Лесь Мартович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лесь Мартович
Лесь Мартович

Лесь Мартович
При народженні Олекса Семенович Мартович
Дата народження 12 лютого 1871(1871-02-12)
Місце народження Торговиця
Дата смерті 11 січня 1916(1916-01-11) (44 роки)
Місце смерті Зубейки
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів польська мова
Рід діяльності український письменник та громадський діяч, доктор права
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Д-р Ле́сь Марто́вич (Олекса Семенович Мартович, 12 лютого 1871, Торговиця, Городенківський район, Івано-Франківська область — 11 січня 1916, Зубейки, Жовківський район, Львівська область, похований в селі Монастирок, Жовківського району) — український письменник, правник і громадський діяч, доктор права.

Життєпис[ред.ред. код]

Лесь Мартович

Народився 12 лютого 1871 в селі Торговиця Городенківського повіту у родині сільського писаря. Батько самотужки навчився грамоти, що допомогло йому піднятися з наймита до писаря, стати «взором порядного, непідкупного громадянина», авторитетним серед односельчан. Мав 15 моргів поля, гарну хату, пасіку і сад. За спогадами Василя Стефаника, родина Мартовичів належала до давнього рабинського єврейського роду, останній представник якого (дід письменника) прийняв християнство і був вигнаний з єврейської громади (кагалу).

Після закінчення сільської школи у 1882 році вступив до Коломийської ґімназії з польською мовою навчання, де познайомився зі своїми майбутніми товаришами Василем Стефаником та Марком Черемшиною. У 1889 році опублікував свій перший твір — оповідання «Не-читальник». У 1890 році звільнений з ґімназії в Коломиї і змушений був закінчувати навчання в ґімназії імені Франці Йозефа[1] у Дрогобичі.

Будинок Леся Мартовича у Городку
Меморіальна дошка на будинку Мартовича у Городку

У червні 1892 закінчує ґімназію (зокрема, переклав уривок поеми Тита Лівія різними мовами[1]) і записується на юридичний факультет Чернівецького університету. Закінчив навчання лише через 17 років (1909), оскільки батько не мав змоги утримувати сина в університеті, і тому Мартовичу доводилося розраховувати тільки на себе. 1895-го успішно склав екзамен і отримав право працювати помічником адвоката. Займався громадськими справами: працював у нелегальному гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав свою літографовану газету «Збірка»; засновував по селах читальні тощо. У той же час він був редактором львівської газети «Хлібороб» (1893), одержуючи мізерну платню — 30 гульденів, а в 1897—1898 роках став редактором «Громадського голосу», який до того редагував Іван Франко. Був членом Української Радикальної Партії.

1898-го перебрався до Львова, також перевівся, хоч і з проблемами, на навчання до Львівського університету. В цей час розпочався етап інтенсивної творчості, його твори стали систематично друкувати у львівських газетах і часописах. Працював у Львові, Дрогобичі, Городку і Стрию.

Починаючи з 1905 року, важко хворів. Його навістив одного разу І. Франко. Після закінчення екстерном навчання у Львівському університеті 1909-го отримав диплом адвоката і відкрив власну невелику адвокатську контору. У 1910 році після погіршення стану здоров'я, не маючи можливості виконувати свої професійні обов'язки, припинив адвокатську практику, яка й до цього не приносила значних прибутків.

З 1911 жив у селі Зарубани (тепер Яворівського району на Львівщині) у свого товариша І. Кунціва. Співпрацював з кількома львівськими періодичними виданнями. У 1914 році отримав наукову ступінь доктора права Львівського університету.

Однак стан здоров'я з кожним днем погіршувався. Помер 11 січня 1916 у селі Зубейки (Жовківського району Львівської області), похований у сусідньому селі Монастирок.

Літературна творчість[ред.ред. код]

Лесь Мартович — автор 27 оповідань[2].

Свої новели з селянського життя Лесь Мартович писав покутською говіркою української мови.

Писати Лесь Мартович почав ще в гімназії. Перше оповідання «Не-читальник» було написане в 1889. Мартович — письменник сучасного йому села, тематично дуже близький до Василя Стефаника та Марка Черемшини. Входив до так званої «Покутської трійці». Його герої — селяни з найвіддаленіших сіл Західної України. У своїй творчості письменник відходить від народницьких канонів; він нерідко розвиває глибокі соціально-економічні корені класової нерівності на селі («Мужицька смерть»). Мартович змальовував односельчан, глибоко люблячи їх. Виразна риса його художнього стилю — поєднання трагічного з комічним, гумор, який часом переходить у гостру сатиру. Особливо вдалися Мартовичу образи селян у жартівливій повісті «Забобон» (1911).

Твори[ред.ред. код]


Видання[ред.ред. код]

  • Не-читальник. — Чернівці, 1889.
  • Хитрий Панько і інші оповідання. — Львів, 1900.
  • Стрибожий дарунок і інші оповідання. — Львів, 1905.
  • Забобон. Повість. — Львів, 1917; Київ, 1926.
  • Оповідання. — Львів, 1922.

Вшанування[ред.ред. код]

На честь Леся Мартовича:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Межва Л. «Списував…» — С. 26.
  2. Лесин В. М. Оповідання Леся Мартовича // Мартович Л. Вибрані твори / Упоряд., вступ. ст., примітки, словник Лесина В. М. — Ужгород: Карпати, 1989

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Бандурак В. Ю. Оповідання про Леся Мартовича. — Ужгород, 1977.
  • Білецький Ф. М. Особливості жанру сатиричної казки в українській прозі кінця XIX — початку XX ст. // Українське літературознавство. — Львів, 1983. — Вип. 41. — С. 90-99.
  • Горак Р. Лесь Мартович. — К., 1990.
  • Гнідан О. Талант могутній, невмирущий // Мартович Лесь. Винайдений рукопис про руський край. — К., 1991.
  • Калениченко Н. Л. Українська проза початку XX ст. — К., 1964.
  • Лесин В. М. Лесь Мартович: Літературний портрет. — К., 1953.
  • Мацьківська С. Майстерність Леся Мартовича-сатирика: Посібник. — К., 1997.
  • Межва Л. «Списував. Курив. Обманював учителів. Їв у п'ятницю жирне.» // Газета по-українськи, 2016. — № 13 (1869) (12 лют.). — С. 26.
  • Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. — 280 с. — ISBN 978-966-457-087-6.
  • Погребенник Ф. П. Лесь Мартович: Життя і творчість. — К., 1971.

Посилання[ред.ред. код]