Лешко II Чорний

Лешко II Чорний пол. Leszek Czarny
Лешко II Чорний Лешко II Чорний. Малюнок Яна Матейка
Прапор Князь краківський
1279 — 1288
Попередник:	Болеслав V Сором'язливий
Наступник:	Генріх IV Праведний
Прапор Князь серадзський
1261 — 1288
Попередник:	Казимир I Куявський
Наступник:	Владислав I Локетек
Прапор Князь ленчицький
1267 — 1288
Попередник:	Казимир I Куявський
Наступник:	Казимир II Ленчицький
Прапор Князь іновроцлавський
1273 — 1278
Попередник:	Болеслав Побожний
Наступник:	Земомисл Іновроцлавський
Прапор Князь сандомирський
1279 — 1288
Попередник:	Болеслав V Сором'язливий
Наступник:	Болеслав II Мазовецький
Народження:	бл. 1241 Берестя-Куявське
Смерть:	30 вересня 1288(1288-09-30) Краків
Поховання:	Костел Святої Трійці, Краків, Польща
Країна:	Польща
Рід:	П'ясти
Батько:	Казимир I Куявський
Мати:	Констанція Вроцлавська
Шлюб:	Агрипина Ростиславна
Медіафайли у Вікісховищі

Лешко II Чорний (пол. Leszek Czarny; бл. 1241 — 30 вересня 1288) — князь краківський (1279—1288), серадзський (1261—1288), ленчицький (1267—1288), іновроцлавський (1273—1278) та сандомирський (1279—1288). Своє прізвисько отримав за своє чорне волосся.

Біографія

Князь Серадзький

Походив з династії Куявських П'ястів. Був старшим сином князя Казимира I Куявського і Констанції Вроцлавської (доньки Генріка II Побожного). 1257 року його мати померла, і батько вдруге одружився з Єфросинією, донькою Казимира I Опольського. Мачуха не злюбила Лешка й його брата Земомисла і начебто навіть намагалася їх отруїти, хоча цей факт не доведений. 1260 році брав участь у війні проти Богемії на боці Угорщини.

У 1261 році Лешко здійняв заколот проти батька і мачухи, побоюючись, що його можуть позбавити спадщини. Заколот не вдався, але при допомозі Болеслава V Сором'язливого, Земовита I Мазовецького і Болеслава Великопольського, Лешко отримав у спадок Серадзське князівство, яке було одним з найменш населених у Польщі. Вкладаючи кошти в розвиток міст Нова-Бжежніца, Лютомерськ, Вольбуж, Радомско і тісно співпрацюючи з католицькою церквою, Лешку вдалося залучити велику кількість переселенців.

У 1267 році після смерті батька Лешко приєднав Ленчицьку землю. Водночас уклав союз з верховним князем Болеславом V Сором'язливим. 1265 року останній оголосив Лешека Чорного своїм спадкоємцем. Відомий своєю безкомпромісністю у відносинах з серадзькою знаттю, Лешко не вдовольняв малопольську шляхту. У 1271—1273 роках разом з Болеславом V брав участь у походах проти Богемії та її союзників Генріха IV Праведного і Владислава Опольського.

Супротивники Лешека вирішили закликати опольського князя Владислава Опольського. Останній 1273 року рушив на Краків, але зазнав поразки під Богуціном. Того ж року мешканці Іновроцлава повалили князя Болеслава Благочестивого, покликавши замість нього Лешека. Він правил Іновроцлавом п'ять років, поки на сеймі 1278 року за посередництва Пшемисла II не повернув місто Земомислу (брату Лешека), першому володарю міста. 1274 року Владислав Опольський визнав угоду Лешека Чорного з Болеславом Сором'язливим.

Верховний князь

Після смерті у 1279 році Болеслава V Сором'язливого, Лешко став новим верховним князем, приєднавши Малу Польщу і Сандомирське князівство. Для цього йому довелося пройти формальну процедуру обрання.

У лютому 1280 року до Польщі вдерся король Русі Лев I Данилович, до війська якого входили литовські й татарські загони. Вони намагалися повалити Лешка II й посадити на трон Болеслава II Мазовецького. Галичани захопили Люблін, форсували Віслу і взяли в облогу Сандомир. Втім, залога міста чинила спротив, чим дала час Лешку II зібратися з силами. Він завдав поразку Леву під Гозлицями, а потім у відповідному набігу розграбував околиці Львова. 1281 року Лешек Чорний напав на Вроцлав, яка не зумів захопити це місто.

1282 року на Люблін напали ятвяги і спустошили його околиці. Лешко II вирушив за ними навздогін, переміг їх у запеклій битві. 1283 року литовці організували новий набіг, але в битві під Ровіню війська верховного князя Польщі здобули перемогу.

Водночас внутрішнє становища Лешка II було хитким через постійні конфлікти з місцевою знаттю. Найгірше були відносини з краківським єпископом Павлом Пшеманковим через відмову розширити його привілеї та удовою Болеслава Сором'язливого через небажання Лешка II віддавати заповідану Болеславом важливу Сондецьку землю. У 1282 або 1283 році Лешек полонив єпископа, але за наполяганням решти духовенства незабаром був змушений відпустити, заплатити штраф у 3 тис. срібних монет і визнати спірні привілеї.

1282 року повстала малопольська шляхта, але Лешку Чорному вдалося його придушити. 1285 року почалося нове повстання знаті на чолі із Янушем Старжа, каштеляном Кракова і Жегота, і Оттон Топошика, сандомирського воєводи. Лешко II був змушений тікати до Угорщини. Але Конрад II Черський, якого бунтівники пророкували в князі, діяв нерішуче. Лешек Чорний повернувся з угорськими військами, розбив повстанців у битві при і вигнав їх з Польщі, завдяки чому кінець його правління пройшов відносно спокійно.

На рубежі 1287—1288 років на Польщу знову напали війська Золотої Орди під орудою хана Тула-Бугаи і темника Ногая, яких підтримували війська Галицького князівства. Шляхта відступила до великих замків, а Лешко Чорний вирушив до Угорщини за підмогою. Татари не змогли здобути Краків і Сандомир, сплюндрувавши їхні околиці.

Помер 30 вересня 1288 року, його було поховано в домініканській церкві Святої Трійці у Кракові. Його смерть призвела до нової міжусобиці, в результаті якої краківський престол посіла династія Пржемисловичів.

Родина

Подружня суперечка між Агрипиною та Лешком, картина Яна Матейка

У 1265 році Лешко II одружився з Агрипиною, дочкою галицького князя і бана Славонії Ростислава Михайловича. Шлюб не був вдалий: в 1271 році Агрипина оголосила, що її чоловік — імпотент. Лешко II погодився на лікування, запропоноване краківським лікарем Миколаєм: він навіть їв жаб і змій, але це не допомогло: нащадків він мав.

Джерела

• Szuster, Michał. Leszek II Czarny. Poczet władców Polski i Rzeczypospolitej.

Попередник Болеслав V Сором'язливий

Князь краківський 1279-1288

Наступник Генріх IV Праведний

Попередник Казимир I Куявський

Князь серадзський 1261-1288

Наступник Владислав I Локетек

Попередник Казимир I Куявський

Князь ленчицький 1267-1288

Наступник Казимир II Ленчицький

Попередник Болеслав Побожний

Князь іновроцлавський 1273-1278

Наступник Земомисл Іновроцлавський

Попередник Болеслав V Сором'язливий

Князь сандомирський 1279-1288

Наступник Болеслав II Мазовецький