Леон Фоше
| Леонар Жозеф Леон Фоше | |
|---|---|
| фр. Léonard Joseph Léon Faucher | |
 | |
| Прем'єр-міністр Франції | |
| 10 квітня 1851 — 26 жовтня 1851 | |
| Попередник | Альфонс д'Отпуль |
| Наступник | Шарль Луї Наполеон |
| Народився |
8 вересня 1803 Лімож |
| Помер |
14 грудня 1854 (51 рік) Марсель |
| Похований | |
| Відомий як | економіст, політик, журналіст, міністр |
| Країна | Франція |
| Політична партія | Партія порядкуd |
| У шлюбі з | Олександра Фошеd |
 Роботи у Вікіджерелах | |
|
| |
Леонар Жозеф Лео́н Фоше́ (фр. Léonard Joseph Léon Faucher; 8 вересня 1803, Лімож — 14 грудня 1854, Марсель) — французький політик і державний діяч єврейського походження, який з 10 квітня до 26 жовтня 1851 був прем'єр-міністром Франції та очолював кабінет міністрів Другої республіки.
Біографія[ред. | ред. код]
У молодості Леон Фоше надавав приватні уроки, між 1830 та 1842 роками брав участь у редагуванні різних ліберальних газет, написав кілька книг. У 1846 Фоше був обраний до палати депутатів, де належав до династичної опозиції і був одним з головних захисників вільної торгівлі.
У 1848, після обрання до Установчих зборів, Леон Фоше приєднався до поміркованих республіканців. Підтримував спочатку Луї-Ежена Кавеньяка, потім Шарля Луї Наполеона. Після обрання Луї Наполеона президентом Другої республіки Фоше увійшов до складу кабінету міністрів Оділона Барро в якості міністра громадських робіт, а згодом міністра внутрішніх справ. Він закрив товариство «Республіканської солідарності», намагався домогтися від палати заборони політичних клубів, підтримував перегляд суду учасників повстання 15 травня[fr] (Л. Блана, Бланкі, А. Барбеса тощо).
Коли 12 травня 1849 року палата відкинула засудження уряду за римську експедицію і запропоноване Жюлем Фавром переведення до суду міністерства, Фоше розіслав префектам телеграму такого роду:
«Це голосування зміцнює мир; агітатори чекали ворожого уряду вотуму, щоб звести барикади і відновити червневі дні. Париж спокійний. Вотували проти порядку й уряду такі-то» — слідував список імен.
Палата була обурена цією депешею, в якій побачила спробу чинити тиск на електорат напередодні виборів, що відбулися 13 травня, і величезною більшістю голосів висловила засудження Леона Фоше. Оділон Барро не наважився його захищати, і Фоше пішов у відставку. Протягом двох років продовжував політичну кар'єру у законодавчих зборах.
10 квітня 1851 року Леону Фоше було доручено сформувати і очолити власний уряд, що було зроблено. Однак, Фоше нажив собі дуже багато ворогів і його кабінет[fr] протримався при владі лише півроку.
Через три роки після відставки з посади прем'єра, Леонард Жозеф Леон Фоше раптово помер 14 грудня 1854 р. у Марселі.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Після смерті Фоше його зять Воловський надрукував збірки його дрібних статей:
- 1856 — «Mélanges d'économie politique et de finance».
- 1875 — «Léon F., biographie, correspondance, vie parlementaire».
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Фоше, Леон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
