Летаргічний енцефаліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Летаргічний енцефаліт
Encephalitis lethargica

Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A85.8

Епідемі́чний летаргі́чний енцефалі́т (Encephalitis lethargica; інакше — епідемічний енцефаліт тип А, іноді називається також сонною хворобою — не потрібно плутати з захворюванням сонна хвороба; також ще має назву енцефаліт Економо) — один з видів енцефаліту.

Захворювання детально описане віденським невропатологом Константином фон Економо (нім. Constantin von Economo, 1876—1931 роки) у 1916 році, на честь якого є одна з назв хвороби (енцефаліт Економо).

У 19181928 pоках епідемія летаргічного енцефаліту охопила майже всі країни світу, залишаючи дуже багато хворих у хронічній стадії з ознаками паркінсонізму. На сьогодні він практично не зустрічається.

Етіологія[ред.ред. код]

Вірус летаргічного енцефаліту досі не ідентифікований, проте вважають його збудником якийсь нейротропний вірус, що передається повітряно-краплинним шляхом. Епідемічний енцефаліт спостерігали головним чином взимку і пізно восени.

Патоморфологічні зміни[ред.ред. код]

У базальних ядрах і ядрах мозкового стовбура, виявляють виражені запальні зміни ексудативно-проліферативного характеру, які змінюються незворотними дистрофічними процесами в чорній речовині і блідій кулі.

Клінічні ознаки[ред.ред. код]

Інкубаційний період триває від 1 до 14 діб і більше.

У клінічному перебігу епідемічного енцефаліту виділяють гостру і хронічну стадії, які розділяються проміжком часу від декількох місяців до 5-10 років.

Гостра стадія[ред.ред. код]

Характеризується загальноінфекційною симптоматикою та розвитком окуло-летаргічного синдрому, що включає патогномонічні порушення сну — хворі сплять цілодобово, їх легко розбудити, проте вони зразу ж засинають і причому за будь-яких умов: сидячи, стоячи, з ложкою в руці, зі шматком їжі в роті, напівслові, а також окорухові порушення — двоїння, птоз, недостатність конвергенції, паралічі погляду та зіничні розлади (зворотний симптом Аргайлла Робертсона: відсутність або зниження реакції зіниць на акомодацію і конвергенцію при наявності живої реакції на світло).

Часто спостерігають вегетативні розлади: підвищене або помітно знижене потовиділення, гіперсалівація, гіперпродукція сальних залоз (сальність обличчя), тахікардія.

Психічні розлади найчастіше мають характер легкого збудження, яке супроводжується сплутаністю свідомості, маренням.

Хронічна стадія[ред.ред. код]

Основним клінічним проявом хронічної стадії епідемічного енцефаліту є паркінсонізм. Для даного синдрому характерні: порушення рухової активності (збіднення і уповільненість рухів, амімія, монотонна, невиразна мова, про-, латеро- і ретропульсії, ахейрокінез тощо); підвищення м'язового тонусу за пластичним типом (екстрапірамідна ригідність, «феномен зубчастого колеса»); психічні порушення (уповільнюються психічні процеси, акайрія); дрібнорозмашистий тремор в руках (за типом «рахунку монет»); вегетативні порушення (гіперсалівація, масна шкіра, гіпергідроз).

Поряд з синдромом паркінсонізму іноді можуть розвиватися ендокринні розлади.

Лікування і профілактика[ред.ред. код]

Етіологічного лікування немає. Використовують патогенетичне та симптоматичне лікування.

Оскільки захворювання ймовірно передається повітряно-крапельним механізмом, необхідні своєчасна ізоляція і лікування хворого в умовах інфекційного відділення. Приміщення, де він перебував, а також одяг підлягають дезінфекції.


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.