Леопольд Мехелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
CC-logo.svg

Ця стаття містить текст, перекладений зі статті «Leo Michelin» англійської Вікіпедії.
14.10/2017

Icono de traducción.svg
Леопольд Мехелін
англ. Aleksandr Nikolayevich Panov, рос. Леопольд (Лев) Хенрік Станіслав Мехелін
Leo Mechelin.jpg
Leo Mechelin
Народився 24 листопада 1839(1839-11-24)[1]
Гаміна, Кюменлааксо, Південна Фінляндія, Фінляндія
Помер 26 січня 1914(1914-01-26)[1] (74 роки)
Гельсінкі, Російська імперія
Поховання
Громадянство Росія Росія
Національність фінн
Діяльність політик, підприємець, банкір
Відомий завдяки дипломатія, право
Володіє мовами фінська[1], французька[1] і шведська[1]
Членство Шведська королівська академія наук
Посада депутат парламенту Фінляндії[d]
Партія Шведська народна партія
Звання доктор наук

Леопольд (Лев) Хенрік Станіслав Мехелін (народився 24 листопада 1839 р., Хаміна, Фінляндія — 26 січня 1914 р., м. Гельсінкі, Фінляндія) — фінський професор, державний діяч, сенатор та ліберальний реформатор. Провідний захисник автономіїї Великого князівства Фінляндії та прав жінок та меншин, уряд Мехеліна 19051908 рр. («Сенат Мехеліна») зробив Фінляндію першою нацією у світі з універсальним правом голосу і за час його перебування на посаді було введено свободу слова, преси та зборів.


Він також заснував Ліберальну партію Фінляндії (18801885), написав свою програму, був одним із засновників Союзу Банків Фінляндії 1862 р. (Нині частиною банку Nordea) та заснував компанію Nokia (1871 р.) З Фредріком Ідетам був першим головою міської ради Гельсінкі (18751876 і 18921899), а також міжнародним шановним експертом з політології та членом мирового руху. Імператор Олександр II нагородив дворянським титулом Мехеліна в 1876 році.

Мехелін керував пасивним опором у Фінляндії під час першого періоду пригноблення (1899—1905) до і навіть після його вигнання (1903), під час якого чиновникам довелося відпустити його як члена парламенту (House of Nobles, 1904), Мехеліна привітав ликуючий натовп з 10000 осіб. На таємній зустрічі «Кагаалі» Мехелін написав клопотання щодо проекту фінів до російської армії, на якій зібрано майже 500 тисяч підписів. Його коаліція, конституція, закінчили проект через бойкот.

Народився в Хаміні в 1839 році, син Густав Йогана Мехеліна і Аманди Густави Костіандер, Лео Мехелін навчався в Гельсінському університеті, отримав ступінь бакалавра та магістра з філософії в 1860 році, ступінь бакалавра права в 1864 році, а також ліцензію та докторантуру в 1873 році.

Будучи професором юрисдикції та політології 1874-82, Мехелін стверджував, що з царем були пов'язані старі конституційні закони з часу шведського правління Фінляндії (до 1809 р.), і тому підтвердив, що Фінляндія є окремою конституційною державою, якою цар міг керувати лише законом, тоді як у Росії він мав абсолютну владу. У періоди гніту цар намагався нав'язати неконституційні закони, проти яких Мехелін виступав проти. Невдачі в Росії та Фінляндії (1905), зрештою, змусили царя виконати листопадовий Маніфест, написаний Мехеліном. Це дозволило Мехеліну сформувати уряд (1905—1908) і перетворити Фінляндію на багато в чому першу ліберальну демократію (наприклад, у Новій Зеландії жінки вже мали право голосувати, але не проголосувати, а в Австралії — лише білі люди мали ці права) в 1906 році. У 1907 році були проведені перші всенародні вибори до однопалатного парламенту («edusunta»), а 19 з його 200 перших членів були жінками. Проте конституційні органи всіх партій не отримали більшість місць, і цар усвідомив, що може продовжувати пригнічення, починаючи з другого періоду гніту (1908—1917). Після смерті Мехеліна (1914 р.) дві революції в Росії дозволили Фінляндії оголосити про свою незалежність (1917 р.), А молодші колеги Мехеліна змогли завершити свою роботу.

