Лефлуномід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Лефлуномід
Систематизована назва за IUPAC
5-methyl-N-[4-(trifluoromethyl) phenyl]-isoxazole-4-carboxamide
Класифікація
ATC-код L04AA13
PubChem 3899
CAS 75706-12-6
DrugBank
Хімічна структура
Формула C12H9F3N2O2 
Мол. маса 270,207 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 82-95%
Метаболізм Кишечник, Печінка
Період напіввиведення 14 діб
Екскреція фекалії (48%), Нирки (43%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЛЕФЛЮТАБ,
«Медак Гезельшафт фюр клініше Шпеціальпрепарате мбХ», Німеччина
UA/12013/01/02
необмежений з 20.09.2017
ЛЕФНО®,
«КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД.»,Індія
UA/6367/01/02
28.04.2012-28/04/2017

Лефлуномід (англ. Leflunomide, лат. Leflunomidum) — синтетичний лікарський препарат, який за своєю хімічною структурою є похідним ізоксазолу[1], та застосовується перорально.[2][3] Лефлуномід розроблений у лабораторії компанії «Sanofi Aventis», та застосовується у клінічній практиці з 1998 року під торговельною назвою «Арава».[4][5]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Лефлуномід — синтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є похідним ізоксазолу. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту дигідрооротатдегідрогенази, яке забезпечує активний метаболіт препарату — А77 1726, або терифлуномід. Внаслідок інгібування фермента гальмується синтез піримідинових нуклеотидів в G1-фазі та S-фазі мітозу, переважно у Т-лімфоцитах, що призводить до інгібування проліферації як лімфоцитів, так і моноцитів[4][5][6], наслідком чого є зниження імунної відповіді за рахунок пригнічення синтезу прозапальних цитокінів, зменшення синтезу антитіл, пригнічення фактору транскрипції NF–kb, та пригнічення ЦОГ-2.[4][5][6] Лефлуномід також гальмує вивільнення фактору некрозу пухлини (ФНО-α), знижує синтез матриксних металопротеаз, знижує виділення кисневих радикалів, знижує хемотаксис нейтрофілів та гальмує синтез р53 — регулятора негативного клітинного циклу.[5][6][7] Лефлуномід розроблений як базисний препарат для лікування ревматоїдного артриту[4][6], та застосовується як один із препаратів першої лінії для лікування даного захворювання.[7][8] Лефлуномід ефективний при застосуванні як у монотерапії[7][9][10], так і в комбінації з іншими базисними препаратами, зокрема сульфасалазином або метотрексатом, глюкокортикоїдними гормонами, а також із біологічними препаратами, зокрема моноклональними антитілами (інфліксімабом, адалімумабом, ритуксімабом, тоцилізумабом, етанерцептом).[5][7][8] Щоправда. застосування лефлуноміду в комбінації з іншими препаратами збільшує частоту побічних ефектів препарату.[5][7][8] Лефлуномід дещо ефективніший при застосуванні препарату на ранніх стадіях ревматоїдного артриту.[5][11] Лефлуномід також застосовується у лікуванні псоріатичного артриту[3][7][12], у багатьох дослідженнях показана ефективність препарату при системному червоному вовчаку[7][13] та хворобі Крона.[14][15] Проводяться клінічні дослідження щодо ефективності лефлуноміду при спричиненій BK-вірусом діабетичній нефропатії[16], хворобі Кімури[17], синдромі Фелті[18], синдромі Такаясу[19] та синдромі Вегенера[18], анкілозуючому спондилоартриті[20], саркоїдозі[21], увеїті[22], синдромі Стілла[23], раку простати[24] та пемфігоїді.[25] Досліджується також ефективність препарату при трансплантації органів для профілактики реакції відторгнення трансплантату.[26]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Лефлуномід добре, але повільно всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату при пероральному застосуванні становить 82—95 %. Максимальна концентрація препарату досягається протягом 6—12 годин після перорального застосування. Лефлуномід швидко метаболізується у стінці кишечнику та печінці до активного метаболіта А77 1726 (терифлуноміда), максимальна концентрація якого у крові досягається протягом 1—24 годин після застосування. Лефлуномід майже повністю (на 99 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується лефлуномід у кишечній стінці та в печінці із утворенням одного активного та кількох неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму із калом (48 %) та сечею (43 %) у вигляді метаболітів. Період напіввиведення лефлуноміду складає у середньому 14 днів, при нирковій недостатності цей час подовжується.