Ленінськ-Кузнецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Ленінськ-Кузнецький
рос. Ленинск-Кузнецкий
ГербЛенинск-Кузнецкий.gif Flag of Leninsk-Kuznetsky (Kemerovsaya oblast).png
Герб Прапор
ЛенинскВиды2013.png
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Кемеровська область
Міський округ Ленінськ-Кузнецький міський округ
Код ЗКАТУ: 32 419
Код ЗКТМО: 32719000001
Основні дані
Час заснування: 1763 рік
Попередні назви: сел. Кольчугіно,
сел. Леніно
Перша згадка: 1763 рік
Статус з 1925 року
Населення 97 666 осіб (2016)
Площа 128 км²
Густота населення 763,02  осіб/км²
Поштові індекси 652500
Телефонний код +7 38456
Географічні координати: 54°39′00″ пн. ш. 86°10′00″ сх. д. / 54.65000° пн. ш. 86.16666666666699825327668805° сх. д. / 54.65000; 86.16666666666699825327668805Координати: 54°39′00″ пн. ш. 86°10′00″ сх. д. / 54.65000° пн. ш. 86.16666666666699825327668805° сх. д. / 54.65000; 86.16666666666699825327668805
Часовий пояс UTC+7
Висота над рівнем моря 230 м
День міста 12 червня
Катойконіми ле́нінськ-кузнеча́ни,

ле́нінськ-кузнеча́нин,
ле́нинськ-кузнеча́нка;
(ленінськкузнеча́ни,
ленінськкузнеча́нин,
ленінськкузнеча́нка)

Влада
Веб-сторінка leninsk-kuz.ru
Міський голова Телегін В'ячеслав Миколайович
Карта
Ленінськ-Кузнецький (Росія)
Ленінськ-Кузнецький
Ленінськ-Кузнецький

CMNS: Ленінськ-Кузнецький на Вікісховищі

Ленінськ-Кузнецький (рос. Ленинск-Кузнецкий) — місто (з 1925, раніше, в 1922—1925 рр. Ле́ніно, в 1763—1922 рр. Кольчу́гіно) в Росії, адміністративний центр Ленінськ-Кузнецького району Кемеровської області, центр Ленінськ-Кузнецького міського округу. За даними перепису 2016 року населення складало 97 666 осіб.

Основне багатство міста — вугілля, запаси якого обчислюються мільярдами тонн.

Розпорядженням Уряду РФ від 29.07.2014 N 1398-р (ред. Від 13.05.2016) «Об утверждении перечня моногородов», включений в список мономіст Російської Федерації з ризиком погіршення соціально-економічного становища.[1]

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва «Кольчугіно», яке використовувалося в дореволюційні роки відбувалося від роду діяльності засновника села.

Місто Ленінськ-Кузнецький — перший населений пункт у світі, названий на честь В. І. Леніна, ще за його життя. При отриманні статусу міста 1925 року до назви «Леніно» (Ленінськ) була додана друга частина назви — «Кузнецький», оскільки в цей же час біля Омська був дан статус міста селищу Ленінськ, і щоб не виникало плутанини, йому було дано назву місто Ленінськ-Омський. Через 5 років Ленінськ-Омський був включений до складу Омська, а Ленінськ-Кузнецький залишився, на той момент часу, єдиним містом Ленінським в СРСР, так що приставка «Кузнецький» виявилася вже зайвою. Приставку в назві міста прибирати не стали.

Фізико-географічна характеристика[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Місто Ленінськ-Кузнецький знаходиться в західній частині Кемеровської області, в центрі Кузнецької улоговини, на перехресті «семи доріг» між Алтайським краєм, Новосибірської областю та Красноярським краєм. Місто розташоване на річці Іне (притока Обі), в 70 км на південь від Кемерово. Займає територію понад 12,5 тис. га.

Часовий пояс[ред. | ред. код]

Місто Ленінськ-Кузнецький, як і вся Кемеровська область, знаходиться в часовому поясі Красноярський час. Зсув відносно UTC складає+7:00. Щодо московського часу часовий пояс має постійний зсув +4 години і позначається в Росії як MSK+4.

14 вересня 2009 року урядом Російської Федерації було прийнято постанову про застосування на території Кемеровської області часу п'ятого часового поясу — Омського часу[2][3]. Перехід на новий часовий пояс в області стався 2010 року, коли в Росії здійснювався плановий перехід на літній час. В результаті різниця в часі між Ленінськ-Кузнецьким і Москвою скоротилася з чотирьох до трьох годин.

