Лепешняк гайовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лепешняк гайовий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Однодольні (Monocots)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Meliceae
Рід: Лепешняк (Glyceria)
Вид: Лепешняк гайовий
Біноміальна назва
Glyceria nemoralis
(R.Uechtr.) R.Uechtr. & Koern., 1866
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Glyceria nemoralis
IPNI: 404153-1
IUCN logo.svg МСОП: 167864
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 376121

Лепешняк гайовий[1], лепешняк дібровний[2] (Glyceria nemoralis) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у центральній і східній Європі, західній Азії.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина 30–100(110) см. Язичок 4–6 мм довжиною, розірваний на волосоподібні частки. Листові піхви трубчасті для більшої частини їх довжини, гладкі, голі на поверхні. Листові пластини шириною 2–5 мм; світло-зелені; поверхні дещо шершаві, зверху грубі; верхівка гостра, або загострена. Суцвіття — відкрита, яйцювата волоть, 15–35 см завдовжки. Первинні гілки волоті висхідні; несуть 1–16 колосків на кожній нижній гілці. Гілочки волоті гладкі. Колоски поодинокі. Колоски до 13 мм довжиною, 5–7-квіткові. Із 7 жилок на нижній квіткової лусці тільки 3 сильно виступають і доходять до верхівки луски, інші 4 жилки слабші й у верхній третині луски майже непомітні. Пиляків 3; 1–1.5 мм завдовжки; жовті[2][3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у центральній і східній Європі (Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Білорусь, Естонія, Литва, Росія, Україна, Болгарія, Румунія, Сербія) та західній Азії (Вірменія, Азербайджан, Туреччина)[3][4][5].

В Україні вид зростає на болотистих місцях в тінистих листяних лісах — у лісових і лісостепових районах, спорадично[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Glyceria nemoralis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 461. (рос.)(укр.)
  3. а б Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 28.02.2019.  (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 28.02.2019.  (англ.)
  5. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 28.02.2019.  (англ.)