Лещинська Анна
| Лещинська Анна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
25 травня 1699 Тшебниця, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща |
| Померла |
20 червня 1717 (18 років) Цвайбрюккен, Рейнланд-Пфальц ·пневмонія |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | аристократка |
| Титул | принцеса |
| Рід | Лещинські |
| Батько | Станіслав Лещинський |
| Мати | Катажина Лещинська |
| Брати, сестри | Марія Лещинська |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Анна Лещинська (пол. Anna Leszczyńska 25 травня 1699, Тшебниця, Республіка Польща - 20 червня 1717, Цвайбрюккен, Німеччина) — старша дочка короля Польського і Великого князя Литовського Станіслава Лещинського і Катерини Опалінської,[1] сестра королеви Франції Марії Лещинської.
Біографія[ред. | ред. код]
Анна народилася 25 травня 1699 року в родині Станіслава Лещинського і його дружини Катерини Опалінської. Дівчину назвали на честь бабусі по лінії батька - княгині Анни Яблоновської. Перші роки свого життя Анна провела в Сілезії, де у 1703 році народилась її молодша сестра Марія, майбутня королева Франції. У 1704 році батька Анни було обрано королем Польщі й Великим князем Литовським. У вересні цього ж року, через загрозу з боку детронованого монарха Августа II, Анна разом з матір'ю та молодшою сестрою виїхала з Варшави до Познаня. Після спроби викрадення Катерини Лещинської в 1707 році, Анна з сестрою деякий час переховувалися в Цистерціанському монастирі в Тшебніці, а потім разом з матір'ю переїхали до Шведської Померанії. У 1714 році король Швеції Карл XII призначив Станіслава Лещинського князем Цвайбрюккена (Князівства Двох мостів) і сімʼя воззʼєдналась.
У сім'ї Анна була улюбленицею батька.[2] Дівчина щодня вивчала літературу, мови, географію та історію, брала уроки танців та хороших манер. Здобула гарну освіту. Анна Лещинська була надзвичайно вродливою та скромною дівчиною. Разом із сестрою займалася благодійністю - дівчата шили одяг для бідних жителів міста.
Анна Лещинська померла в 1717 році у місті Цвайбрюккен у віці 18 років та була похована в монастирі Графінталь у Мандельбахталь, Німеччина. Смерть Анни настала внаслідок пневмонії. У момент смерті батьки й сестра перебували поряд з нею і були приголомшені раптовою смертю Анни.[3]
Передчасна смерть старшої доньки спустошила всю сім'ю, особливо батька Станіслава. Він наказав дружині й Марії ніколи не згадувати при ньому імені старшої доньки. Марія дотрималась батькового наказу. У 1725 році вона одружилась з французьким королем Людовиком XV і довгий час не згадувала при ньому імені "Анна". Лише через багато років після весілля Людовик XV дізнався про існування у дружини старшої сестри,[4] чим був дуже здивований. Саме з причини замовчування, деякі наукові праці, що нині зберігаються в архівах Франції, містять недостовірну інформацію про те, що королева Франції була єдиною дитиною Станіслава Лещинського та Катерини Опалінської.
У 2006 році під час археологічних досліджень на руїнах монастиря Графінталь було знайдено скелет молодої жінки, яку ідентифікували як Анну Лещинську. 24 червня 2017 року, у день 300-річчя від дня смерті княгині, останки Анни Лещинської перепоховали у відновленій монастирській каплиці.
Родовід[ред. | ред. код]
| 8. Богустав Лещинський | ||||||||||||||||
| 4. Рафаїл Лещинський | ||||||||||||||||
| 9. Анна Денгоф | ||||||||||||||||
| 2. Станіслав Лещинський | ||||||||||||||||
| 10. Станіслав Яблоновський | ||||||||||||||||
| 5. Анна Яблоновська | ||||||||||||||||
| 11. Маріанна Казановська | ||||||||||||||||
| 1. Анна Лещинська | ||||||||||||||||
| 12. Кшиштоф Опалінський | ||||||||||||||||
| 6. Ян Карл Опалінський | ||||||||||||||||
| 13. Тереза Констанца Царновська | ||||||||||||||||
| 3. Катерина Опалінська | ||||||||||||||||
| 14. Адам Царновський | ||||||||||||||||
| 7. Софія Царнковська | ||||||||||||||||
| 15. Тереза Залеська | ||||||||||||||||
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль на geneall.net [Архівовано 16 травня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Edmund Cieślak, Stanisław Leszczyński, pp. 45-46, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Warsaw 1994.
- ↑ Sarah Coffin, Bodo Hofstetter Portrait Miniatures in Enamel: The Gilbert Collection, p. 87, Philip Wilson, London 2000.
- ↑ André Rossinot, Emmanuel Haymann, Stanislas, le roi philosophe, p. 93, Michel Lafon, Paris 2004.
- ↑ Bożena Krzywobłocka, Wielkopolskie damy (Great Polish Ladied), p. 123, Krajowa Agencja Wydawnicza, Poznan 1 986.
|
