Леонард П'єнтак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонард П'єнтак
Leonard Piętak
Leonard Pietak.jpg
Народився 24 лютого 1841(1841-02-24)
Перемишль
Помер 26 лютого 1909(1909-02-26) (68 років)
Відень, Австро-Угорщина
Поховання
Громадянство
(підданство)
Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність поляк
Діяльність педагог, політик
Відомий завдяки право
Alma mater Львівський університет
Науковий ступінь доктор права
Заклад Львівський університет
Членство Академія знань[d]
Посада ректор Львівського університету (18811882 і 18881889)
Партія Польський клуб[d]
Батько Ян
Мати Бриґіда
Нагороди
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Звання професор

Леонард П'єнтак (пол. Leonard Piętak; 24 лютого 1841, Перемишль — 26 лютого 1909, Відень) — польський юрист, професор, декан і ректор Львівського університету (1881—1882 і 1888—1889), посол-віриліст до Галицького крайового сейму і австрійського парламенту, міністр у справах Галичини при уряді Австро-Угорщини (1900—1906).

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї вчителя Яна П'єнтака і Бриґіди з роду Адамовських. У 1860 році закінчив Перемишльську гімназію і вступив на юридичний факультет Львівського університету. У 1864 році розпочав практику в Прокураторії Скарбу у Львові, а через три роки вступив на службу до Львівського Намісництва. 1867 року у Львівському університеті здобув ступінь доктора права, у 1869 році отримав габілітацію, а через рік став надзвичайним професором комерційного і вексельного права в університеті Львова. У січні 1871 року отримав veniam docendi (право викладання) з римського права. Найвищою постановою від 12 грудня 1872 року іменований надзвичайним професором цієї дисципліни, а 1 квітня 1876 року — звичайним професором римського права та комерційного і вексельного права Львівського університету.

Академічна діяльність[ред. | ред. код]

У 1869 році розпочав виклади на юридичному факультеті Львівського університету. Двічі займав найвищі університетські посади: ректора (у 1881—1882 і 1888—1889 роках) і проректора (у 1882—1883 і 1889—1900 роках). Тричі був деканом юридичного факультету (1878—1879, 1883—1884 і 1890—1891). Чотири рази виконував функції продекана факультету (1879—1880, 1880—1881, 1884—1885 і 1891—1892). Від 1869 року був членом Урядової екзаменаційної комісії судового відділення. Від 1871 року — член, від 1886 — віце-голова, а від 1890 року — голова згаданої комісії з історично-правничих предметів.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Був одним із засновників часопису «Prawnik» (1870). На його сторінках опублікував багато наукових праць. У 1883 році став член-кореспондентом Історично-Філософського відділу Академії знань у Кракові. Також був член-кореспондентом Центральної статистичної комісії у Відні і Міжнародного статистичного інституту. Упродовж 1888—1897 років був головою Товариства учителів вищих шкіл у Львові.

Суспільно-політична праця[ред. | ред. код]

В 1886—1895 роках засідав у Львівській міській раді, де в V секції займався організаційними і освітніми справами. Від 1 квітня 1899 до 8 квітня 1900 року був директором Галицької каси ощадності у Львові. Будучи ректором університету, в 1881 і 1888 роках засідав у Галицькому крайовому сеймі. У жовтні 1893 року отримав мандат до Австрійського парламенту (після зречення Францішка Смольки), у якому був членом і віце-головою т. зв. Польського кола. В парламентарській діяльності звертав увагу в основному на справи, пов'язані з судочинством і освітою, намагаючись усунути занедбання в цих ділянках на теренах Галичини. За згодою Польського кола у 1900 році зайняв посаду міністра в справах Галичини при цісарському уряді у Відні, яку до того посідав Казімєж Хлендовський. Обов'язки міністра виконував упродовж 6 років за урядування Ернеста Кьорбера, Пауля Ґауча і Конрада Гогенлое-Шіллінгсфюрста. По відході з посади міністра, став послом до Австрійського парламенту. У 1907—1909 роках — член палати панів.

Помер у Відні 26 лютого 1909 року. 2 березня 1909 року труна з тілом була привезена до Львова і похована на Личаківському цвинтарі. У похороні крім очільників державних і освітніх установ, взяли участь львівські єпископи Юзеф Більчевський, Юзеф Теодорович та перемишльський єпископ Юзеф Пельчар[1].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • «Miscellanea z prawa handlowego i wekslowego. O giełdzie i czynnościach giełdowych ze stanowiska prawa austryackiego» (Львів 1877),
  • «Miscellanea z prawa handlowego i wekslowego. O istotnych znamionach czynności kredytowych i ich nieważności według ustawy lipcowej z roku 1877» (Львів 1878),
  • «Prawo spadkowe rzymskie» (Львів 1882).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pogrzeb śp. Leonarda Piętaka // Kurjer Lwowski 2 marca 1909. — S. 4.

Джерела[ред. | ред. код]