Леонардо Колела
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Леонардо Колела | |
| Народження | 13 вересня 1930 | |
| Сан-Паулу, Бразилія | ||
| Смерть | 25 листопада 2010 (80 років) | |
| Сан-Паулу, Бразилія | ||
| Зріст | 173 см | |
| Вага | 71 кг | |
| Прізвисько | Нардо | |
| Громадянство |  Бразилія
| |
| Позиція | нападник | |
| Юнацькі клуби | ||
| 1947–1949 | «Корінтіанс»
| |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1949–1952 1952–1953 1953–1955 1955–1956 1956–1961 1961–1962 1962–1963 |
«Коринтіанс» «Комерсіал» «Коринтіанс» «Ювентус» «Палмейрас» «Португеза Деспортос» «Понте-Прета» |
107 (36) ? (12) див. вище 21 (7) 160 (57) 48 (18) ? (1) |
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Леонардо Колела (порт.-браз. Leonardo Colella; 19 вересня 1930, Сан-Паулу — 25 листопада 2010, Сан-Паулу), більш відомий під ім'ям Нардо (порт.-браз. Nardo) — бразильський футболіст, нападник.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Леонардо Колела народився в районі Брас у Сан-Паулу[1] у сім'ї вихідців з італійського міста Поліньяно-а-Маре[2]. Він розпочав свою кар'єру в молодіжному складі клубу «Коринтіанс» у 1947 році[3]. У 1948 році Колела виграв молодіжний чемпіонат штату, після чого перейшов до дублюючого складу команди[1]. Наприкінці 1949 року Нардо був викликаний у перший склад «Корінтіанса», де дебютував 2 квітня 1950 року в товариському матчі з «Атлетіко Мінейро», де він вийшов на заміну замість Балтазара[3]. У клубі молодий футболіст виступав на позиції лівого півзахисника, вигравши з командою титул чемпіона турніру Ріо-Сан-Паулу в 1950 році й чемпіона штату в 1952 «Коринтіанс». У клубі футболіст грав уже на позиції нападника, проте часто опинявся на лаві запасних[1]. Всього за клуб він провів 107 матчів (73 перемоги, 13 нічиї та 21 поразка) і забив 36 голів[4].
У 1955 році на «Корінтіанс» вийшли представники італійського «Ювентуса», які знаходилися в Сан-Паулу з метою купити Жіно Орландо, гравця однойменного клубу. Угода кілька разів переносилася, після чого співробітники «Юве» Конті та Печче вирішили не купувати Орландо, і замість нього підписати контракт або з Родолфо Карбоне, або з Нардо. Вони віддали перевагу другому. Сума угоди склала 22 млн лір[1][5]. При цьому сам Нардо наполягав на підписанні контракту з ним, оскільки після травми кісточки в 1954 його з основного складу витіснив Рафаел[2]. Нардо дебютував у складі «Старої Синьйори» 25 вересня у матчі з «Трієстіною» (1:1). 4 грудня він забив перший м'яч за клуб, вразивши ворота «Наполі». Усього за «Ювентус» Нардо провів 21 гру та забив 7 голів[6].
Провівши сезон у «Юве», Нардо, контракт з яким не захотіли продовжити[2], захотів повернутися до Бразилії. Він підписав контракт із клубом «Палмейрас». Спочатку форвард часто залишався на лаві запасних, але після виходу з команди Жозе Алтафіні завоював тверде місце в стартовому складі команди[1][7]. У 1959 році він виграв з «Вердао» титул чемпіона штату, а наступного року завоював Чашу Бразилії . Роком пізніше Нардо грав у Кубку Лібертадорес, де забив у другому фінальному матчі, проте за результатами двох зустрічей «Палмейрас» програв «Пеньяролю». Всього за клуб нападник провів 160 матчів (91 перемога, 33 нічиї та 36 поразок) і забив 57 голів[4].
У 1961 році Нардо перейшов до клубу «Португеза Деспортос». Там футболіст провів два сезони, зігравши в 48 матчах і забивши 18 голів[1]. Завершив кар'єру форвард у клубі «Понте-Прета» в 1963[1]. Завершивши ігрову кар'єру, Нардо відкрив невеликий завод із виробництва автомобільних акумуляторів у районі Вілья-Гільєрме у Сан-Паулу[4]. А на старості жив у районі Віла-Монументу, підробляючи торговим представником[1]. Він помер о 9:10 ранку в лікарні Ігесп у Сан-Паулу[4].
Досягнення[ред. | ред. код]
Чемпион штата Сан-Паулу (3): 1952, 1954, 1959- /
Победитель Турнира Рио-Сан-Паулу (3): 1950, 1953, 1954 
Обладатель Чаши Бразилии (1): 1960
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Nardo… o craque que trocou de Parque. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018.
- ↑ а б в Leonardo COLELLA. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 22 лютого 2018.
- ↑ а б CRAQUES DO PASSADO — LEONARDO COLELLA «NARDO». Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018.
- ↑ а б в г Nardo. Ex-atacante do Corinthians e Palmeiras. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018.
- ↑ Nardo, campeão de 1954, não teme o esquecimento. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 22 лютого 2018.
- ↑ Матчи Нардо за «Ювентус». Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 22 лютого 2018.
- ↑ NARDO: ídolo no Palmeiras e no Corinthians. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Леонардо Колела на сайті transfermarkt.com (англ.)
|
