Лептура-коримбія чорна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лептура-коримбія чорна

Corymbia scutellata Fabricius, 1781
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина: Хризомелоїдні (Chrysomeloidea)
Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802)
Підродина: Лептурини (Lepturinae Latreille, 1802)
Рід: Лептура-коримбія (Corymbia Casey, 1924)
Вид: Лептура-коримбія чорна (C. scutellata)
Corymbia scutellata
Fabricius, 1781
Посилання
Вікісховище: Stictoleptura scutellata
EOL: 3412950
NCBI: 879004

Лепту́ра-кори́мбія чо́рна (лат. Corymbia scutellata, Fabricius, 1781 = Stictoleptura scutellata (Fabricius, 1781) = Leptura chrysothyreus Schrank, 1798 = Leptura funerea Geoffroy, 1785 = Leptura nigra Petagna, 1787 nec Linnaeus, 1758 = Melanoleptura scutellata (Fabricius) Miroshnikov, 1998 = Leptura scutellata Fabricius, 1781 = Paracorymbia scutellata (Fabricius) Danilevsky, 2002) — жук з родини вусачів.

Поширення[ред. | ред. код]

C. scutellata – належить до групи пан'європейських видів у складі європейського зоогеографічного комплексу. Ареал охоплює всю Європу, включно з її південною частиною, Кавказ, Західну Росію, частково Малу Азію та Північний Іран. У Карпатах цей вид зустрічається поодиноко, проте є звичайним для регіону, хоча характерніший для лісостепових біотопів.

Екологія[ред. | ред. код]

У гірських районах літ триває із середини червня до другої декади липня, а в передгір’ях – з кінця травня до середини червня. Імаго зустрічається на квітах. Часто відвідує арункус та королицю. Личинка розвивається в деревині цілої низки листяних дерев, таких як дуб, береза, гіркокаштан, бук та ін.

Морфологія[ред. | ред. код]

Імаго[ред. | ред. код]

Дорослі комахи досягають 20 мм у довжину. Тіло, як і в попереднього виду, кремезне, широке. Забарвлення – цілком чорне, дуже рідко трапляються екземпляри з бурими надкрилами. Надкрила в першій третині, а також передньоспинка густо і грубо поцятковані. Щиток вкритий густими світлими волосками.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Генерація триває 2-4 роки.

Література[ред. | ред. код]

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11272/ [Архівовано 26 вересня 2019 у Wayback Machine.]
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/melascut.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]