Марковський Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Миколайович Марковський
рос. Леонид Николаевич Марковский
Народився 21 листопада 1939(1939-11-21)
Гродеково, Приморський край
Помер 3 лютого 1998(1998-02-03) (58 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність хімік
Alma mater Львівський політехнічний інститут
Галузь елементоорганічна хімія
Заклад Інститут органічної хімії НАН України
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Аспіранти, докторанти Шульгін Віктор Федоровичd
Пашинник Валерій Юхимович
Членство НАН України
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки Орден «Знак Пошани»

Леонід Миколайович Марковський (21 листопада 1939, Гродеково — 3 лютого 1998, Київ) — український радянський хімік-органік, спеціаліст в галузі елементоорганічної хімії. Директор Інституту органічної хімії АН УРСР (1983—1998).

Біографія[ред. | ред. код]

Могила Леоніда Марковського
Погруддя Леоніда Марковського на території Інституту органічної хімії у Києві

Народився в селищі Гродеково Уссурійської області Приморського краю (РРСФР). У 1961 році закінчив Львівський політехнічний інститут.

З 1963 року — аспірант Інституту органічної хімії АН УРСР, з 1967 року — кандидат хімічних наук, з 1969 року — старший науковий співробітник, а з 1973 року — завідувач відділу хімії антипіренів (тепер відділ хімії фосфоранів), водночас заступник директора Інституту з наукової роботи, доктор хімічних наук (1974), професор (1976).

Член-кореспондент АН УРСР (1978), академік АН УРСР (1983), директор Інституту (1983—1998).

Помер на 59-му році життя 3 лютого 1998 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.416556° пн. ш. 30.5013944° сх. д. / 50.416556; 30.5013944).

Наукова робота[ред. | ред. код]

Виконав фундаментальні дослідження з хімії органічних сполук фосфору, сірки, селену, телуру, фтору, хімії стабільних радикалів, супрамолекулярної хімії, хімії і технології антипіренів та термостабілізаторів полімерних композицій.

Розробив вогнестійкі композиції для ракетно-космічної техніки (1984) і еластичні вогнестійкі поліуретани різноманітного призначення (1994).

Підготував 5 докторів та 29 кандидатів хімічних наук. Автор 585 наукових праць.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1986). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991) за цикл робіт «Макроциклічні сполуки: синтез, структура, властивості».

Джерела[ред. | ред. код]