1 липня 2014 Держдума прийняла постанову про застосування на території Кемеровської області часу шостого часового поясу — Красноярського часу при плановому переході на зимовий час. В результаті різниця в часі між Ленінському-Кузнецьким і Москвою знову збільшилася з трьох до чотирьох годин[4].

Екологічна ситуація[ред. | ред. код]

Екологічна ситуація в місті досить складна, так як місто опалюється за рахунок вугільних котелень. Грає свою роль в екології і сам видобуток вугілля, на підроблених ґрунтах будувати досить складно. Єдина велика річка в межах міста — Іня — дуже забруднена, вода має багато домішок за рахунок скидів води з Бєловської ДРЕС і залишків токсичних речовин нині закритого КСК.

Місто забезпечене сировиною для виробництва цегли: є родовища будівельних пісків, глин, вапняків.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про заїмці Кольчугіно Коливанської губернії відноситься до 1763 року. Тоді це був населений пункт, що нічим не відрізнявся від буль-якого села. Однак згодом з'ясовується, що Кольчугіно знаходиться у самого ложа вугленосних пластів, що потім зіграє чималу роль у розвитку села.

1883 року в Кольчугіно відкривають шахту «Успех», після чого село стає вугледобувної столицею Алтайського округу.

У січні 1913 року Кольчугінський рудник переходить під управління акціонерного товариства Кузнецьких Кам'яновугільних Копалень — Копікуз.

1914 року в місті з'являються вокзал і будинок керуючого Кольчугінським рудником — перша кам'яна двоповерхова будівля в місті.

У березні-квітні 1919 року відбулося Кольчугінське повстання, яке сильно послабило тил Білої Армії.

10 липня 1922 року місто перейменовано в Леніно. В цей же час Кузнецький і Щегловський повіти Західно-Сибірського краю були перетворені в Кузнецький (Ленінський) округ з центром в селі Леніно. Округ проіснував до 1939 року, після чого центром цієї території стало місто Щегловськ (нині — Кемерово).

З 6 червня 1925 року — місто Ленінськ-Кузнецький.

Під час німецько-радянської війни в місто з європейської частини країни було евакуйовано багато заводів.

1972 року в місті був побудований унікальний для світового спорту Палац спортивної гімнастики, який підготував безліч радянських і російських гімнастів.

1989 року, внаслідок усунення поділу міста на Жовтневий і Кольчугінський райони, зі складу міста виведено окреме місто Полисаєво.

У 1990-ті роки місто переживало досить суперечливий час — з одного боку, міська футбольна команда «Заря» грає з московським клубом «Динамо», будується одна з найбільших лікарень в країні; з іншого боку — несприятливе демографічне становище, загострення кримінальної ситуації, закриваються шахти і заводи.

Демографія[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2016 року за чисельністю населення місто перебувало на 178 місці серед міст Російської Федерації[5].

З початку ХХ століття населення міста зростало у міру зростання промисловості. З кінця 1980-х років населення міста постійно зменшується. У 1990-х роках з підпорядкування Ленінськ-Кузнецького було виділено місто Полисаєво, що також негативно позначилося на демографії міста. Наприкінці першого десятиліття ХХI століття демографічна ситуація в місті почала поступово стабілізуватися.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб

Герб міста Ленінськ-Кузнецького являє собою геральдичний щит французької форми червоного і зеленого кольорів.

Вугілля з вихідними від нього променями сяйва — символ життя і тепла, що виділяється при його згоранні.

Молот і кайло доповнюють символіку міста Ленінськ-Кузнецького, де крім вугільної промисловості розвинене машинобудування, металообробка, хімічне виробництво.

Прапор міста Ленінськ-Кузнецький

Блакитна смуга, облямована сріблом, символізує річку Іня, притоку Обі, на якій розташоване місто Ленінськ-Кузнецький.

Прапор

Прапор розроблений на основі герба, який мовою символів і алегорій відображає природні та економічні особливості міста Ленінськ-Кузнецького.

