Андреєв Леонід Миколайович
| Андреєв Леонід Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | James Lynch і Л.— ев | |||
| Народився |
9 (21) серпня 1871[1][2][…] Орел, Російська імперія[1][4][…] | |||
| Помер |
12 вересня 1919[1][5][…] (48 років) Горьковське (Ленінградська область), Виборзька губернія[d], Фінляндія[7] ·серцева недостатність | |||
| Поховання | Molodyozhnoed[8] і Літераторські мостки[9] | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Діяльність | драматург, письменник, журналіст, оповідач, поет, прозаїк | |||
| Alma mater | Юридичний факультет Московського державного університетуd (1897)[1][10] | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 1889 | |||
| Magnum opus | The Seven Who Were Hangedd | |||
| Діти | Андреєв Данило Леонідович | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Андреєв Леонід Миколайович у Вікісховищі | ||||
Леоні́д Микола́йович Андреєв (*9 (21) серпня 1871, Орел, Російська імперія — †12 вересня 1919) — російський письменник, драматург. Родоначальник російського експресіонізму. Батько письменника, автора філософської книги «Роза світу», Данила Андреєва.
Біографія[ред. | ред. код]
Батько письменника — землемір-таксатор Микола Іванович. Мати — Анастасія Миколаївна. Спільне життя Андреєвих складалося важко. Тільки з народженням сина Микола Іванович отримав посаду у банку. Миколу Івановича поважали за фізичну силу та почуття справедливості. Від нього Леонід Миколайович успадкував твердий характер. А від матері — свої творчі здібності. Анастасія Миколаївна дуже любила своїх дітей (в сім'ї їх було шестеро) і присвятила їм своє життя.
З дитинства Леонід Миколайович полюбляв театр і читав багато книжок.
Із 1882 року навчався в Орловській класичній гімназії. Не надто завзято ставився до навчання, проте старанно займався самоосвітою.
У 1889 році помирає батько Андреєва. Для родини знову настають важкі часи. Леонід Миколайович, як старший син, повинен забезпечувати сім'ю. Тому дає багато приватних уроків, виконує іншу роботу.
У 1891-му вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Але був відрахований через неможливість оплачувати навчання. Продовжив здобуття освіти в Московському університеті. Згодом у Москву до сина переїхали і мати Леоніда Миколайовича з дітьми. Успішно склав державний іспит, зайнявся юридичною практикою, проте швидко втратив цікавість до своєї професії.
Дебют Андреєва-прозаїка відбувся на сторінках «Кур'єра» у 1898 році, де була опублікована його розповідь «Баргамот і Гараська». У цей час Андреєв знайомиться із М. Горьким. Між ними зав'язується міцна дружба. Своїми вчителями Андреєв вважав Фрідріха Ніцше та Льва Толстого. Навесні 1900 року Горький вводить Андреєва в гурток московських письменників-демократів (рос. «Среда»). Андреєв уважно прислухався до критики на свої твори.
Цей період — творчий підйом Леоніда Миколайовича. Знайомиться із Олександрою Михайлівною Велігорською — внучатою племінницею Т. Г. Шевченка, яка стала надійною помічницею в усіх справах письменника. У 1901 році у видавництві «Знання» виходить друком перший том «Розповідей» Андреєва, що перевидавався кілька разів та розійшовся тиражем понад 50 тис. примірників.
Перша п'єса Андреєва виходить у революційний 1905 рік («До зірок»), де відображається щира захопленість автора ідеями боротьби за свободу та сміливість людини.
У лютому 1905 року Андреєв переховував у себе вдома членів РСДРП, 9 лютого до нього на квартиру прибув для прийняття участі в з'їзді районних представників член Центрального Комітету РСДРП — Повар (Щеколдін Ф. І.), де був заарештований з Андреєвим. 10 лютого були посаджені в Таганську в'язницю за те, що напередодні на його квартирі пройшло таємне зібрання ЦК. Разом вони були випущені під заставу внесену Савою Морозовим. Після чого С. Морозов терміново покинув Росію, і в Каннах, в готельному номері 13 травня 1905 був знайдений мертвим з простреленими грудьми. Також Андреєв брав участь у демонстраціях, мітингах, з'їздах. Проте сам письменник визнавав, що він не є справжнім революційним борцем, тому що він, як був поза будь-якими партіями, так і залишився. Його революційність проявлялася лише в сфері думки. У 1906 році помирає дружина письменника. Він намагається опанувати себе на острові Капрі, де відбувається розрив дружніх відносин із М. Горьким.
У 1908 році Андреєв оженився з Ганною Денисевич (вінчання відбулося 20 квітня в Ялті). Улітку вони переїхали в маленький новий будиночок у фінському селі Ваммельсуу.
Звістку про початок Першої світової війни сприйняв із запалом, сподіваннями на краще життя. Також Андреєв вважав, що світова війна — гарний стимул для розвитку літератури. У 1916 році Леонід Миколайович очолив літературно-художній та критичний відділи нової петроградської газети «Російська воля». Також привітно ставився до Лютневої революції. Але згодом зрозумів, що його надії не будуть утілені в життя. Називав більшовиків безумцями, що погублять Росію.
Письменник переїхав на свою дачу у Фінляндії. Хотів подорожувати Америкою та Європою. Проте цим задумам не судилося здійснитись. 12 вересня 1919 року Андреєв помер від параліча серця на дачі свого друга — лікаря та літератора Ф. Н. Фальковського
Твори[ред. | ред. код]
- Повести и рассказы. М., 1957
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Михайловский Б. В. Андреев // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.
- ↑ а б Андреев Леонид Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://spbarchives.ru/literati_2.1
- ↑ https://terijoki.spb.ru/old_dachi/od_letters.php?item=mustamaki&lid=m005
- ↑ http://www.m-necropol.ru/andreevleonid.html
- ↑ Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 97. — ISBN 978-2-221-06888-5
Посилання[ред. | ред. код]
- Леонід Андрєєв. Ф. І. Шаляпін [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.](укр.)
- Творчість Леоніда Андрєєва в «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995» [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.]
