Лещенко Сергій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Лещенко
Serhiy Leshchenko, Ambassador's residence.jpg
Сергій Лещенко у 2011 році
Народився 30 серпня 1980(1980-08-30) (38 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність політик, журналіст, публіцист
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Володіє мовами українська
Посада Народний депутат України 8-го скликання
Партія Демократичний альянс
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Партія: ДемАльянс, фракція партії «Блок Петра Порошенка» 27 листопада 2014

Лещенко Сергій Анатолійович на сайті Верховної Ради України

Сергій Анатолійович Лещенко (нар. 30 серпня 1980, Київ) - народний депутат України VIII скликання, член Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. З 2002 по 2014 працював на посаді заступника головного редактора — спеціального кореспондента в ПП «Українська правда» .

Життєпис[ред. | ред. код]

У 2003 році закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кар'єру журналіста почав в 2000 році з випробувального терміну в програмі новин «Репортер» на телеканалі «Новий канал» під керівництвом Андрія Шевченка. У вересні 2000 року став кореспондентом інтернет-видання «Українська правда». Продовжував працювати у редакції регіональних новин «Нового каналу» до весни 2001 року, поєднуючи цю роботу з роботою в «Українській правді». У березні 2001 звільнився з «Нового каналу». У 2002 році став заступником головного редактора «Української правди». Відомий своїми журналістськими розслідуваннями щодо корупції в українській політиці. У 2010 увійшов до складу руху «Стоп цензурі!», мета якого — відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури та перешкоджанню професійній діяльності журналістів в Україні.

У 2012 став членом руху «Чесно», діяльність якого була спрямована на контроль за прозористю та відкритість представників влади. У 2012 році навчався у Великій Британії у рамках стипендіальної програми Меморіального фонду Джона Сміта (John Smith Fellowship). У 2013—2014 роках проходив стажування у Фонді підтримки демократії (NED) в м. Вашингтон, США за програмою імені президента Рейгана та конгресмена Фассела. Також у 2013 році брав участь у літній програмі Draper Hills Fellows Program при Стенфордському Університеті, США.

2014 року обраний народним депутатом України VIII скликання від партії Блок Петра Порошенка. Очолив підкомітет з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикорупційного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.

У 2015—2016 роках викладав курс лекцій з журналістики в Українському католицькому університеті (м. Львів) та антикорупційний курс лекцій в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Київ).

У червні 2013 року опублікував документальну книгу «Американська сага Павла Лазаренка», засновану на матеріалах розслідування, що проводилося щодо колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка правоохоронними органами США[4][5]. Після Євромайдану Лещенко написав ще одну книгу «Межигірський синдром. Діагноз влади Віктора Януковича», яка була видана у вересні 2014 року. Гонорар з продажу книги Лещенко перерахував на діяльність Благодійного фонду «Таблеточки».

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії «Блок Петра Порошенка» по партійному списку (No 19)[13]. Голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикорупційного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції[13].

Член міжфракційного депутатського об'єднання «ЄвроОптімисти» та «Рівні можливості». Підтримує ідею гендерної рівності в українському суспільстві та збільшення участі жінок у політиці. Є активним представником України на міжнародній арені. Крім комунікації з міжнародними колегами, участі у мижнародних заходах, долучився до низки агітаційних заходів у Нідерландах під час Консультативного референдуму Нідерландів щодо асоціації України і ЄС 6 квітня 2016 року.

У 2015 році Сергій Лещенко став співавтором проектів законів, спрямованих на забезпечення свободи слова в Україні, зокрема проект Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо недопущення вимоги попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими ЗМІ)». Співавтор та доповідач Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», яким передбачається зменшення ризиків політичної корупції шляхом внесення комплексних змін до законодавства України у сфері фінансування політичних партій та передвиборної агітації за рахунок прямого державного фінансування політичних партій, що посилює їхню фінансову незалежність. Даний Закон входив до «безвізового пакету» законів, необхідних для лібералізації візового режиму для України. Крім того, під час розробки законопроекту про державне фінанасування партій, Сергій Лещенко лобіював питання про додаткове фінансування партій у випадку дотримання гендерних квот.

За результатами розгляду депутатських звернень щодо корупції топ-посадовців, направлених до правоохоронних та антикорупційних органів відкрито низку проваджень.

26 листопада 2015 року оприлюднив документи, які з його слів, підтверджували кримінальну справу у Швейцарії за підозрою у хабарництві та «відмиванні» коштів проти тодішнього народного депутата від «Народного фронту» Миколи Мартиненка. У зв'язку з даним розслідуванням Микола Мартиненко склав депутатський мандат та перебуває під слідством.

Сергій Лещенко є прибічником створення незалежних антикорупційних органів в Україні, що дасть можливість побороти корупцію серед топ-посадовців. Зокрема успіхом реформаторів вважає створення Національного антікорупційного бюро України. Наступним важливим кроком вбачає створення незалежного антикорупційного суду.

Разом з іншими народними депутатами та громадськістю провів агітаційну кампанію восени 2017 року за акцію «Всеукраїнський збір» за «велику політичну реформу», вимогами якої були створення антикорупційного суду, скасування депутатської недоторканності, зміна виборчого законодавства на пропорційну систему з відкритими списками. Лещенко є прибічником встановлення ліміту на передвиборчу агітаційну рекламу на телебаченні, що поставить різні партії та кандидатів в однакові умови, а отже, збільшить конкурентноспроможність кандидатів.

