код]

Інциденти[ред. | ред. код]

  • 5 вересня 1934 відбувся вибух водню в акумуляторному відсіку на човні Л-2 Сталінець, 6 чоловік загинули, 4 отримали поранення.
  • 28 серпня 1934 на човні Л-4 Гарібальдієць відбувся вибух водню, спричинений поганою вентиляцією акумуляторних ям, 5 людей загинуло 11 отримали поранення.
  • 1952 року відбулася пожежа в акумуляторній ямі на човні Л-11. В 1953 році на човні проводилися випробування нової системи регенерації повітря. Після залягання на ґрунт, при температурі води +10 °C було виявлено підвищення температури повітря у відсіках. На четверту добу експерименту температура повітря у відсіках досягнула +30 °C, тому човну довелося сплисти, але ніяких несправностей обладнання не виявилося, а винуватцем нагріву виявилося гаряче джерело, на котре човен випадково ліг.
  • 18 грудня 1944 року недобудований човен Л-25 був виведений на буксирі пароплава СП-31 з Очамчіри в Поті. Через шторм буксир обірвався і човен дві доби дрейфував в морі, поки не затонув в 15 милях від мису Піцунда на глибині 633 метри.[1]

Бойове використання[ред. | ред. код]

  • Л-1 Ленінець[2] війна застала в капітальному ремонті на заводі в Ленінграді. В серпні 1941 року ремонт припинили, човен законсервували, екіпаж відправили в морську піхоту. 8 листопада 1941 човен отримав ушкодження від влучень німецької артилерії. 27 грудня, при огляді виявилося, що від ушкоджень човен сів на ґрунт. В 1944 році човен підняли але його відновлення вже не проводили.
  • Л-2 Сталінець в ніч з 14 на 15 листопада 1941 року підірвався на трьох донних мінах йдучи в складі конвою виставляти міни в Данцігській бухті.
  • Л-3 Фрунзенець належить перше місце по сумарно потопленому тоннажу суден і кораблів в радянському ВМФ. 18 серпня 1942 двома торпедами потоплено шведське судно «C.F.Liljevalch» (5513 брт), 17 квітня 1945 року трьома торпедами потоплений німецький транспорт «Goya» (5230 брт), загинуло близько 7000 людей (командир В Коновалов). За час війни ним було виставлено 132 міни на котрих ймовірно підірвалося дві парусно-моторні шхуни, транспорт 1000 військовополоненими, транспорт з вугіллям і навчальне судно.
  • Л-4 Гарібальдієць зустрів війну в капітальному ремонті але вже в серпні був задіяний до виставляння мін. До кінця 1941 року здійснив 7 бойових походів. У 1941 і 1942 рр. бере участь у постачанні блокованого Севастополя. В травні 1944 травня човен ушкодив торпедою транспорт «Фридерікс», котрий йшов до Севастополя проводити евакуацію німецьких військ. Виставив 200 мін на котрих підірвався болгарський транспорт і ймовірно допоміжне судно. Артилерією потопив 3 турецьких шхуни і одну самохідну баржу.
  • Л-5 Чартист, з липня 1941 року по листопад 1942 року здійснив 12 бойових виходів і 6 транспортних рейсів у Севастополь (сумарно 87 і 20 діб). За цей час виконав 11 артилерійських стрільб і 10 мінних встановлень. Виставив 178 мін, на котрих отримали ушкодження два кораблі, 15 жовтня 1942 року БДБ «F-138» (затонув), 17 лютого 1943 року БДБ «F-473».Подальші воєнні роки провів у ремонті в Поті.
  • Л-6 Карбонарій здійснив 12 бойових походів (сумарно 177 діб) і один траспортний рейс в блокований Севастополь (2 доби), 4 торпедні атаки з пуском 11 торпед і три мінних встановлень (60 мін). Потопив торпедами одне судно — німецький трофейний транспорт «Волга-Дон» з вантажем авіаційних боєприпасів біля Євпаторії.
