Леон Фестінґер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леон Фестінґер
англ. Leon Festinger
Народився 8 травня 1919(1919-05-08)
Нью-Йорк, Flag of the United States.svg США
Помер 11 лютого 1989(1989-02-11) (69 років)
Нью-Йорк, Flag of the United States.svg США
Alma mater Університет Айови
Галузь наукових інтересів психологія
Вчене звання професор
Науковий ступінь Доктор філософії з психології
Науковий керівник Курт Левін
Відомі учні Зімбардо Філіп, Ерсон Еліот, Стенлі Шехтер
Відомий завдяки: теорія когнітивного дисонансу
Нагороди АПА «За видатний науковий вклад», 1959 рік

Леон Фестінґер (англ. Leon Festinger; *8 травня 1919, Нью-Йорк — †11 лютого 1989) — американський психолог, автор теорії когнітивного дисонансу та теорії соціального порівняння[en].

Леон Фестінґер народився 8 травня у 1919 році в Нью-Йорку в сім’ї емігрантів із Росії, Алекса Фестінґера та Сари Соломон, отримав ступінь бакалавра в 1939 в коледжі Нью-Йорк Сіті.

Психологією захопився ще в юнацькому віці. В 1937 році вступив до Університету Айови. На той момент там працював Курт Левін, який емігрував із Германії, він став его учителем та наставником. Під його керівництвом Леон у 1942 році отримав степінь по психології. Псля чого працював асистентом Левіна в дослідному центрі групової динаміки в MIT .

З 1943 по 1945 рік Фестінґер працює психологом в університеті Рочестера. В 1945-1948 роки він був професором дослідницького центру групової динаміки. В 1951 році став професором в університеті Міннесоти, а з 1955 протягом 13 років був професором Стенфордського університету. 

З 1968 і до своєї смерті 11 лютого 1989 року в  Нью-Йорку в віці 70 років — професор Нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку.

Фестінґер став основною фігурою повороту післявоєнної соціальної психології до експериментальних методів. Окрім теорії когнітивного дисонансу, відома також висунута Фестінґером теорія соціального порівняння, відповідно до якої людина здебільшого оцінює себе та свою поведінку, порівнюючи з іншими людьми та їх поведінкою.

Серед найвідоміших учнів Фестінґера — Еліот Ерсон, Філіп Зімбардо та Стенлі Шехтер.

Фестінґер був незмінним членом Американської психологічної асоціації та Американської академії наук і мистецтва. За видатний науковий вклад був нагороджений премією Американської психологічної асоціації. 

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Фестингер став основною фігурою повороту післявоєнній соціальної психології до експериментальних методів. Крім теорії когнітивного дисонансу, відома також висунута Фестінгером теорія соціального порівняння, згідно з якою людина в більшості випадків оцінює себе і свою поведінку на основі порівняння з іншими людьми та їх поведінкою.

Теорія когнітивного дисонансу[ред.ред. код]

В 50-х роках ХХ століття Леон створив свою теорію, яка отримала назву когнітивного дисонансу (з латинської конгніто – «пізнання») або словосполучення «когнітивний дисонанс» походить від англійських термінів : «cognition» - знання + «dissonance» - невідповідність, розбіжність. Теорія когнітивного дисонансу - одна з «теорій відповідності», що  ґрунтуються на приписуванні особистості прагнення до зв'язного і впорядкованого сприйняття свого ставлення до світу. А саме теорія когнітивного дисонансу була сформульована Фестінгером в 1957 на основі теорії польової поведінки Курта Левіна та теорії структурного балансу Ф. Хадера. Поштовхом до неї послужило вивчення чуток, що поширилися внаслідок землетрусу в одному з північноамериканських штатів. Пояснюючи походження цих чуток та причини повсюдної віри в них, учений зробив висновок, що люди прагнуть до внутрішньої рівноваги між одержуваною інформацією та особистими мотивами їх поведінки.

