Кеніг Леопольд Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леопольд Кеніг

Леопольд Кеніг (*1821(1821) — †1903) — цукрозаводчик, один з найзаможніших підприємців Російської імперії.

Дитинство та юність[ред.ред. код]

1821 року в родині петербурзьких німців народився Леопольд Кеніг. Його батько, Йоган Георг (1785 — 1856) володів невеличкою пекарнею в німецькому кварталі Петербурга. Своєму синові Леопольду, незважаючи на обмеженість у коштах, він зміг дати освіту у відомому на той час англійському пансіонаті Гірста. Закінчивши пансіонат у 15 років, мрією Леопольда було продовжити навчання та здобути професію архітектора. Але пожежа, яка сталася в Петербурзі 1837 року, зруйнувала всі плани юнака, знищивши все родинне майно.

Леопольд влаштувався на цукровий завод близького знайомого своєї родини, де пройшов усю школу цукроваріння. Через 5 років він був вже першим радником у справах і помічником господаря. Власник заводу платив йому найвищу платню, лише б утримати Кеніга у себе.

Стрімка кар'єра[ред.ред. код]

Після смерті свого господаря, Леопольд перейшов на великий завод відомого підприємця Прокопія Пономарьова та отримав там посаду головного майстра.

1846 року він одружується з Кароліною Пампель. Через два роки після одруження, Кеніг позичає в родини Пампеля 27 тис. рублів на придбання цукрового заводу. На той час це був найменший завод зі всіх 28 існуючих заводів в Петербурзі. За час господарювання Кеніга завод став виробляти майже вдвічі більше цукру, що дало можливість Кенігу вже через два роки повністю розрахуватися з боргами, а через три — вигідно продати своє підприємство. Далі Леопольд орендує завод з вдвічі більшим річним виробництвом. Тоді ж він засновує компанію «Л. Є. Кеніг».

З часом усвідомівши наскільки застаріли технології цукроваріння в Петербурзі, Кеніг їде до Німеччини вивчати прогресивну парову систему цукроваріння, яка там була введена замість вогневої. На цукровому заводі в Гамбурзі він влаштовується простим робітником. Повернувшись до Росії, Кеніг купує ще більший завод в Катерингофі і починає його перебудову та переобладнання за новою технологією. В 1857 завод почав працювати за паровою системою, завдяки чому його продуктивність значно збільшилася. Поступово Леопольд Кеніг стає ключовою людиною в цукровій промисловості Петербурга.

Кеніг — в 20-ці найбагатших підприємців дореволюційної Росії[ред.ред. код]

В 1870-х роках Леопольд Кеніг придбав землі в Охтирському та Лебединському повіті Харківської губернії загальною площею близько 40 тис. десятин.

Про нього писали в газетах: «Известный петербургский сахарозаводчик Кеніг, по усмотрению которого регулируется цена сахара во всей России, понизил цену сахара на июнь на 40 коп. на пуд. Вследствие этого на сахарной бирже заметно было большое возбуждение. Об этом телеграфировали всюду».

За даними 1905 року рафінадні заводи компанії «Л. Є. Кеніг» виробляли 6% всього рафінаду Росії. В той час у Росії діяло 22 рафінадних заводи. Леопольд Кеніг увійшов у двадцятку найбагатших підприємців дореволюційної Росії, загальний дохід його родини становив більше 21 мільйонів рублів.

Продовження династії[ред.ред. код]

Леопольд Кеніг помер коли йому було 82 роки (1903). Його спадкоємцями лишилися п'ять синів: Карл, Леопольд, Олександр, Фрідріх та Юлій. 1 січня 1905 року вони організували повне торгове товариство із назвою фірми «Л. Є. Кеніг-Спадкоємці», а з 1 січня 1913 року одноособовим володарем фірми став молодший син — Юлій Леопольдович Кеніг. В це товариство входили всі заводи та підприємства родини Кенігів: цукрові, цукрорафінадні, винокурні, цегляні, лісопереробні, млини, кінний заводи. На товаристві «Л. Е. Кеніг та спадкоємці» у 1913 році працювали 20 тис. людей.

Вся власність родини Кенігів була націоналізована комуністами у 1918 році. Всій родині Кенігів вдалося емігрувати закордон.

У Тростянці[ред.ред. код]

В 1870-х роках Леопольд Кеніг стає власником двох цукрових і одного рафінадного заводів в маєтку Тростянець Харківської губернії. В цій самій місцевості також розташовані його паркетна фабрика, винокурний завод і фабрика з виробництва в'язального паперу. Кеніг отримує дозвіл губернатора на встановлення в своєму маєтку електрики, будується дизельна електростанція. Саме за його клопотання через деякий час залізниця проходить через центр маєтку — саме так виникає досі існуюча станція Смородине. У 1881 році в маєтку з'являється власна телефонна станція, ще через три роки — починає працювати нова лікарня.

В ХХ ст. в приміщенні цукрового заводу розташувалася шоколадна фабрика «Україна». Починаючи з 1995 року, фабрика входить до складу компанії «Крафт Фудз Україна». Це єдина в Україні шоколадна фабрика з повним циклом виробництва. На фабриці компанія виробляє шоколад та цукерки торгових марок «Корона» та Milka.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]