  • Л-11 22-30 серпня 1945 року здійснив похід висадивши дисант у кількості 61-го чоловіка в порту Маока, Сахалін, транспортував також 45-мм гармату.
  • Л-15 здійснила 7 бойових походів (62 доби), здійснила 4 торпедні атаки, в результаті чого ймовірно був потоплений 1 корабель, виконала 4 мінних встановлень (72 міни), ймовірно на них загинув 26 квітня 1944 сторожовий корабель «NH-24».
  • Л-17 Єжовець здійснив 1 бойовий похід у серпні 1945 року, пробував вийти в торпедну атаку на японський тральщик, але виявив ворожий літак тому від атаки відмовився.[4]
  • Л-18 22-30 серпня 1945 року здійснив похід висадивши десант у кількості 61-го чоловіка в порту Маока, Сахалін, транспортував також 45-мм гармату.[5]
  • Л-19 23 серпня 1945 року торпедувала і потопила японський танспорт «Tetsugo Maru» (1 403 брт). 24 серпня загинула, точна причина невідома. Стала останнім радянським підводним човном котрий загинув в часи Другої світової війни.
  • Л-20 здійснив 14 бойових походів, виконав 4 торпедні атаки випустивши 21 торпеду. 1 січня 1943 року потопив транспорт Muansa (5472 брт). 1 лютого 1943 року потопив транспорт Othmarschen (7077 брт). Здійснив 11 мінних встановлень виставивши 216 мін.
  • Л-21 здійснив 6 бойових походів (68 діб), виконав 8 торпедних атак випустивши 23 торпеди, зробив 2 мінних встановлень, вистановив 36 мін. Потопив торпедами шведське судно «Ганза» (493 брт)[6], сторожовик «V 2022». На виставлених ним мінах підірвався німецький транспорт «Ейхберг» (1923 брт), данський транспорт «Еліє» (1873 брт), і також міноносці Т-3 и Т-5 й подводний човен U-367[7]
  • Л-22 здійснив 12 бойових походів (118 діб), виконав 3 торпедні атаки випустивши 20 торпед, зробив 10 мінних встановлень, встановив 200 мін. Пошкодив торпедами транспорт «Рюдесхаймер», на мінах підірвалося шпитальне судно «Бірка» (1000 брт) і катер-тральщик R64. В червні 1945 човен нагороджений орденом Червоного Прапора. В 1957 і 1958 роках використовувався для забезпечення випробування ядерної зброї на Новій Землі.[8]
  • Л-23 здійснив 15 бойових походів (256 діб), виконав 3 торпедні атаки випустивши 11 торпед, зробив 4 мінних встановлень встановивши 80 мін. Пошкодив торпедами німецький танкер «Оссаг» (2793 брт), причому атака проходила при штормі 5 балів, і торпеда, котра влучила вискочила з води и вибухнула вдарившись в надводній борт. На мінах ймовірно підірвався десантний корабель F121, затонувший при буксируванню. Човен також виконав 7 рейсів в оточений Севастополь, перевіз туди 363,3 тон боєприпасів, 263,5 тон продовольства, 73,6 тон бензину і 9 людей. Також він вивіз з міста 165 людей. 1 січня 1944 року човен був виявлений німецькою десантною баржою F-539, котра обстріляла перископ човна з 20-мм гармати і скинула одну глибинну бомбу, що могло бути причиною загибелі човна.[9]
  • Л-24здійснив 4 бойових походів (71 доба), виконав 1 торпедну атаку випустивши 2 торпеду, зробив 3 мінних встановлень встановивши 60 мін. Результатів не осягнув. Човен також виконав 4 рейси в оточений Севастополь, перевіз туди 220,3 тон боєприпасів, 97,5 тон продовольства, 98 тон бензину і 9 людей. Також він вивіз з міста 54 людини. 12 грудня 1943 року вийшов у свій останній похід, з котрого вже не повернувся. В 1991 році корпус човна був виявлений на дні болгарськими водолазами в точці з координатами, на глибині 59 метрів. Третій відсік по лівому борту має пробоїну від вибуху міни.[10]

Сучасний статус і перспективи[ред. | ред. код]

Оцінка проекту[ред. | ред. код]

Представники[ред. | ред. код]

