Перейти до вмісту

Либідська площа

Координати: 50°24′46″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.41278° пн. ш. 30.52444° сх. д. / 50.41278; 30.52444
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Либідська площа
Київ
МісцевістьНова Забудова
РайонГолосіївський
Розміщенняміж Великою Васильківською вулицею, вулицею Джона Маккейна, бульваром Миколи Міхновського, Залізничним шосе, вулицею Антоновича та провулком Руслана Лужевського
Назва на честьЛибідь
Колишні назви
Площа Дзержинського
Координати50°24′46″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.41278° пн. ш. 30.52444° сх. д. / 50.41278; 30.52444
Транспорт
Найближчі станції метроЛінія 2  «Либідська»
Автобуси 20, 27, 51, 52
Тролейбуси 1, 12, 42, 43, 50, 91Н
Маршрутні таксі 212, 239, 303, 305, 412, 422, 444, 450, 457, 470, 507, 519, 520, 539, 546, 557, 590, 726, 729, 736, 739, 801, 812, 825
Найближчі залізничні станціїКиїв-Деміївський
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10431
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Либідська площа у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Либідська пло́ща — площа у Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Розташована між Великою Васильківською вулицею, вулицею Джона Маккейна, бульваром Миколи Міхновського, Залізничним шосе, вулицею Антоновича та провулком Руслана Лужевського.

Історія

[ред. | ред. код]

Площа утворена в середині 1950-х років під первинною назвою площа Дзержинського, на честь радянського партійного та державного діяча Фелікса Дзержинського.

Після здобуття Україною незалежності на деяких мапах часто називалася як Либідська площа (від станції метро Лінія 2  «Либідська»), хоча офіційного рішення щодо її перейменування на той час ще не приймалося[1].

Сучасна назва — з 2015 року, на честь легендарної сестри засновників Києва на ім'я Либідь[2].

20 жовтня 2020 року легендарна столична «літаюча тарілка» на Либідській площі, яка була збудована у 1978 році, після тривалої боротьби небайдужих захисників київського модернізму із забудовниками отримала статус пам'ятки архітектури і відтоді повинна бути захищена державою. Автором так званої «тарілки» — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування, був український художник, архітектор, композитор, майстер музичних інструментів, скрипаль, педагог, теоретик мистецтва Флоріан Юр'єв (1929—2021), який розробив проєкт у 1960-х роках. Флоріан Юр'єв, проєктуючи конференц-зал Інституту інформації передбачав, що завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», в якому будуть об'єднані музика, світло і колір, проте міська влада вирішила розмістити в ньому Інститут науково-технічної інформації. За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв отримав нагороду «За новаторство в архітектурі». У 2023 році вийшов фільм «Нескінченість за Флоріаном» режисера Олексія Радинського.

Установи та заклади

[ред. | ред. код]

19 листопада 2012 року на території площі було відкрито найбільший в Україні торговельно-розважальний центр «Океан Плаза», з іншої сторони площі існує торговельний центр «Інтервал-Плаза».

Пам'ятники та меморіальні дошки

[ред. | ред. код]

У сквері посередині площі 1967 року було споруджено пам'ятник Чекістам, автори — скульптор Василь Бородай та архітектор Анатолій Ігнащенко. Його було визнано пам'яткою історії місцевого значення 1970 року[3]. На виконання закону про декомунізацію пам'ятник передбачалося демонтувати та передати музею. Натомість 2016 року його було вщент зруйновано із застосуванням важкої будівельної техніки.

11 вересня 2024 року, за участі президента України Володимира Зеленського, на місці колишнього пам'ятника чекістам було відкрито меморіал Пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Пам'ятник складається з трьох стел із кортенової сталі, на яких зазначені три найтрагічніші події в історії кримських татар: анексія Криму російською імперією у 1783 році, депортація кримськотатарського народу 1944 року та окупація Криму росією у 2014 році.

25 серпня 2025 року на Меморіалі пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу на Либідській площі встановлена нічна підсвітка[4]. На стінах меморіалу розміщені вертикальні елементи у формі вантажних вагонів — символ примусової депортації. На меморіалі викарбувані назви міст та селищ, які радянська влада перейменувала після виселення кримських татар. Центральним елементом меморіалу є скульптура у вигляді чаші з кипарисом, яка символізує скорботу. Її основа — стилізований дім, прикрашений рослинним орнаментом, який уособлює культурну спадщину народу та його зв'язок із Кримом.

Ділянка з лівостроннім рухом

[ред. | ред. код]

На Либідській площі є єдина в Києві ділянка із лівостороннім рухом, у північній частині площі. Оскільки вулиці Велика Васильківська та Антоновича мають однобічний рух, то в північній частині площі є проїзд для автомобілів, що рухаються з вулиці Антоновича на вулицю Велика Васильківська в бік центру лівою частиною проїзду. Назустріч (дорога розділена відбійником) рухається транспорт, що повертає з Великої Васильківської на Антоновича. Тож на цій ділянці автомобілі рухаються саме за лівосторонньою схемою. Довжина діялнки бл. 120 метрів.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лист Головного управління з питань внутрішньої політики та звя'зків з громадськістю Київської міської державної адміністрації від 17 серпня 2011 року щодо офіційних назв деяких вулиць та площ міста. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 27 лютого 2012.
  2. Обговорення щодо перейменування площі Дзержинського у Голосіївському та Печерському районах міста Києва на площу Либідську. Офіційний сайт Київської міської державної адміністрації. — 2014 (2015). — 20 листопада. — 20 січня
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27.01.1970 № 159
  4. На Либідській завершили Меморіал пам'яті геноциду кримських татар: там встановили ілюмінацію. Журнал великого міста. Процитовано 25 серпня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]