Гімн

Гімном міста є пісня «Город горняков» (Місто гірників). Музика І. Другова на вірші Н. Попова.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Забудова і заселення міста відбувалися хаотично: шахта — селище. У 1980-х роках була спроба ввести в місті районний поділ, були утворені два райони: Кольчугінський і Жовтневий. Жовтневий район був створений на базі робочого селища Полисаєво. Незабаром райони були скасовані. Полисаєво став містом. 1994 року був розроблений генеральний план розвитку міста. Місто ділиться на кілька районів:

  • північна частина — промзона
  • північно-східна — житлові мікрорайони (1-й, 2-й, 3-й, 4-й, 7-й), Лапшіновка, сел. Будівельний, Лісове містечко - вільні безвугільні землі
  • південно-східна — сел. Дачний
  • центральний район — на правому березі Іні (ККД Лазурний, Воєнка, Ластівка, Центр), на півночі межує з Журінською балкою (Мурав'ї), на сході обмежений залізницею
  • південний форпост — зрощення міст Ленінськ-Кузнецького і Полисаєво (район Кірзавод)
  • на південно-заході — селища шахти «7 Ноября», «Комсомолець» (Сімка, Комсомолка), Телецентр, район Закамишанской лікарні
  • на заході — шахтарські робітничі селища — четверта і десята дільниці.

Культура[ред. | ред. код]

В місті є кінотеатр «Побєда»[6], що був відкритий 1938 року (перший звуковий кінотеатр). 2002 року в ньому був проведений капітальний ремонт і встановлена звукова система Dolby Digital Surround EX. 2008 року кінотеатр «Побєда» став розважальним центром. Наразі РЦ «Побєда» — це кінозал на 230 місць, боулінг-центр, більярдний клуб, кафе. Місцезнаходження: площа Перемоги (Центральний район).

Кіноцентр «Кіногалактика» — це сучасний тризальний кіноцентр, що поєднує в собі все краще і передове, що є сьогодні в індустрії кіно в світі. Кіноцентр відкрився 14 лютого 2013 року в торгово-розважальному комплексі «Фабрика». В ньому є 3 кінозали: прем'єрний зал № 1, розрахований на 150 місць, другий зал — на 77 місць, третій — 80 місць. Кінотеатр пропонує глядачам широкий вибір фільмів в зручний час: наявність декількох залів дозволяє демонструвати кілька фільмів, на будь-який смак, з мінімальною перервою між сеансами, а щочетверга в репертуарі — нові прем'єри російського кінопрокату.

БК ім. Ярославського — культурний центр, оформлений в стилі грецького акрополю. Кінозал, концертний зал, танцпол, гуртки і секції.

Центральний Палац культури[7] розташований в центральній частині міста між зупинками «площа Перемоги» і «ЦЕММ». Одне з найстаріших закладів культури в місті. Є концертний зал, ряд творчих колективів, гуртки і секції.

В місті є власний телеканал «ТНТ-Ленинск ТВ»(рос.).

Культурні установи міста:

Центральний Палац Культури
  • Палац культури ім. Ярославського
  • Палац культури ім. Леніна
  • Центральний Палац культури
  • Будинок культури «Строитель» (рос.)
  • Будинок культури «Никитинский» (рос.)
  • Краєзнавчий музей
  • Виставковий зал, тераріум
  • Централізована бібліотечна система ім. Крупської
  • Дитяча художня школа № 4
  • Дитяча музична школа № 12
  • Дитяча школа мистецтв № 18.

Визначні місця та пам'ятки[ред. | ред. код]

Монумент на початку вулиці Ломоносова на пл. Перемоги в Ленінську-Кузнецькому
Каплиця пам'яті загиблих шахтарів
Меморіал жертвам аварії на Чорнобильській АЕС
Пам'ятник шахтарям-журінцам, загиблим в роки ВВВ
Фонтан в районі шахти Рубана
Пл. Урочистостей ім. В.П.Мазикіна

Основні визначні пам'ятки зосереджені в центральній частині міста. Серед них варто відзначити Кінотеатр «Побєда» 1938 зведення, бюст двічі Героя СРСР А. П. Шиліна, обеліск в сквері Березневого Повстання і єдина в місті пішохідна вулиця — вул. Ломоносова. В районі ЦПК є пам'ятник жертв аварії на Чорнобильській АЕС. В місті є кілька пам'ятників жертвам німецько-радянської війни:

  • в районі шахти ім. Кірова
  • в районі КДК.
  • на самому початку вулиці Ломоносова, на площі Перемоги. Композицію утворюють гармата, вічний вогонь, орден Великої Вітчизняної війни та монумент
  • в районі шахти ім. Рубана

Функціонують фонтани:

  • на Площі Перемоги. Світло-музичний
  • 2 фонтани в районі шахти Рубана
  • фонтан на площі шахти Кірова
  • біля «Горэлектросеть» (рос.)
  • фонтан на площі біля Палацу спортивної гімнастики

Так само були фонтани у БК ім. Ярославського і в парку ім. Горького.

