Леткість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Леткість (рос. летучесть; англ. volatility; нім. Flüchtigkeit f) – термодинамічна величина, яка використовується для опису властивостей реальних газових сумішей. Вона дозволяє застосовувати рівняння, які відображають залежність хімічного потенціалу ідеального газу від температури, тиску і складу системи до компонента газової суміші, якщо в цих рівняннях замінити парціальний тиск на Л. Тобто Л. – це «виправлена» пружність насиченої пари («виправлений» парціальний тиск) компонентів ідеальних газових сумішей. Від підстановки Л. в рівняння ідеальних газів або розчинів вони стають придатними для опису властивостей реальних вуглеводневих газів або розчинів. Для ідеального однокомпонентного газу Л. f дорівнює тиску р, для суміші ідеальних газів – парціальному тиску рі компонента, тобто fі = уірі, де уі – молярна частка і-го компонента в газовій суміші. Приблизно Л. f дорівнює добутку коефіцієнта стисливості z на тиск пари суміші р, тобто . За рівності фазових тисків і температур хімічні потенціали компонентів рівні Л. компонентів у фазах. Відношення Л. компонентів у паровій фазі fіг (аналогічно в рідинній фазі fір) до уір (аналогічно до хір, де хі – молярна частка і-го компонента в рідинній фазі) називається коефіцієнтом Л. компонента і в паровій фазі (аналогічно в рідинній фазі), тобто і, а відношення fір до xі fipo – коефіцієнтом активності, тобто, де fipo – Л. чистого компонента за температури суміші.

Леткість - здатність речовини, твердої або рідкої, легко випаровуватись, пов’язана з низькою точкою кипіння та високим тиском пари при даній температурі (найчастіше при нормальній).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]