Назва Місце будівництва (заводський номер) Закладений Спущений на воду Прийнятий флотом (Флот) Виведений з флоту
Представники серії ІІ
Л-1[ru] Ленінград (202/32) 6 вересня 1929 28 лютого 1931 22 жовтня 1933 (БФ) 7 липня 1945
Л-2[ru] Ленінград (196) 6 вересня 1929 21 травня 1931 24 жовтня 1933 (БФ) 15 листопада 1941, підірвався на міні
Л-3 Фрунзенець Ленінград (197) 6 вересня 1929 8 серпня 1931 5 листопада 1933 (БФ) 15 лютого 1971
Л-4 Гарібальдієць Миколаїв (201) 15 березня 1930 8 серпня 1931 8 жовтня 1933 (ЧФ) 17 лютого 1956
Л-5[ru] Миколаїв (202/32) 15 березня 1930 5 червня 1932 30 жовтня 1933 () 29 грудня 1955
Л-6[ru] Миколаїв (201/33) 15 квітня 1930 3 листопада 1932 9 травня 1933 (ЧФ) 5 червня 1944. потоплена
Представники серії XI (II-біс)
Л-7[ru] Ленінград- Владивосток (263) 10 квітня 1934 15 травня 1935 10 грудня 1936 (ТОФ) 3 квітня 1958
Л-8[ru] Ленінград- Владивосток (264) 10 квітня 1934 10 вересня 1935 29 грудня 1936 (ТОФ) Л-19[ru]
Л-9[ru] Ленінград-Владивосток (265) 1 червня 1934 25 серпня 1935 29 грудня 1936 (ТОФ) 20 лютого 1959
Л-10[ru] Миколаїв- Владивосток (285) 10 червня 1934 18 грудня 1936 12 грудня 1937 (ТОФ) Л-16[ru], до 1967 зарядна станція.
Л-11[ru] Миколаїв-Комсомольськ-на-Амурі (284) 10 червня 1934 4 грудня 1936 5 листопада 1938 (ТОФ) 20 лютого 1959
Л-12[ru] Миколаїв-Комсомольськ-на-Амурі (286) 10 червня 1934 7 листопада 1936 10 грудня 1938 (ТОФ) 20 лютого 1959, до 1964 навчальний, до 1883 в резерві
Представники серії XIII
Л-13[ru] Ленінград-Комсомольськ-на-Амурі (273) 25 квітня 1935 2 серпня 1936 2 жовтня 1938 (ТОФ) 1958, з 1956 була навчальною
Л-14[ru] Ленінград-Комсомольськ-на-Амурі (274) 25 квітня 1935 20 грудня 1936 10 жовтня 1938 (ТОФ) 1984, з 1959 навчальна
Л-15[ru] Миколаїв-Комсомольськ-на-Амурі (305) 5 листопада 1935 26 грудня 1936 6 листопада 1938 (ТОФ, ПФ) 1956
Л-16[ru] Миколаїв-Комсомольськ-на-Амурі (306) <center5 листопада 1935> 9 липня 1937 6 листопада 1938 (ТОФ) I-25[en]
Л-17[ru] Миколаїв-Комсомольськ-на-Амурі (307) 25 лютого 1935 5 листопада 1937 5 червня 1939 (ТОФ) 2000, з 1958 навчальна УТС-85
Л-18[ru] Ленінград-Комсомольськ-на-Амурі (275) 30 грудня 1935 12 травня 1938 24 вересня 1939 (ТОФ) з 1858 навчальна УТС-85
Л-19[ru] Ленінград-Комсомольськ-на-Амурі () 26 грудня 1935 25 травня 1938 4 листопада 1939 (ТОФ) серпень 1945, загинула в Японському морі
Представники серії XIII-1939 (XIII-біс)
Л-20[ru] Ленінград (302) 10 червня 1938 14 квітня 1940 28 серпня 1942 (ПФ) 28 січня 1958, потоплена при випробувані ядерної зброї на Новій Землі
Л-21[en] Ленінград (303) 30 вересня 1938 30 липня 1939 11 серпня 1943 (БФ) 29 грудня 1955
Л-22[en] Ленінград-(304) 29 вересня 1938 25 вересня 1939 28 серпня 1942 (БФ) 21 травня 1959
Л-23[ru] Миколаїв (353) 17 жовтня 1938 22 червня 1941 31 жовтня 1941 (ЧФ) лютий 1944, загинула, причина невідома
Л-24[ru] Миколаїв (354) 20 жовтня 1938 17 грудня 1940 29 квітня 1942 (ЧФ) 29 грудня 1942, загинула на міні
Л-25[ru] Миколаїв (355) 23 жовтня 1938 26 лютого 1941 будівництво не закінчено 19 грудня 1944 затонула при буксирувані