Основні площі міста — Площа Перемоги, площа біля БК ім. Ярославського, площа у шахти ім. Кірова, площа перед Палацом спортивної гімнастики і міська Площа урочистостей ім. В. П. Мазикін. Між вул. Пушкіна і пр. Кірова в районі БК ім. Ярославського проходить Алея Шахтарської Слави. Була відкрита в 2002 році з нагоди проведення в місті обласного Дня Шахтаря. 2008 року з нагоди видобутку 1 мільярд тонн вугілля на Ленінському (Кольчугінськом) руднику була відремонтована. Встановлена стела з нагоди даної події, а також міська дошка пошани. Раніше в місті було три пам'ятника В. І. Леніну, проте з часом залишився один, біля будівлі суду.

Монумент 1 млрд. т. вугілля Кольчугінського рудника

Архітектура[ред. | ред. код]

У центральній частині присутні будинки в стилі сталінського ампіру. Саме там розташовуються основні культурні точки міста, наприклад, Краєзнавчий музей.

У південній частині міста переважає приватна дерев'яна забудова.

У південно-західній частині (виїзд в напрямку Новосибірська) є вулиці з двоповерховими багатоквартирними будинками, побудованими з якісного круглого, завжди дефіцитного для Кузбасу, лісу.

У районі «Ласточки», автовокзалу та Палацу спортивної гімнастики переважають хрущовки. Однак в районі заводу «Кузбассэлемент» також присутні 2-х і 3-х поверхові будинки сталінської епохи.

У північно-східній частині міста переважає приватна забудова. На півночі, в 1, 2, 3, 4 і 7-му мікрорайонах, ведеться основне будівництво, будинки там здебільшого 9-поверхові. У Лісовому Містечку знаходяться котеджні селища.

Економіка[ред. | ред. код]

Промисловість[ред. | ред. код]

Життя міста забезпечують підприємства різних галузей промисловості: вугільної, машинобудування, хімічної, будівельних матеріалів, харчової.

Вугільна промисловість є основним видом економічної діяльності, провідною галуззю на території міста і займає більше 77% в загальному обсязі продукції, що випускається. В даний час видобуток вугілля ведеться на 4 шахтах, що входять до складу філії ВАТ «СУЕК-Кузбас» в м. Ленінськ-Кузнецькому: ВАТ «Шахта ім. С. М. Кірова», ВАТ «Шахта ім. 7 Ноября», ВАТ «Шахта "Комсомолець"», ВАТ «Шахта ім. А. Д. Рубана». Обсяг видобутку становить понад 10,0 млн тонн на рік.

Другий основний вид економічної діяльності — обробні виробництва (в загальному обсязі продукції, що випускається складає 16,7%), представлений такими галузями, як машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, хімічна, а також харчова і легка промисловість.

Виробництво харчових продуктів представлено підприємствами: ВАТ «Ленінськ-Кузнецький хлібокомбінат», ТОВ «Серп Плюс», ТОВ «ВКФ Астеріас», ІП Галле, ТОВ ВТФ «Дінас», ТОВ «Зерх Плюс», ТОВ «Злаки» тощо. Провідне місце займає ВАТ «Ленінськ-Кузнецький хлібокомбінат». Підприємство в даний час випускає найширший асортимент продукції: 29 найменувань хліба, 21 хлібобулочний виріб, більше 100 найменувань кондитерських виробів. Планується і подальше розширення асортименту.

Текстильне і швацьке виробництво представлено підприємствами: ТОВ «Сіб-стиль», ТОВ «Сібтекс», ТОВ Ательє «Лада», ТОВ Ательє «Силует», ТОВ Ательє «Фантазія». Виробництвом шкіри, виробів зі шкіри та виробництвом взуття займається ЗАТ «Ленінськ-обувь». Оброблення деревини та виробництво виробів з дерева представлено ТОВ «Сіблєс».