[2][3]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Лефлуномід застосовують для лікування ревматоїдного артриту та псоріатичного артриту.[2][3]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні лефлуноміду побічні ефекти спостерігаються приблизно у 5 % випадків при монотерапії препаратом[4], при комбінованій терапії ризик побічних ефектів зростає до більш ніж 20 %.[5][8] Найчастішими побічними ефектами лефлуноміду є діарея (13 % випадків), грипоподібний синдром (12, 5 %), підвищення активності аланінамінотрансферази (12,5 %), головний біль (11,5 %), нудота (9,4 %), висипання на шкірі (7,3 %), підвищена втомлюваність або сонливість (6,3 %) та алопеція.[6] Іншими побічними ефектами лефлуноміду є[2][3]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Лефлуномід протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату; при вираженому пригніченні функції кісткового мозку; анемії, тромбоцитопенії або лейкопенії (крім спричинених ревматоїдним артритом); тяжких активних інфекційних захворюваннях; тяжких імунодефіцитах (у тому числі при СНІДі); виражених порушеннях функції печінки або нирок; тяжкій гіпопротеїнемії; вагітності та годуванні грудьми; у дитячому та підлітковому віці.[2][3]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Лефлуномід випускається у вигляді таблеток по 0.01; 0,02 та 0,1 г.[27][28]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Melchiorri, Daniela; Barbara, van Zwieten-Boot; Romaldas, Maciulaitis; Nela, Vilceanu; Karsten, Bruins Slot; Ian, Hudson; Robert, Hemmings; Harald, Enzmann; Pierre, Demolis. Assessment report. AUBAGIO (international non-proprietary name: teriflunomide). Procedure No. EMEA/H/C/002514/0000 (PDF). European Medicines Agency. European Medicines Agency. с. 119. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2015. Процитовано 5 червня 2015. (англ.)
  2. ↑ а б в г д http://compendium.com.ua/akt/76/39082/leflunomidum [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г д е https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1281 [Архівовано 4 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в г д Опыт длительного применения лефлуномида (препарат Арава) у больных активным ревматоидным артритом [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б в г д е ж и Место лефлуномида в современной стратегии лечения ревматоидного артрита [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ а б в г д Лефлуномид — модификатор течения и исходов ревматоидного артрита [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ а б в г д е ж Лефлуномид в лечении ревматоидного артрита и перспективы использования при других заболеваниях [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ а б в г Лефлуномид в лечении ревматоидного артрита [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Лефлуномид в монотерапии при ревматоидном артрите [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Лефлуномид [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ ЛЕФЛУНОМИД (АРАВА) ПРИ РАННЕМ РЕВМАТОИДНОМ АРТРИТЕ [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Arava (leflunomide) dosing, indications, interactions, adverse effects, and more. Medscape Reference. WebMD. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 11 березня 2014. (англ.)
  13. ↑ Wu, GC; Xu, XD; Huang, Q; Wu, H (Лютий 2013). Leflunomide: friend or foe for systemic lupus erythematosus?. Rheumatology International. 33 (2): 273—6. doi:10.1007/s00296-012-2508-z. PMID 22961090. (англ.)
  14. ↑ Prajapati, DN; Knox, JF; Emmons, J; Saeian, K; Csuka, ME; Binion, DG (Серпень 2003). Leflunomide treatment of Crohn's disease patients intolerant to standard immunomodulator therapy. Journal of Clinical Gastroenterology. 37 (2): 125—8. doi:10.1097/00004836-200308000-00006. PMID 12869881. (англ.)
