Леопольд Мартин Карасінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леопольд Мартин Карасінський
Народження 1886Лежайськ
Смерть 1952(1952)Вроцлав
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль модерн, функціоналізм
Найважливіші споруди Управління міських електричних закладів
Містобудівні проекти Професорська колонія
Леопольд Мартин Карасінський у Вікісховищі?

Леопо́льд Ма́ртин Карасі́нський (пол. Leopold Marcin Karasiński, 1886 Лежайськ — 1952, Вроцлав) — львівський архітектор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1886 року у місті Лежайськ (нині Підкарпатського воєводства).[1] Закінчив львівську Промислову школу (1902), Львівську політехніку (1907). Заснував у Львові власну архітектурну фірму (1909). До 1914 року споруджував переважно житлові будинки. Брав участь у військових діях Першої світової війни. У міжвоєнний період перейшов до стилістики функціоналізму. Створив спілку з архітектором Тадеушем Врубелем. Активно застосовував залізобетонні конструкції. У 1939-му обраний у VI окрузі заступником члена міської ради за списками Католицько-народного блоку.[2]. Інженерно-архітектурне та будівельне бюро Леопольда Карасінського до початку другої світової війни містилося в кам'яниці по вул. Романовича, 6[3] Помер у Вроцлаві.

Львівські будівлі зведені за проектами Карасінського
Нереалізовані
  • Конкурсний проект будівель Товариства взаємного страхування у Львові на вулиці Пекарській (1911, спільно із Леопольдом Райсом). За умовами конкурсу комплекс мав складатись із трьох будівель: готелю, адміністративного корпусу і прибуткового будинку. II місце.[7]
  • Проект костелу святої Анни у Львові, створений для конкурсу 1912 року. Здобув одне з трьох третіх місць.[8] Був вирішений у формах сильно зміненого необароко зі «свійськими» мотивами.[9]
  • Проект будівлі Гімнастичного товариства «Сокіл IV». Здобув II місце на конкурсі 1914 року.[10]
  • Конкурсний проект учительської семінарії у Пщині (1925, спільно з Тадеушем Врубелем). II місце.[11]
  • Два проекти санаторію у Криниці-Здруй. Розроблені спільно з Тадеушем Врубелем для конкурсу 1926 року. Один здобув III місце, другий отримав відзнаку журі.[12]
  • Проект Ремісничо-промислової школи в Познані. Був придбаний журі на конкурсі 1927 року. Співавтор Тадеуш Врубель.[13]
  • Конкурсний проект корпусів механічного і електротехнічного факультетів Львівської політехніки (1937, спільно з Тадеушем Врубелем, при співпраці Вітольда Раковського і Юліана Бжуховського). III місце.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cielątkowska R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 307. — ISBN 83-905682-7-6.
  2. Wykaz mandatów w wyborach do Rady miejskiej we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 3 czerwca 1939. — № 123. — S. 2.
  3. Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939. — S. 28.
  4. Poświęcenie kamienia węgielnego pod dom robotników gminy m. Lwowa // Słowo Polskie. — 26 października 1931. — № 294. — S. 7.
  5. а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 542. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  6. Rozstrzygnięcie konkursu na gmach Miejskich Zakładów Elektrycznych we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 9. — S. 296; Konkurs na gmach Miejskich Zakładów Elektrycznych we Lwowie // Kurjer Powszechny. — 23 czerwca 1934. — № 169. — S. 6.
  7. Konkurs Towarzystwa wzajemnych ubezpieczeń urzędników prywatnych we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 10. — S. 148—154; Nowy hotel «krakowski» we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 18 października 1911. — № 237. — S. 3.
  8. Rozstrzygnięcie konkursu na szkice kościoła Św. Anny we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 59; Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. — S. 238, tabl. XXIV.
  9. Blaschke K. Kościół parafialny p. w. Św. Anny i dawny klasztor OO. Augustynianów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 58, 71, 74. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.
  10. Kronika lwowska // Nowa Reforma. — 20 lipca 1914. — № 288. — S. 2.
  11. Kronika // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 32; Protokół z posiedzenia sądu konkursowego nad planami gmachu seminarjum nauczycielskiego w Pszczynie // Architekt. — 1925. — № 9. — S. 7—9.
  12. Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 18-19, 31, 41.
  13. Różne // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 10. — S. 337.
  14. Rozstrzygnięcie konkursu powszechnego na projekt gmachów Wydziału Mechanicznego i Elektrotechnicznego Politechniki Lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1937. — № 10. — S. 390; Wynik konkursu na gmach Wydziału Mechanicznego i Elektrycznego Politechniki // Gazeta Lwowska. — 30 grudnia 1937. — № 295. — S. 2.

Джерела[ред. | ред. код]