Целюлозно-паперове виробництво, видавнича та поліграфічна діяльність — ВАТ «Ленінськ-Кузнецька типографія», видавництвами газет «Ленинск ТВ», «Городская газета», «Ассорти», «Лично в руки».

Виробництво коксу представлено єдиним підприємством ТОВ «Завод напівкоксування».

Хімічне виробництво представлено підприємствами ТОВ ТД «Полифлок», ЗАТ «КАРБО-ЦАКК».

Виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів — ТОВ «Ленінськ-Кузнецький завод будівельних матеріалів», ТОВ «Економний дім».

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів представлено Заводом будівельних металоконструкцій ВАТ «РЖДстрой», ТОВ «Метакон», ТОВ «Пригаз»,. Виробництво машин та устаткування — ТОВ «Завод Красний Октябрь», ВАТ «Завод шахтного пожежного обладнання», ТОВ «Сиб-Дамель-Новомаг», ТОВ «Спецналадка», ТОВ «Кольчугінська хімічна компанія», ТОВ «СибТ», ТОВ "ПКФ «Риф»і займає 32,3% від обсягу оброблювальних виробництв.

Загальний обсяг промислового виробництва в місті за 2013 рік - 29 млрд рублів, єдине місто в області, що складає інтенсивне промислове зростання.

Будівництво[ред. | ред. код]

2012 року було введено 29007 м² житла і частка індивідуальної забудови в загальному введенні житлових будинків збільшилася на 15,8%. Введення житла в розрахунку на 1 особу склало 0,28 м².

Транспорт[ред. | ред. код]

Міський транспорт представлений тролейбусами, маршрутними таксі та автобусами, а також таксі від приватних компаній. Транспортна мережа міста налічує три тролейбусні маршрути, дванадцять маршрутів автобусів міського сполучення, три з яких ходять по місту Полисаєво, і двадцять сім приміських маршрутів, вісімнадцять маршрутів маршрутного таксі, десять з яких є приміськими. Крім цього п'ять автобусних і шість таксомоторних маршрутів є спільними для Ленінська-Кузнецького і Полисаєво.

Залізничне сполучення представлено тільки рідкісними поїздами далекого прямування: раз на добу Кисловодськ—Новокузнецьк і раз в два дні Новокузнецьк—Томськ. Приміського руху немає.

Місто стоїть на перетині найважливіших автомобільних доріг між містами Західного Сибіру (Новосибірськ, Кемерово, Новокузнецьк, Томськ). У центрі міста знаходиться автовокзал, відкритий 1968 року.

Сьогодні Ленінськ-Кузнецький автовокзал є одним з найбільших вокзалів в області. Кожен день від автовокзалу відправляється від двох до трьох тисяч пасажирів. Пасажирські перевезення здійснюються як по території Кемеровської області, так і за її межі. За добу автовокзал обслуговує понад півтори сотні рейсів по сорока міжміським та приміським маршрутам, переважно у напрямку до міста Кузбасу, Алтайського Краю, Новосибірської і Томської областей.

За радянських часів в місті діяв аеродром місцевих авіаліній.

Освіта[ред. | ред. код]

Дві філії вищих навчальних закладів:

Одне представництво:

Чотири установи середньої професійної освіти:

Три заклади початкової професійної освіти:

  • ДПОЗ «Ленінськ-Кузнецький політехнічний технікум» (колишнє ДОЗ «Професійне училище № 14» з 18.09.2014 приєднано до «Ленінськ-Кузнецький політехнічний технікум»);
  • ДБОЗ СПО «Ленінськ-Кузнецький технологічний технікум» (колишнє ДОЗ «Професійне училище № 17»);
  • ДОЗ «Професійне училище № 38» (приєднано до ДОЗ СПО ЛКГТТ).

Школи та дитячі будинки:

  • П'ятнадцять загальноосвітніх шкіл;
  • Дві гімназії (№ 12,18);
  • Один ліцей (№ 4);
  • Школа-інтернат спортивного профілю;
  • Одна корекційна школа № 6;
  • Три вечірні школи (№ 1,3,7);
  • Три дитячі будинки (дитячий будинок № 2, ліквідовано 01.01.2014);
  • Тридцять дошкільних освітніх установ.

