Лермонтова Юлія Всеволодівна
| Лермонтова Юлія Всеволодівна | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася |
2 січня 1847 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Померла |
16 грудня 1919[1] (72 роки) Москва, Російська СФРР |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Галузь | хімія |
| Батько | Vsevolod Lermontovd |
 Лермонтова Юлія Всеволодівна у Вікісховищі | |
Юлія Всеволодівна Лермонтова (1846/47—1919) — російський хімік-технолог, відома як одна з перших російських жінок-хіміків.[2]
Життєпис[ред. | ред. код]
Її батько, Всеволод Миколайович Лермонтов — генерал, директор Московського кадетського корпусу, був троюрідним братом М. Ю. Лермонтова.[3]
Початкову освіту отримала вдома, куди запрошувалися для приватних уроків кращі викладачі кадетського корпусу.
У 1869 році вона подала прохання про прийом в Петровську сільськогосподарську академію, куди жінок не приймали.[3][4] Отримавши відмову, вона разом з Ковалевськими поїхала навчатися за кордон, у Гейдельберзькому університеті.[3]
Там, після тривалих клопотів, їй дозволили на правах вільної слухачки відвідувати лекції в університеті та працювати в хімічній лабораторії Роберта Бунзена. У Гейдельберзькому університеті Юлія Лермонтова за рекомендацією Менделєєва виконала своє перше наукове дослідження — складне розділення рідкісних металів, супутників платини.[5][6]
У 1871 році вона переїхала до Берліна, де в лабораторії Карла Вейєрштрасса вже займалася Софія Ковалевська. Але тут, незважаючи на блискучі рекомендації гейдельберзьких вчених, їм не дозволили ні відвідувати лекції в Берлінському університеті, ні в його лабораторіях. Ю. Лермонтова стала приватним чином працювати в лабораторії Серпня Гофмана, де слухала його лекції. До берлінського періоду відноситься одна з найкращих робіт Лермонтової — «Про склад дифеніну», яка була повідомлена Гофманом на засіданні Німецького хімічного товариства, а потім опублікована (1872).[3][4][5]
У 1874 році в Геттінгені їй була присуджена «докторська ступінь з найвищою похвалою» за дисертацію «До питання про метиленові з'єднання». Після поверненні її до Москви Дмитро Іванович Менделєєв влаштував у себе вдома урочисту вечерю, де Ю. В. Лермонтова познайомилася з Олександром Бутлеровим, який запросив її працювати до своєї лабораторії в Петербурзькому університеті. У 1878 році одночасно з Олександром Ельтековим у лабораторії Бутлерова відкрила реакцію алкілування олефінів галоїпохідними жирного ряду; ця реакція лягла в основу синтезу ряду видів сучасного моторного палива.[4]
З 1875 року Лермонтова — член Російського Хімічного товариства (РХО).
У 1878 році разом з В. М. Сєченовим стала восприемницей при хрещенні дочки С. В. Ковалевської Софії (5.10.1878—1952)[7].
У 1880 році Володимир Марковников почав свої знамениті дослідження кавказької нафти. Йому вдалося залучити до цієї роботи і Лермонтову. Остаточно влаштувавшись у Москві, Юлія Всеволодівна Лермонтова вступила до Російського технічного товариства, в хіміко-технічної групі якого активно працювала до 1888 року.
Лермонтова перша змогла довести перевагу перегонки нафти із застосуванням пари. Проте основною темою її наукової діяльності було глибоке розкладання нафти. Лермонтова разом з хіміком-технологом Олександром Лєтнім вперше в історії хімічної науки звернули увагу на те, що кам'яне вугілля дає світильний гас, гірший за якістю, ніж гас нафтового походження; досвідченим шляхом було доведено, що нафта більше придатна для отримання світильного гасу, ніж вугілля. До наукових заслуг Лермонтової відносяться і її роботи, які зіграли важливу роль в техніці каталізу. Своїми дослідженнями вона першою серед учених-хіміків визначила найкращі умови розкладання нафти і нафтопродуктів для отримання максимального виходу ароматичних вуглеводнів. Дослідження, проведені Лермонтовою, сприяли виникненню перших нафтогазових заводів у Російській імперії.
З 1886 року, залишивши хімію, Лермонтова оселилася у фамільному маєтку Семенково[8] та енергійно займалася сільським господарством.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #128654120 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Creese, Mary (1998). Early Women Chemists in Russia: Anna Volkova, Iuliia Lermontova, and Nadezhda Ziber-Shumova (PDF). Bull. Hist. Chem. 21: 19—24. Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2018. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ а б в г д Offereins, Marianne (1 січня 2011). Julia Lermontova (1846-1919). У Apotheker, Jan; Sarkadi, habil Livia Simon (ред.). European Women in Chemistry (англ.). Wiley-VCH Verlag GmbH & Co. KGaA. с. 27—30. doi:10.1002/9783527636457.ch9. ISBN 9783527636457.
- ↑ а б в Rulev, Alexander Yu.; Voronkov, Mikhail G. (2013). Women in chemistry: A life devoted to science. New Journal of Chemistry. 37 (12): 3826. doi:10.1039/c3nj00718a. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ а б Koblitz, Ann Hibner (1988). Science, Women, and the Russian Intelligentsia: The Generation of the 1860s. Isis. 79 (2): 208—226. doi:10.1086/354696.
- ↑ Boeck, Gisela (2019). Ordering the Platinum Metals—The Contribution of Julia V. Lermontova (1846/47-1919). У Lykknes, Annette; Van Tiggelen, Brigitte (ред.). Women in Their Element: Selected Women's Contributions To The Periodic System. Singapore: World Scientific.
- ↑ Метричний запис [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] про хрещення в Петропавлівській церкві при Імператорському університеті
- ↑ Семенково розташоване за 3 км від платформи Жаворонки (Білоруська залізниця)
Література[ред. | ред. код]
- Мусабеков Ю. С. Юлія Всеволодівна Лермонтова. — М., 1967.
Посилання[ред. | ред. код]
- Велика радянська енциклопедія : [у 30 т.] / гол. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М: Радянська енциклопедія, 1969—1978.
- Глаголєва О. Ф. Внесок жінок технологів в науку про нафти // Світ нафтопродуктів. Вісник нафтових компаній. — 2010. — № 3.
|
