Леон-Поль Фарг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леон-Поль Фарг
фр. Léon-Paul Fargue
Léon-Paul Fargue, Maurice Ravel, Georges Auric, Paul Morand.jpg
Народився 4 березня 1876(1876-03-04)[1][2][…]
I округ Парижа, Париж, Франція
Помер 24 листопада 1947(1947-11-24)[1][3][…] (71 рік) або 25 листопада 1947(1947-11-25)[5] (71 рік)
Париж, Франція
Поховання цвинтар Монпарнас
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція[6]
Діяльність поет, письменник, художник
Alma mater Ліцей Генріха IV
Мова творів французька[1]
У шлюбі з Chérianed
Нагороди

CMNS: Леон-Поль Фарг у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Леон-Поль Фарг (фр. Léon-Paul Fargue, 4 березня 1876, Париж — 24 листопада 1947, там само) — французький поет і прозаїк з кола символістів.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався у престижному паризькому ліцеї Генріха IV разом із Альфредом Жаррі, серед викладачів був Стефан Малларме. Вагався у виборі між літературою, музикою та живописом. Входив до столичних символістських кіл, був близьким до видавництва «Mercure de France», знайомий з Анрі де Реньє, Валері, Марселем Швобом, Полем Клоделем, Морісом Равелем, Дебюссі. З 1902 року був членом літературно-художнього «Товариства апашей», звідки його давня і тісна дружба з Равелем, який не раз писав музику на його тексти. Був другом Адрієнни Моньє, постійним відвідувачем її книжкової крамниці, де потоваришував із Жаном Кокто та Еріком Саті (Саті написав музику на кілька текстів Фарга). У 1924 році Фарг заснував разом з Полем Валері та Валері Ларбо журнал «Комерс», зблизився з сюрреалістами (Супо, Десносом), дружив з Мішо. У 1943 році він був уражений геміплегією.

Похований на цвинтарі Монпарнас.

Визнання[ред. | ред. код]

У 1937 році Фарга обрали членом Академії Малларме. У 1946 році він став лауреатом Великої поетичної премії Парижа.

Твори[ред. | ред. код]

  • Tancrède (1911, поема)
  • Pour la musique (1914)
  • Banalité (1928)
  • Vulturne (1928)
  • Épaisseurs (1929)
  • Sous la lampe (1929)
  • Ludions (1930)
  • Le piéton de Paris (1939)
  • Haute solitude (1941)
  • Refuges (1942)
  • Lanterne magique (1944)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Деякі поезії Леона-Поля Фарга українською переклала Оксана Пахльовська[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. а б Find a Grave — 1996.
  4. International Music Score Library Project — 2006.
  5. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  6. RKDartists
  7. Михайло Москаленко, Французька поезія в українських перекладах / Світо-Вид, літературно-мистецький журнал, Число IV (17), Київ - Нью-Йорк, 1994, с. 75

Література[ред. | ред. код]

  • Chonez C. Léon-Paul Fargue. Une étude. Paris: Seghers,1950
  • Beucler A. The last of the Bohemians; 20 років з Léon-Paul Fargue. New York, W. Sloane Associates, 1954
  • Walter J.-C. Léon-Paul Fargue; ou, L'homme en proie à la ville. Paris: Gallimard, 1973
  • Goujon J.-P. Léon-Paul Fargue: poète et piéton de Paris. Paris: Gallimard, 1997
  • Pascarel B. Léon-Paul Fargue. Paris: Memini, 2000.
  • Pascarel B., Loubier P. Fargue en musique. Paris: Société des lecteurs de Léon-Paul Fargue, 2003

Посилання[ред. | ред. код]