Вісім установ додаткової освіти:

  • Палац творчості дітей та учнівської молоді;
  • Центр додаткової освіти;
  • Науково-методичний центр;
  • Центр психолого-медико-соціального супроводу;
  • СДЮСШОР зі спортивної гімнастики імені І. І. Маметьєва;
  • Дитячо-юнацька спортивна школа № 4;
  • Дитяча музична школа № 12;
  • Дитяча школа мистецтв № 18;
  • Дитяча художня школа № 4;
  • ЦБС ім. Крупської.

Релігія[ред. | ред. код]

Православ'я[ред. | ред. код]

За даними 1852 року в тодішньому селі вже значилася дерев'яна церква першого покоління. Друга дерев'яна однопрестольна Покровська церква була побудована в 1859-1862 роках поляками, висланими сюди ще 1836 року.

1886 року будівлю було частково перебудовано. У 1930-і роки Покровську церкву закрили. Відновлено парафію 30 червня 1945 року. У вересні 1961 року Покровська церква була знов закрита, начиння перевезене в Вознесенську церкву м. Бєлова, а будівля зруйнована через перешкоди будівництву майстерень середньої школи № 13.

Будівництво нової кам'яної Покровської церкви безпосередньо пов'язано з утворенням Серафимо-Покровського монастиря за Указом архієпископа Новосибірського і Барнаульського Гедеона. 21 січня 1987 року було зареєстрована православна громада парафії Покровської церкви, настоятелем якої служив протоієрей Сергій Плаксін. Одночасно з будівництвом храму йшло формування монастирів. 11 жовтня 1989 року прийняли постриження п'ять православних парафіянок, кілька прийшли на послух.

Офіційно жіночий монастир на території парафії Покровської церкви був заснований з благословення Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і за Постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви від 3 квітня 1992 року, а також на підставі Указу Преосвященного єпископа Красноярського і Єнісейського Антонія від 4 квітня 1992 року. В основу статуту монастиря був покладений статут Серафимо-Дівєєвській обителі. Згідно зі статутом на весь день розписані правила поведінки черниць, починаючи з ранкового богослужіння о 4 годині 30 хвилин і закінчуючи вечірнім о 17 годині. За Указом Преосвященного єпископа Кемеровського і Новокузнецького Софронія від 30 жовтня 1994 року черниця Марія (Шнуровозова), колишня псаломщіца з Михайло-Архангельської церкви міста Новокузнецька указом Священного Синоду призначається настоятелькою монастиря і Покровської церкви.

1995 року в монастирі було 13 черниць і 3 інокині, готувалися до чернечого пострижу. З травня 2009 року настоятелька монастиря — черниця Нектарія (Сєдова), колись насельниця Чорноострівського монастиря.

Влітку 1994 року освятили місце під будівництво храму. Парафію відкрито 1995 року. Під храм перебудовано в 1995-1996 роках кам'яну одноповерхову будівлю колишнього клубу ОРСа. У будівлі надбудували цегляні стіни, прибудували вівтар, трапезну, звели дзвіницю і шатровий дах. Першим настоятелем храму був Сергій Анатолійович Плаксін, з 1997 року — Василь Гутович.

Святощами храму є ікона з мощами свв. прпп. Оптинських Старців, ікона з мощами св. прп. Феодора Санаксарського, зі зруйнованого храму ікона мчч. Кіріка і Іулітти, ікона вмч. і цілителя Пантелеймона.

У бібліотеці парафії є необхідна Православна література, відео та аудіо-касети. При необхідності вони надаються педагогам ВШ благочиння. В «Городская газета» є "Православна Сторінка". Тут відповідає на запитання читачів прот. Василь Гутович, також друкуються розповіді про православні свята, житія святих та інше. Перед Великими святами священики храму дають інтерв'ю журналістам місцевих телеканалів: «Ленинск TV», «Омикс». Значні події висвітлюються місцевим телебаченням і повідомляються в прес-службу єпархії.

Римсько-католицька церква[ред. | ред. код]

Представлена парафією «Святого Йосипа»[10]

Буддизм[ред. | ред. код]

Представлений місцевою організацією — буддійської громадою «Сукхаваті», що відноситься до централізованої релігійної організації «Буддійська традиційна сангха Росії».

Євангельські християни-баптисти[ред. | ред. код]

Представлені громадою близько 100 чоловік, в 1960-х роках доходила до 700 осіб. У місті діє молитовний будинок євангельських християн-баптистів міжнародного союзу церков ЄХБ. При домі молитви діють недільна школа, церковний хор.