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Платонов А. В. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7 стор.379 — 380
  2. Николаев А. С. (2002-2010). "Ленинец", №31, Л-1 Тип «Л» II серии. «Штурм Глубины». deepstorm.ru. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 5 ноября 2010. 
  3. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР|стор. 149
  4. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР|стор. 158
  5. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР стор. 158—160
  6. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР стор. 110
  7. Helgason, Guðmundur (1995-2009). U-367 (англійською). uboat.net. Архів оригіналу за 2013-08-14. Процитовано 2012-10-20. 
  8. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР стор. 158—160
  9. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР стор.127 — 160
  10. Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР стор. 145—150

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Широкорад А. Б. Советские подводные лодки послевоенной постройки. Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0
  • Платонов А. В. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7
  • Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР. «Декабристы» и «Ленинцы». — М.: Коллекция, Яуза, Эксмо, 2010. — 160 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-699-37235-5
  • CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha: Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.
  • PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 — Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha: Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.

[ред. | ред. код]

Типи дизельних підводних човнів Другої світової війни
Велика Британія Велика Британія X1 | Один | Парфянин | Рейнбоу | S | Темза | Попес | Грампус | Тритон | U | Вампир | Амфион
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія Архімед | Брін | Кані | Кальві | Глауко | Люцці | Марчелло | Марконі | Ettore Fieramosca | Арго | Бандієра | Мамелі | Сеттембріні | Скуало | Флутто | Адуа | Перла | Сирена | Брагадін | Фока | Pietro Micca | Балілла | Ромоло
СРСР СРСР Декабрист | Ленінець | Щука | Правда | Малютка | Середня | Крейсерська
Flag of the United States.svg США R | S | T(AA) | V | Барракуда | Аргонавт | Нарвал | Дельфін | Кашелот | Попес | Салмон | Сарго | Тамбор | Макрель | Гато | Балао | Тенч
Третій Рейх Третій Рейх I-A | II-A | II-B | II-C | II-D | VII-A | VII-B | VII-C | VII-D | VII-F | IX-A | IX-B | IX-C | IX-D1 | IX-D2 | X-B | XIV | XXI | XXIII
Франція Франція Жосель | О'Берн | Моріс Калло | Пьер Шалле | Рекуїн | Сірен | Ондін | Сірсе | Сапфір | Редутабль | Паскаль | Аргонот | Оріон | Діан | Сюркуф | Мінерв | Аурор
Швеція Швеція Дракен | Дельфінен | Sjölejonet | U
Японія Японія K1 | S2 | F1 | K2 | L1/L2 | K3 | F2 | L3 | K4 | KT | KD1 | KD2 | J1 | KRS | KD3A/KD3B | KD4 | KD5 | J1M | KD6A/KD6B | J2 | J3 | B1 | C1 | A1 | KD7 | B2 | C3/C4 | C2» | A2 | B3/B4 | AM | STo | SH | ST | L4 | K5 | KS | K6 | No.71 | STS | A | B, C | Kairyu | D | D1 | SS | D2 | YU-1 | YU-1001 | YU-2001


Flag of the Soviet Union.svg Типи підводних човнів СРСР
ПЧАРБ: 658(658М) | 701 | 667А Навага | 667АМ Навага-М | 667Б Мурена | 667БД Мурена-М | 667БДР Кальмар | 667БДРМ Дельфін | 941 Акула
ПЧАТРК: 659 | 675 | 661 Анчар | 667AT Груша | 667M | 670 «Скат» | 670M Скат-М/Чайка | 06704 Чайка-Б | 671РТМ(К) Щука | 949 Граніт | 949A Антей | 971 Щука-Б
ПЧАТ: 627, 627А Кит | 645 ЖМТ Кит | 671 Йорш | 671РТ Сьомга | 685 Плавник | 705, 705К Ліра | 945 Барракуда | 945А Кондор
Аеробні ДПЧ: 617 | 651Е
ДПЧРБ: 629
ДПЧРК: 651
ДПЧ 1930-1945 рр: Декабрист | Ленінець | Щука | Правда | Малютка | Середня | Крейсерська

1945-1991 рр: 611 | 613 | 615 | А615 | 633 | 641 | 641Б Сом | 877 Палтус | 636 Варшавянка |690 Кефаль