З 2017 року на 24 телеканалі записує власні відеоблоги, де розповідає про політичну ситуацію в країні, свою депутатську діяльність та реалізацію порядку денного сучасних реформаторів.

Протягом 2017 року Лещенко допоміг низці підприємців малого та середнього бізнесу, іноземним інвесторам відстояти свої права на підприємницьку діяльність, зокрема у випадках нібито неправомірних дій з боку правоохоронних органів.

2018 року він продовжує діяльність, спрямовану на забезпечення сприятливого бізнес-клімату для українців та інвесторів.

2017 року у відповідь на скарги заявників щодо неприйому громадян Генеральним прокурором України Юрієм Луценком згідно з законодавством надав цьому публічного розголосу, після чого Генеральний прокурор почав проводити прийоми.

Критика[ред. | ред. код]

Скандал із купівлею нерухомості[ред. | ред. код]

6 вересня 2016 року стало відомо, що Сергій Лещенко придбав квартиру в новобудові в історичному центрі Києва площею 192 м² за 7,5 мільйонів гривень (понад 300000 доларів). За словами народного депутата, «половина суми — це позика від засновника „Української правди“ Олени Притули терміном на 10 років». Ще частина коштів — його заощадження як колишнього співвласника ресурсу «Українська правда», а решта — гроші його дівчини, відомого DJ Анастасії Топольської.[14]Зважаючи на суспільний резонанс, 7 вересня 2016 року Сергій Лещенко опублікував заяву, в якій попросив Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) зробити відповідну перевірку придбання ним житла.

За результатами перевірки, 19 вересня 2017 року НАБУ оголосило, що не знайшло кримінального правопорушення у придбанні Сергієм Лещенком квартири. Враховуючи результати аналізу джерел походження коштів, підстав розпочинати розслідування за статтею 368-2 Кримінального кодексу України («Незаконне збагачення») не було, оскільки народний депутат надав інформацію, яка підтверджує законність підстав набуття активу — квартири.[1] Для перевірки можливих адміністративних правопорушень матеріали перевірки були скеровані до НАЗК. 1 грудня 2016 року НАЗК заявило, що за підсумками перевірки було встановлено, що при купівлі квартири Сергій Лещенко отримав подарунок у вигляді знижки на вартість квартири, яка була надана забудовником, на загальну суму 1 801 648 гривень. Оскільки Сергій Лещенко на момент придбання нерухомості був народним депутатом України, у цьому вбачали ознаки адміністративного правопорушення за статтями 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції».[17] Сергій Лещенко заперечив, що знижка на купівлю його квартири була надана неправомірно.

15 лютого 2017 року Печерський районний суд міста Києва виніс постанову про закриття справи за протоколом НАЗК «за відсутністю складу адміністративного правопорушення», пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У березні 2017 року постанова набрала законної сили. Сергій Лещенко назвав історію навколо придбання ним житла політичним переслідуванням та спробою влади помститися за його антикорупційні розслідування.

Сутичка у Верховній Раді[ред. | ред. код]

9 лютого 2017 року народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Іван Мельничук влаштував словесну перепалку з Сергієм Лещенком у сесійній залі Верховної Ради України через пост у Facebook, в якому Лещенко написав, що депутати від фракції «Блок Петра Порошенка» навмисно зривають засідання антикорупційного комітету, аби згодом звинуватити комітет у неспроможності. Іван Мельничук застосував фізичну силу, пошкодивши піджак Лещенка.

Сутичка на телеканалі[ред. | ред. код]

Після ефіру на телеканалі Newsone Ігор Мосійчук звинуватив Лещенка у дискредитації лідера Олега Ляшка, почалась суперечка, яка переросла у сутичку.

Книги[ред. | ред. код]

  • «Американська сага Павла Лазаренка» (2013)
  • «Межигірський синдром» (2014)

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • 2004 — 2-ге місце в конкурсі «Найкраще журналістське розслідування — 2004» (спільний проект Інституту масової інформації, Посольства Франції в Україні та Могилянської школи журналістики).
  • 2006 — лауреат премії імені Олександра Кривенка.
  • 2006 — лауреат у номінації «Людина року в галузі друкованих ЗМІ» загальнонаціональної програми «Людина року — 2006»
  • 2006 — «Персона року» в конкурсі «Лідери українського інтернету», організованому журналом Internet.ua.
  • 2011 — журналістська премія Східного партнерства від організації Fundacja Reporterow за статтю-розслідування «Офшорний дах для Януковича та Клюєва»[2].
  • 2013 — премія імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи»[3].
  • 2013 — 55-е місце в списку 100 найвпливовіших людей України за версією журналу «Кореспондент»[4].
  • 2014 — увійшов до списку «100 героїв інформації», вперше опублікованого організацією «Репортери без кордонів»[5][6]
  • 2014 - увійшов до рейтенгу ТОП-100 блогерів України за рейтингом «Факти» ICTV (http://bloggers.fakty.ictv.ua/vote-item/2310)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]