Іслам[ред. | ред. код]

Представлений місцевою організацією «Мухаррам».

Євангельські християни-п'ятидесятники[ред. | ред. код]

Ленінськ-Кузнецький Християнський Центр : пастор Щеглов Павло Євгенович

Ленінськ-Кузнецький Християнський Центр — п'ятидесятницька церква міста, що динамічно розвивається і представлена громадою близько 100 осіб. Церкві належать 3 центра духовного відновлення для нарко- та алкозалежних громадян в містах Ленінськ-Кузнецький, Полисаєво і Бєлово; де залежні люди отримують свободу від наркотиків і алкоголю, починаючи нове життя. Щосуботи в місті працює місія «Нагодуй голодних», де бездомні отримують гарячу їжу і допомогу. В середині тижня для парафіян і новонавернених проводиться служіння «домашні групи», де парафіяни спілкуються в невимушеній обстановці, читають і розбирають Біблію, моляться за потреби людей.

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Радіостанції[ред. | ред. код]

Через близького розташування Бєлова і Ленінськ-Кузнецького є можливість спільного прийому ефірного теле- та радіомовлення в двох цих містах. З 31.12.2015 радіомовлення ведеться виключно на FM-частотах (87,5 - 108 МГц)

2 радіостанції м. Бєлово Радіо «Омикс» — «Шансон» 91,3 ФМ і Радіо «Омикс» — «Авторадио» 107 ФМ мають регіональний статус, оскільки у них є ліцензії на ефірне мовлення і на м. Бєлово і на м. Ленінськ-Кузнецький. Аналогічний статус має телевізійний канал "радіотелевізійної компанія «Омикс».

Має ліцензію на мовлення на Ленінськ-Кузнецький і радіостанція «Серебряный дождь».

Решта ЗМІ м Бєлова, якщо ліцензій на мовлення на місто Ленінськ-Кузнецький в них немає, слід шукати на сторінці цього міста. Вказівка їх на цій сторінці суперечить закону. Планові радіочастоти тут не публікуються, тому що не відповідають змісту розділу — це ще не засоби масової інформації.

Частота,
МГц
Назва станції Потужність
передавача, кВт
RDS Місце установки
передавача
Дата початку
мовлення
87.8 Юмор FM 0,5 Ні Ленінськ-Кузнецький 03.08.2015
88.2 Пионер FM | Радіо Ленінськ[1] 1,0 Ні Ленінськ-Кузнецький 17.10.2016
90.4 Дорожное радио 1,0 Ні Ленінськ-Кузнецький 01.07.2015
91.3 Радио Шансон | Радіо «Омикс»[2] 1,0 Ні Бєлово 01.12.2009
92.4 Наше радио 0,5 Ні Ленінськ-Кузнецька РТПС 29.06.2016
97.6 Серебряный дождь 1,0 Ні Бєлово 07.10.2013
98.9 Радио Рекорд 1,0 Є Ленінськ-Кузнецький 17.12.2009
99.3 Хит FM | Ленинск FM[3] 1,0 Ні Ленінськ-Кузнецький 16.03.2015
102.1 Радио Ваня 1,0 Є Грамотєіно 01.07.2013
103.8 Радио России 1,0 Ні Ленінськ-Кузнецька РТПС 31.12.2015
106.1 Правильное радио 1,0 Є Грамотєіно 03.01.2015
106.6 DFM 0,25 Є Ленінськ-Кузнецький 01.04.2013
107.0 Авторадио | Радіо «Омикс»[4] 1,0 Є Бєлово 12.04.2002
107.6 Русское радио 1,0 Ні Ленінськ-Кузнецький 01.12.1996

Телебачення[ред. | ред. код]

У місті телебачення з'явилося 1962 року.

Найстаршим місцевим ЗМІ є телеканал радіотелевізійної компанія «Омикс», 1997, що здійснює телемовлення і на м. Ленінськ-Кузнецький. До сих пір залишається єдиним місцевим телеканалом, що має ліцензію на ефірне мовлення одночасно і на Бєлово і на Ленінськ-Кузнецький.

23.08.2013 почалося тестове мовлення першого мультиплексу цифрового телебачення в форматі DVB-T2; 07.05.2014 — тестове мовлення другого мультиплексу[11].

