Кеніг Леопольд Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кеніг Леопольд Єгорович
нім. Leopold Koenig
Kenig 1.jpg
Народився 25 листопада 1821(1821-11-25)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 17 грудня 1903(1903-12-17) (82 роки)
Канни
Громадянство Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Діяльність підприємець

Леопольд Кеніг (*1821(1821) — †1903) — цукрозаводчик, один з найзаможніших підприємців Російської імперії.

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

1821 року в родині петербурзьких німців народився Леопольд Кеніг. Його батько, Йоган Георг (1785 — 1856) володів невеличкою пекарнею в німецькому кварталі Петербурга. Своєму синові Леопольду, незважаючи на обмеженість у коштах, він зміг дати освіту у відомому на той час англійському пансіонаті Гірста. Закінчивши пансіонат у 15 років, мрією Леопольда було продовжити навчання та здобути професію архітектора. Але пожежа, яка сталася в Петербурзі 1837 року, зруйнувала всі плани юнака, знищивши все родинне майно.

Леопольд влаштувався на цукровий завод близького знайомого своєї родини, де пройшов усю школу цукроваріння. Через 5 років він був вже першим радником у справах і помічником господаря. Власник заводу платив йому найвищу платню, лише б утримати Кеніга у себе.

Стрімка кар'єра[ред. | ред. код]

Після смерті свого господаря, Леопольд перейшов на великий завод відомого підприємця Прокопія Пономарьова та отримав там посаду головного майстра.

1846 року він одружується з Кароліною Пампель. Через два роки після одруження, Кеніг позичає в родини Пампеля 27 тис. рублів на придбання цукрового заводу. На той час це був найменший завод зі всіх 28 існуючих заводів в Петербурзі. За час господарювання Кеніга завод став виробляти майже вдвічі більше цукру, що дало можливість Кенігу вже через два роки повністю розрахуватися з боргами, а через три — вигідно продати своє підприємство. Далі Леопольд орендує завод з вдвічі більшим річним виробництвом. Тоді ж він засновує компанію «Л. Є. Кеніг».

З часом усвідомівши наскільки застаріли технології цукроваріння в Петербурзі, Кеніг їде до Німеччини вивчати прогресивну парову систему цукроваріння, яка там була введена замість вогневої. На цукровому заводі в Гамбурзі він влаштовується простим робітником. Повернувшись до Росії, Кеніг купує ще більший завод в Катерингофі і починає його перебудову та переобладнання за новою технологією. В 1857 завод почав працювати за паровою системою, завдяки чому його продуктивність значно збільшилася. Поступово Леопольд Кеніг стає ключовою людиною в цукровій промисловості Петербурга.

Кеніг — в 20-ці найбагатших підприємців дореволюційної Росії[ред. | ред. код]

В 1870-х роках Леопольд Кеніг придбав землі в Охтирському та Лебединському повіті Харківської губернії загальною площею близько 40 тис. десятин.

Про нього писали в газетах: «Відомий петербурзький цукровиробник Кеніг, на розсуд якого регулюється ціна на цукор у всій Росії, зменшив вартість цукру у червні на 40 коп. за пуд. Через це на цукровій біржі було помітно значне збудження. Про це телеграфували всюди».

За даними 1905 року рафінадні заводи компанії «Л. Є. Кеніг» виробляли 6 % всього рафінаду Росії. В той час у Росії діяло 22 рафінадних заводи. Леопольд Кеніг увійшов у двадцятку найбагатших підприємців дореволюційної Росії, загальний дохід його родини становив більше 21 мільйонів рублів.

Продовження династії[ред. | ред. код]

Леопольд Кеніг помер коли йому було 82 роки (1903). Його спадкоємцями лишилися п'ять синів: Карл, Леопольд, Олександр, Фрідріх та Юлій. 1 січня 1905 року вони організували повне торгове товариство із назвою фірми «Л. Є. Кеніг-Спадкоємці», а з 1 січня 1913 року одноособовим володарем фірми став молодший син — Юлій Леопольдович Кеніг. В це товариство входили всі заводи та підприємства родини Кенігів: цукрові, цукрорафінадні, винокурні, цегляні, лісопереробні, млини, кінний заводи. На товаристві «Л. Е. Кеніг та спадкоємці» у 1913 році працювали 20 тис. людей.

Вся власність родини Кенігів була націоналізована комуністами у 1918 році. Всій родині Кенігів вдалося емігрувати закордон.

У Тростянці[ред. | ред. код]

Садиба Л. Є. Кеніга у Тростянці

В 1870-х роках Леопольд Кеніг стає власником двох цукрових і одного рафінадного заводів в маєтку Тростянець Харківської губернії. В цій самій місцевості також розташовані його паркетна фабрика, винокурний завод і фабрика з виробництва в'язального паперу. Кеніг отримує дозвіл губернатора на встановлення в своєму маєтку електрики, будується дизельна електростанція. Саме за його клопотання через деякий час залізниця проходить через центр маєтку — саме так виникає досі існуюча станція Смородине. У 1881 році в маєтку з'являється власна телефонна станція, ще через три роки — починає працювати нова лікарня.

В ХХ ст. в приміщенні цукрового заводу розташувалася шоколадна фабрика «Україна». Починаючи з 1995 року, фабрика входить до складу компанії «Крафт Фудз Україна» (сучасна Монделіс Україна). Це єдина в Україні шоколадна фабрика з повним циклом виробництва. На фабриці компанія виробляє шоколад та цукерки торгових марок «Корона» та Milka.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]