Nokia, колись провідна світова корпорація мобільних телефонів, була заснована Мехеліном та його студентськими друзями в сусідньому будинку Фредріка Ідестама як лісогосподарська компанія. Пізніше бажання Мехеліна розширюватися в бізнесі з електроенергетичну галузь спочатку заважала опозиція Ідетама, але Мехелін зумів переконати більшість акціонерів у своїх планах і став головою компанії (1898—1914 рр.), щоб реалізувати свої бачення.

Мехелін також був активним у громадянському суспільстві та президентом нинішнього університету мистецтва та дизайну Хельсінкі та Фінського художнього товариства. Будучи політиком, він завжди був високо поважався серед усіх партій та громадян, хоча після розпуску Ліберальної партії (1885) він ніколи не входив в жодну партію.

Праці[ред. | ред. код]

французькою[ред. | ред. код]

  • Précis du droit public du Grand-Duché de Finlande, J. C. Frenckell
  • La Constitution du Grand-Duché de Finlande, Société nouvelle de librairie et d'édition
  • Documents concernant un conflit entre les gouvernements de Russie et de Finlande. 1909, J. Simelii, 28 p.

шведською[ред. | ред. код]

  • Öfversigt af svenska riksrådets statsrättsliga ställning från Gustaf I till 1634 (thèse de doctorat). 1873
  • Om statsförbund och statsunioner I (thèse de professorat). 1873
  • Storfurstendömet Finlands grundlagar jemte bihang. 1876
  • Kort framställning af Storfurstendömet Finlands statsförfattning och förvaltning. 1885
  • Står Finlands rätt i strid med Rysslands fördel?: ett inlägg i tidens frågor . 1890
  • Finland i 19de seklet: framstäldt i ord och bild af finska skriftställare och konstnärer. 1893 (ed.)
  • Finlands grundlagars innehåll. 1896
  • Olika meningar i rysk-finska frågor: en granskande öfversikt. 1908
  • Den ryska lagen af den 17 (30) juni 1910. 1910
  • Valda tal: högtids- och minnestal. 1915

німецькою[ред. | ред. код]

  • Das Staatsrecht des Grossfürstenthums Finnland. Fribourg 1889

фінською[ред. | ред. код]

  • Öfversigt af svenska riksrådets statsrättsliga ställning från Gustaf I till 1634 (tohtorinväitöskirja). 1873
  • Om statsförbund och statsunioner I (professorinväitöskirja). 1873
  • Storfurstendömet Finlands grundlagar jemte bihang. 1876 (suom. Suomen suuriruhtinaskunnan perustuslait ynnä liite)
  • Kort framställning af Storfurstendömet Finlands statsförfattning och förvaltning. 1885
  • Précis du droit public du Grand-Duché de Finlande. 1886
  • Das Staatsrecht des Grossfürstenthums Finnland. Freiburg 1889
  • Står Finlands rätt i strid med Rysslands fördel?: ett inlägg i tidens frågor . 1890 (suom. Ovatko Suomen oikeudet ristiriidassa Venäjän etujen kanssa?: nykyajan asioista)
  • Finland i 19de seklet: framstäldt i ord och bild af finska skriftställare och konstnärer. 1893 (toim.) (suom. Suomi 19:llä vuosisadalla: suomalaisten kirjailijain ja taiteilijain esittämä sanoin ja kuvin)
  • Finlands grundlagars innehåll. 1896 (suom. Suomen perustuslakien sisällys)
  • La Constitution du Grand-Duché de Finlande. 1900
  • Olika meningar i rysk-finska frågor: en granskande öfversikt. 1908 (suom. Eri mielipiteitä venäläis-suomalaisista kysymyksistä: tarkasteleva katsaus)
  • Documents concernant un conflit entre les gouvernements de Russie et de Finlande. 1909
  • Den ryska lagen af den 17 (30) juni 1910. 1910 (suom. Venäjän laki kesäkuun 17 (30) päivältä 1910)
  • Valda tal: högtids- och minnestal. 1915