На аналогових телеканалах «ТНТ-Ленинск ТВ» і «Домашний-Ленинск ТВ» транслюються міські новини. У цифрових мультиплексах телеканали Перший, РенТВ, СТС, ТНТ і «Домашний» транслюються в оригінальних версіях без місцевих включень і реклами.

Ефірне аналогове телебачення

Частотний
канал
Назва
каналу
Потужність
передавача, кВт
Місце інсталяції
передавача
Дата початку
мовлення
8 РТК «Омикс»[5] 1,0 Бєлово 12.04.1993
10 Первый канал 5,0 Ленінськ-Кузнецька РТПС -
25 НТВ 5,0 Ленінськ-Кузнецька РТПС -
27 ТНТ | Ленинск ТВ [6] 1,0 Ленінськ-Кузнецький 01.06.10
29 Домашний | Ленинск ТВ [7] 1,0 Ленінськ-Кузнецький 01.06.10
32 Россия 1 | Філія ВГТРК (Росія Кузбас) 20,0 Ленінськ-Кузнецька РТПС -
35 Россия 24 | Філія ВГТРК (Росія Кузбас) 1,0 Ленінськ-Кузнецька РТПС 01.05.07
40 СТС-Кузбасс 5,0 Бєлово -
47 ТВ Центр 2,0 Ленінськ-Кузнецька РТПС 01.05.12
49 Пятый канал 0,25 Ленінськ-Кузнецька РТПС 23.08.13
51 РЕН ТВ 1,0 Ленінськ-Кузнецький -
56 ТВ3 0,1 Ленінськ-Кузнецька РТПС 01.10.13
58 СТС 0,1 Ленінськ-Кузнецька РТПС 01.04.13

Цифрове телебачення

Перший мультиплекс цифрового телебачення Росії (РТРС-1) — 21 канал (474 МГц), 1 кВт, з 23.08.2013:

Другий мультиплекс цифрового телебачення Росії (РТРС-2) — 46 канал (674 МГц), 1 кВт, з 07.05.2014:

Номери вказують позиції цифрових телеканалів. Цифрове мовлення здійснює Ленінськ-Кузнецька РТПС.

Друковані ЗМІ

З 2008 р. в місті поширюється федеральний журнал про бізнес "СТАНДАРТ КАЧЕСТВА" (2010 року головним героєм номера став глава міста В'ячеслав Телегін).

Люди, що пов'язані з Ленінськ-Кузнецьким[ред. | ред. код]

У роки німецько-радянської війни в евакуації в місті перебували такі видатні діячі культури, як Андрій Павлович Петров і Ігор Володимирович Кваша.

Прототипом робочого в скульптурі В. Мухіної "Робітник і колгоспниця" був Сергій Володимирович Каснер, уродженець Ленінська-Кузнецького.

Марія Євгенівна Філатова, дворазова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики, також є уродженкою Ленінська-Кузнецького.

Саме в даному місті провів дитинство видатний російський підприємець Олег Тиньков.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос.) Распоряжение Правительства РФ от 29.07.2014 N 1398-р «Об утверждении перечня моногородов»
  2. (рос.) Постановление Правительства Российской Федерации от 14 сентября 2009 года № 740 «О применении на территории Кемеровской области времени пятого часового пояса». rg.ru. 2009-09-14. Процитовано 2013-07-31. 
  3. (рос.) Постановление Правительства Российской Федерации от 31 августа 2011 года № 725 «О составе территорий, образующих каждую часовую зону, и порядке исчисления времени в часовых зонах, а также о признании утратившими силу отдельных постановлений Правительства Российской Федерации». rg.ru. 2011-08-31. Процитовано 2013-07-31. 
  4. (рос.) Держдума схвалила перехід Росії на зимовий час. РІА Новини. 01.07.2014. Процитовано 2014-10-19. 
  5. (рос.) Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года. Таблица «31. Численность населения городов и пгт по федеральным округам и субъектам Российской Федерации на 1 января 2016 года». RAR-архив (1,0 Mб)
  6. (рос.) Кинотеатр «Победа»
  7. (рос.) Центральный дворец культуры
  8. Екстер'єр (світлина)
  9. Зовнішній вигляд храму (світлина)
  10. (рос.) Сторінка парафії
  11. Цифрове ТБ - Філія РТРС "Кемеровский ОРТПЦ". 

Посилання[ред. | ред. код]