До цих досліджень роль когнітивних складових мотиваційного процесу оцінювалася недостатньо. У даній теорії був реалізований основний принцип гештальтпсихологиі: динаміка розвитку визначається досягненням гарного гештальта. Було постулировано, що індивід прагне до гармонії когнітивних репрезентацій будь-яких знань, думок, переконань про навколишній, про себе, про чиє-небудь поведінці. Дисонанс цих репрезентацій переживається як щось неприємне, що потрібно максимально редукувати. Тому якщо індивід зустрічається з суперечливими уявленнями, то у нього з'являється особлива мотивація, яка веде до зміни поведінки — або одне з уявлень переглядається, або шукається нова інформація.

У теорії когнітивного дисонансу логічно суперечливим до знань про один і  той же предмет приписується статус мотивації, покликаної забезпечити усунення виникаючого при зіткненні з протиріччями почуття дискомфорту за рахунок зміни існуючих знань або соціальних установок. Вважається, що існує комплекс знань про об'єкти та людей, названий когнітивної системою, який може бути різного ступеня складності, узгодженості та взаємозв'язку. При цьому складність когнітивної системи залежить від кількості і різноманітності включених в неї знань. За класичним визначенням Л. Фестінґера, когнітивний дисонанс - це невідповідність між двома когнітивними елементами  - думками, досвідом, інформацією, тощо, при якому заперечення одного елементу випливає з існування іншого, і пов'язане з цією невідповідністю відчуття дискомфорту, інакше кажучи, відчуття дискомфорту виникає при зіткненні в свідомості логічно суперечливих знань про одне й те ж явище, подію, об'єкти. Теорія когнітивного дисонансу характеризує способи усунення або згладжування цих протиріч і описує те, як це робить людина в типових випадках.

Фестінґер помітив, що люди прагнуть до деякої узгодженості як бажаного внутрішньому стану. Якщо виникає суперечність між тим, що людина знає, і тим, що вона робить, то це протиріччя прагнуть якось пояснити і, швидше за все, виставити його як таке, яке не містить протиріччя, заради того, щоб знову досягти стану внутрішньої когнітивної узгодженості . Далі Л. Фестінґер пропонує замінити термін «протиріччя» на «Дисонанс», а «узгодженість» на «консонанс» , оскільки ця остання пара термінів здається йому більш нейтральною, і тепер сформулювати основні положення теорії. Вона може бути викладена в трьох основних пунктах :

а) між когнітивними елементами може виникнути дисонанс;

б) існування дисонансу викликає прагнення зменшити його або запобігти його зростанню;

в) прояв цього прагнення включає: або зміну поведінки, або зміну знань, або обережне, вибіркове ставлення до нової інформації.

В якості ілюстрації наводять вже  загальний приклад з курцем: людина курить, але разом з тим знає, що куріння шкідливе; у нього виникає дисонанс, вийти з якого можна трьома шляхами:

а) змінити поведінку, тобто кинути курити;

б) змінити знання, в даному випадку - переконати себе, що всі міркування про шкоду куріння, що найменше перебільшують небезпеку, а то і зовсім недостовірні;

в ) обережно сприймати нову інформацію про шкоду куріння , тобто просто ігнорувати її.

Тобто  Фестінґер вважав, що людина прагне позбутися такого дисонансу. Наприклад індивід може ігнорувати нову інформацію, щоб не створювати протиріч. Адже можна переконати себе, що протиріччя не існує. В своїй роботі він наводить приклад виключення конфлікту. Якщо людина змушує себе посміхатись, коли їй сумно (тобто знаходиться у конгнітивному дисонансі), то вона в якийсь момент відреагує: або припинить прикидатись, або повеселішає так, що це вже не буде маскою. 

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса = A theory of cognitive dissonance / [Пер. А. Анистратенко, И. Знаешева]. — СПб.: Ювента, 1999.

Див. також[ред.ред. код]


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.