Лепкий Левко Сильвестрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Левко Лепкий
Лев Сильвестрович Лепкий
Лепкий Левко Сильвестрович.jpg
Псевдоніми, криптоніми Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз
Народження 7 грудня 1888(1888-12-07)
  Австро-Угорщина Австро-Угорщина, Королівство Галичини і Володимирії, Поручин
Смерть 28 жовтня 1971(1971-10-28) (82 роки)
  Flag of the United States.svg США, Нью-Джерсі, Трентон
Національність українець
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРFlag of the Ukranian State.svg УНРПольща ПольщаFlag of the United States.svg США
Мова творів українська
Нагороди та премії
Хрест Симона Петлюри

Лев (Левко) Сильвестрович Ле́пкий (літературні псевдоніми: Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз; 7 грудня 1888(18881207), Поручин — 28 жовтня 1971, Трентон — український поет, прозаїк, журналіст, редактор, композитор, художник. Син Сильвестра, брат Богдана та Миколи Лепких.

Життєпис[ред.ред. код]

Ще навчаючись у Бережанській гімназії та під час університетських студій у Львові, Лев Лепкий поринає у вир громадського і культурного життя, організовує театральні гуртки молоді, виступає з хорами в селах і містечках Галичини. Під час навчання у Краківській академії мистецтв разом зі студентськими аматорськими театральними та співочими гуртками їздив на виступи на Буковину, до Німеччини та Австрії.

Разом із друзями організував Січові організації на Бережанщині та в околицях Борислава. Один з визначних діячів товариства «Сокіл» до І-ї СВ. Згодом перейшов до «Пласту».

Поручник резерву армії Австро-Угорщини.[1] З початком І-ї світової стає одним із перших організаторів Легіону Українських Січових Стрільців[2]. Служив, зокрема, у ІІІ курені УСС, де у званні поручника був командантом кінної сотні, брав участь у боях поблизу Кам'янця.[3] Разом з Романом Купчинським, Михайлом Гайворонським, Юрієм Шкрумеляком, Антоном Лотоцьким творив стрілецькі пісні й інші художні твори, в яких закарбовано історію УСС. Автор низки пам'ятників на могилах січових стрільців, зокрема у Винниках біля Львова.

Після закінчення війни Левко Лепкий активно займався літературною, редакторською роботою. У 1931—1939 працював директором українського курорту «Черче» біля Рогатина, був одним із його співзасновників.

У 1939 році, з початком Другої світової війни, виїхав до Кракова, де жив і працював його брат Богдан, а відтак — до США.

У США включився в громадське життя української діаспори, відновив видавництво «Червона Калина», публікував спогади, оповідання, вірші та нові пісні.

Творчість[ред.ред. код]

Найбільше відомий як автор широко популярних стрілецьких пісень, зокрема, «Гей, видно село», «Бо війна війною», «Колись, дівчино мила», мелодією до знаменитих «Журавлів» його старшого брата Богдана Лепкого.

Літературна спадщина Лева Лепкого, зокрема, твори стрілецького та міжвоєнного періодів, що були опубліковані раніше, а також взяті з рукописного архіву поета, зібрані у книзі «Лев Лепкий. Твори»[4].

Окремі твори:

  • Ле-ле: Перший голова Ревкому, фарса на 1 дію зі співами, дієвих осіб 7. 20 стор. — вид. «Русалка»
  • Ле-ле: Після равту, фарса на 1 дію зі співами. Дієвих осіб 6. 24 стор. — вид. «Русалка»

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Навіть коли б Левко Лепкий не написав більш нічого, окрім «Чуєш, брате мій»…
  2. Українські Січові Стрільці 1914-1920 років. Поіменний список Булавного відділу 1 полку
  3. Лев Шанковський. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 813.
  4. Лепкий Л. Твори: Поезія. Проза. Публіцистика. Драматичні твори. Спогади. Документи та фотоілюстрації. Додатки. — Тернопіль: Тернограф, 2001. — 296 с.

Джерела[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]