Лесь Курбас

Лесь Курбас
Народився	25 лютого 1887(1887-02-25) Самбір, Австро-Угорщина
Помер	3 листопада 1937(1937-11-03) (50 років) Сандармох, СРСР
Громадянство	, Російська імперія,  УНР,  СРСР
Національність	українець
Ім'я при народженні	Олександр-Зенон Степанович Курбас
Діяльність	український режисер, актор, драматург, публіцист, перекладач, теоретик театру
Відомий	створення театру «Березіль»
Alma mater	Львівський університет Віденський університет
Батько	Степан Курбас
Матір	Ванда Курбас

Лесь Ку́рбас (повністю — Олександр-Зенон Степанович Курбас; * 25 лютого 1887, Самбір — † 3 листопада 1937, Сандармох) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925).

Життєпис

Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (тепер Львівської області) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.

Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Вже тоді Курбас мріяв працювати на Наддніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. 1916 року його мрія здійснилась, він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва «Молодий театр» з'явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів — з них Молодий український театр, в Одесі співорганізатором 1918 був Г. Гловацький.

У 1917 р. був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті».

Влітку 1920-го Лесь Курбас зібрав своїх найкращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім Шевченка, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне по містах Київщини. Спочатку осіли у Білій Церкві, потім в Умані.

Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922–1926), а потім і філософського (1926–1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. В листопаді 1922 у Києві в державному народному театрі відбулася прем'єра вистави Т. Шевченко «Гайдамаки» (режисер Л. Курбас). В червні 1924 Всеукраїнське кіно-фото управління запросило його на один рік режисером до Першої державної одеської кінофабрики.

Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п'єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна в степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

Кульмінація здобутків Курбаса пов'язана з драматургом Миколою Кулішем (1892–1937) і художником Вадимом Меллером (1884–1962).

У Києві «Березіль» мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»).

П'єса М. Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло», на жаль, не знайшла розуміння у критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності.

Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його вистави «Маклена Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.

Акт про розстріл, 1937

Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березолю» і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у Соломона Михайловича Михоелса в Московському державному єврейському театрі на Малій Бронній. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. 3 листопада 1937 року після повторного суду його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.

Пам'ять

Меморіальна дошка на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

21 грудня 1991 р. Кабінет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УСРР».

1989 року на фасаді Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримала назву «Березіль».

Львівський академічний театр названо на честь Леся Курбаса.

• 

  Пам'ятник Лесю Курбасу у Києві

• 

  Погруддя Леся Курбаса в Самборі (ск. Микола Посікіра, 1991, бронза, мармурова крихта)

• 

  Пам'ятна дошка Лесю Курбасу, Тернопіль, вул. Качали

Література

• Енциклопедія Львова. Т. 3 За ред. / А Козицького. — Львів: «Літопис», 2010, Див.: c. 694.
• Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.214.
• Корнієнко, Неллі. Лесь Курбас і духовні засади українського авангарду // Дзеркало тижня. — 2007. — № 5 (10-16 лютого).
• Макарик, Ірина. Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років / Пер. з англ. Микола Климчук. — К.: Ніка-Центр, 2010. — 348 с.: 41 іл.
• Лабінський М. Г. «Лесь Курбас. Спогади сучасників» — К., 1969.
• Лесь Курбас: Статьи и воспоминания о Лесе Курбасе. Литературное наследие / Сост.: М. Г. Лабинский, Л. С. Танюк. — М.: Искусство, 1987. — 463 с.
• Курбас Лесь. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — 917 с.
• Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини. — К.: Дніпро, 1988.
• Молодий театр: Генеза. Завдання. Шляхи / Під ред. Ю. П. Косенко; Упорядн. М. Г. Лабінський. — К.: Мистецтво, 1991. — 320 с.

Посилання

• Львівський академічний театр імені Леся Курбаса
• Марко Роберт Стех, «Очима культури» 12. Лесь Курбас
• Куліш і Курбас: спільна творчість і смерть. Інна Кремінська. Радіо Свобода
• Курбас: комунізм несумісний з природою людини. Лесь Танюк. Радіо Свобода
• Курбас півжиття носив кулю у серці
• Постанова Кабінету Міністрів України N 367 від 21 грудня 1991 р.
• В Харькове осквернили могилу Леся Курбаса