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Bonsdorff, Göran von ym.: Leo Mechelin 1839—1914: Helsingin herra, valtiollinen vaikuttaja ja Suomi-kuvan luoja. Helsingin kaupunginmuseo, Helsinki 1989. ISBN 951-771-816-0
  • Leo ja muut Mechelinit: Kirjan verran sukua. Sukuseura Mechelinus, Tampere 2005. ISBN 952-5435-15-6
  • Nordenstreng, S.: L. Mechelin: hans statsmannagärning och politiska personlighet I—II. Svenska litteratursällskapet i Finland, Helsinki 1936—1937.
  • Rein, Thiodolf: Leo Mechelinin elämä. Otava, Helsinki 1915.
  • Stubb, Elisabeth: Rätt som argument: Leo Mechelin och finska frågan 1886—1912. (Diss.) Finska vetenskaps-societeten, Helsingfors 2012. ISBN 978-951-653-389-9

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Шаблон:Kirjaviite
    • Göran von Bonsdorff: Leo Mechelin och fredrörelsen, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Tapio Helen: L'Européen — Tietokanava Eurooppaan, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Osmo Jussila: Miksi Leo Mechelinistä ei tullut suurmiestä?, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Laura Kolbe: Mechelinin Helsinki: Keisarikaupungista luokkayhdyskuntaan, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Antti Kuusterä: Kansallisen merkkimiehen taloudellinen tausta, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Lars Landgren: Leo Mechelin som liberal publicist, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Pirkko Leino-Kaukianen: Leo Mechelin — oikeustaistelun keulakuva, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Pirkko Leino-Kaukiainen: Suomi 19:llä vuosisadalla — Kansallisteos, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Gösta Mickwitz: Leo Mechelin som liberal nationalekonom, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
    • Taimi Torvinen: Liberaali Mechelin ja kansallinen vähemmistö, teoksessa Leo Mechelin 1839—1914
  • Шаблон:Kansallisbiografia
  • Шаблон:Kirjaviite
  • Шаблон:Kirjaviite
  • Шаблон:Kirjaviite
  • Шаблон:Kirjaviite
  • Шаблон:Kirjaviite
  • Шаблон:Kirjaviite
  • Selovuori, Jorma — Parkkari, Tuomas (toim.): Hallintohistorian tilastoja 2. Valtion painatuskeskus, Helsinki 1995.
  • Stubb, Elisabeth: Rätt som argument: Leo Mechelin och finska frågan 1886—1912. Finska vetenskaps-societeten, Helsingfors 2012. ISBN 978-951-653-389-9
  • Шаблон:Kirjaviite
  • Vares, Vesa — Uola, Mikko — Majander, Mikko: Kansanvalta koetuksella. Edita, Helsinki 2006. ISBN 951-37-4543-0
    • Vesa Vares, Demokratian haasteet 1907—1919, teoksessa Kansanvalta koetuksella
  • Vares, Vesa: Varpuset ja pääskyset: Nuorsuomalaisuus ja Nuorsuomalainen puolue 1870-luvulta vuoteen 1918. SKS, Helsinki 2000.
  • Haapala, Pertti — Löytty, Olli — Melkas, Kukku — Tikka, Marko (toim.): Kansa kaikkivaltias: Suurlakko Suomessa 1905. Teos, Helsinki 2008. ISBN 978-051-851-167-3
  • Suomen historian pikkujättiläinen. WSOY, Helsinki 1987.

Посилання[ред. | ред. код]

Шаблон:Edeltäjä-seuraaja

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]