Лео Мале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лео Мале
Léo Malet
Ім'я при народженні фр. Léon Malet
Псевдо Frank Harding, Léo Latimer, Lionel Doucet, Jean de Selneuves, Noël Letam, Omer Refreger, Louis Refreger, John-Silver Lee
Народився 7 березня 1909(1909-03-07)
Монпельє
Помер 3 березня 1996(1996-03-03) (86 років)
Шатійон-су-Баньйо, О-де-Сен
Громадянство Франція Франція
Діяльність письменник
Мова творів французька
Нагороди

Лео́ Мале́, власне Лео́н Мале́ (фр. Léo Malet, Léon Malet; 7 березня 1909, Монпельє, Франція — 3 березня 1996, Шатійон-су-Баньйо, О-де-Сен, Франція) — французький письменник, автор детективної та сюрреалістичної прози.

З біографії[ред. | ред. код]

У трирічному віці втратив батьків, виховувався бабусею. Самоук. З 1925 року виступав як шансоньє на Монмартрі. Змінив багато занять, займався журналістикою, працював у кіно (пізніше він знявся в епізодичній ролі у Марселя Карне у фільмі «Набережна туманів»). Був близький до анархістів, друкувався у їхніх виданнях. Писав вірші, в 1930—1949 роках входив у групу сюрреалістів, дружив з Андре Бретоном, Івом Тангі, Жаком Превером, який став на його весіллі дружкою нареченої (дружкою нареченого був Оскар Домінгес). Разом з Бенжаменом Пере був членом МРП. У травні 1940 року Мале разом з Бенжаменом Пере та ще кількома троцькістами було заарештовано поліцією за звинуваченням в підривних публікаціях. Невдовзі Мале був звільнений, але незабаром знову заарештований, цього разу німцями. 8 місяців він провів у таборі в Зандбостелі, був випущений на волю за фальшивою довідкою, виданою лікарем, який симпатизував сюрреалістам.

Лео Мале плідно співпрацював з відомим автором коміксів Жаком Тарді, який на основі його творів створив низку графічних романів, що були опубліковані у видавництві «Кастерман».

Література[ред. | ред. код]

  • Alfu: Léo Malet. Parcours d'une œuvre. Encrage, Amiens 1998, ISBN 2-906389-92-7.
  • Laurent Bourdelas: Le Paris de Nestor Burma. L'occupation et les «Trente glorieuses» de Léo Malet; essai. l'Harmattan, Paris 2007, ISBN 978-2-296-02462-5.
  • Anita Caignet: Les incipits dans les romans policiers de Léo Malet. L'université de Lille III, 2004.
  • Nadia Doukar: Étude du pouvoir de fascination du personage pricipal dans le roman policier. À partir des personages d'Arsène Lupin de Maurice Leblanc, de Jules Maigret de Georges Simenon, de Nestor Burma de Léo Malet. Дисертація, Université de Paris 2004.
  • Michelle Emanuel: From surrealism to less-exquisite cadavers. Léo Malet and the evolution of the French «Roman noir». Rodopi, Amsterdam 2006, ISBN 978-90-420-2080-1 (zugl. Dissertation, Universität Tuscaloosa, Ala. 2000).
  • Francis Lacassin Sous le masque de Léo Malet: Nestor Burma, éditions Encrage, 1991.
  • Gilles Gudin de Vallerin et Gladys Bouchard Léo Malet revient au bercail, Actes Sud, Paris, novembre 2007.
  • Les Cahiers du silence proposent: Léo Malet — Présenté par Daniel Mallerin, Kesselring Éditions, 1974.
  • Jacques Baudou Les Nombreuses Vies de Nestor Burma, Les Moutons Électriques Éditeur, 2010.
  • Histoire de la littérature libertaire en France, par Thierry Maricourt, Albin Michel, 1990, Онлайн.

Посилання[ред. | ред. код]