  15. ↑ Holtmann, MH; Gerts, AL; Weinman, A; Galle, PR; Neurath, MF (Квітень 2008). Treatment of Crohn's disease with leflunomide as second-line immunosuppression : a phase 1 open-label trial on efficacy, tolerability and safety. Digestive Diseases and Sciences. 53 (4): 1025—32. doi:10.1007/s10620-007-9953-7. PMID 17934840. (англ.)
  16. ↑ Blanckaert, K; De Vriese, AS (23 вересня 2006). Current recommendations for diagnosis and management of polyoma BK virus nephropathy in renal transplant recipients (PDF). Nephrology Dialysis Transplantation. 21 (12): 3364—3367. doi:10.1093/ndt/gfl404. PMID 16998219. (англ.)
  17. ↑ Dai, L; Wei, XN; Zheng, DH; Mo, YQ; Pessler, F; Zhang, BY (Червень 2011). Effective treatment of Kimura's disease with leflunomide in combination with glucocorticoids. Clinical Rheumatology. 30 (6): 859—65. doi:10.1007/s10067-011-1689-2. PMID 21286771. (англ.)
  18. ↑ а б Sanders, S; Harisdangkul, V (2002). Leflunomide for the treatment of rheumatoid arthritis and autoimmunity. American Journal of the Medical Sciences. 323 (4): 190—3. doi:10.1097/00000441-200204000-00004. PMID 12003373. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 21 березня 2017. (англ.)
  19. ↑ Unizony, S; Stone, JH; Stone, JR (Січень 2013). New treatment strategies in large-vessel vasculitis. Current Opinion in Rheumatology. 25 (1): 3—9. doi:10.1097/BOR.0b013e32835b133a. PMID 23114585. Архів оригіналу за 11 квітня 2014. Процитовано 21 березня 2017. (англ.)
  20. ↑ Haibel, H; Rudwaleit, M; Braun, J; Sieper, J (Січень 2005). Six months open label trial of leflunomide in active ankylosing spondylitis (PDF). Annals of the Rheumatic Diseases. 64 (1): 124—6. doi:10.1136/ard.2003.019174. PMC 1755172. PMID 15608310. Архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2014. Процитовано 21 березня 2017. (англ.)
  21. ↑ Panselinas, E; Judson, MA (October 2012). Acute pulmonary exacerbations of sarcoidosis (PDF). Chest. 142 (4): 827—36. doi:10.1378/chest.12-1060. PMID 23032450. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2014. Процитовано 21 березня 2017. (англ.)
  22. ↑ Roy, M (Серпень 2007). Early clinical experience with leflunomide in uveitis. Canadian Journal of Ophthalmology. 42 (4): 634. doi:10.3129/canjophthalmol.i07-085. PMID 17641721. (англ.)
  23. ↑ Pirildar, T (Травень 2003). Treatment of adult-onset Still's disease with leflunomide and chloroquine combination in two patients. Clinical Rheumatology. 22 (2): 157. doi:10.1007/s10067-002-0667-0. PMID 12740686. (англ.)
  24. ↑ Mitoxantrone and Prednisone With or Without Leflunomide in Treating Patients With Stage IV Prostate Cancer. ClinicalTrials.gov. National Institute of Health. Вересень 2012. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 11 березня 2014. (англ.)
  25. ↑ Leflunomide Associated With Topical Corticosteroids for Bullous Pemphigoid (ARABUL). ClinicalTrials.gov. National Institute of Health. December 2008. Архів оригіналу за 22 жовтня 2011. Процитовано 11 березня 2014. (англ.)
  26. ↑ Teschner, S; Burst, V (Вересень 2010). Leflunomide: a drug with a potential beyond rheumatology. Immunotherapy. 2 (5): 637—50. doi:10.2217/imt.10.52. PMID 20874647. (англ.)
  27. ↑ Leflunomide [Архівовано 4 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  28. ↑ https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1281 [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лефлуномід&oldid=42170191