Либідська площа
| Либідська площа Київ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Нова Забудова |
| Район | Голосіївський |
| Розміщення | між Великою Васильківською вулицею, вулицею Джона Маккейна, бульваром Миколи Міхновського, Залізничним шосе, вулицею Антоновича та провулком Руслана Лужевського |
| Назва на честь | Либідь |
| Колишні назви | |
| Площа Дзержинського | |
| Координати | 50°24′46″ пн. ш. 30°31′28″ сх. д. / 50.41278° пн. ш. 30.52444° сх. д. |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Либідська» |
| Автобуси |  20, 27, 51, 52 |
| Тролейбуси |  1, 12, 42, 43, 50, 91Н |
| Маршрутні таксі | 212, 239, 303, 305, 412, 422, 444, 450, 457, 470, 507, 519, 520, 539, 546, 557, 590, 726, 729, 736, 739, 801, 812, 825 |
| Найближчі залізничні станції | Київ-Деміївський |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 10431 |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Либідська площа у Вікісховищі  | |
Либідська пло́ща — площа у Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Розташована між Великою Васильківською вулицею, вулицею Джона Маккейна, бульваром Миколи Міхновського, Залізничним шосе, вулицею Антоновича та провулком Руслана Лужевського.
Площа утворена в середині 1950-х років під первинною назвою площа Дзержинського, на честь радянського партійного та державного діяча Фелікса Дзержинського.
Після здобуття Україною незалежності на деяких мапах часто називалася як Либідська площа (від станції метро «Либідська»), хоча офіційного рішення щодо її перейменування на той час ще не приймалося[1].
Сучасна назва — з 2015 року, на честь легендарної сестри засновників Києва на ім'я Либідь[2].
20 жовтня 2020 року легендарна столична «літаюча тарілка» на Либідській площі, яка була збудована у 1978 році, після тривалої боротьби небайдужих захисників київського модернізму із забудовниками отримала статус пам'ятки архітектури і відтоді повинна бути захищена державою. Автором так званої «тарілки» — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування, був український художник, архітектор, композитор, майстер музичних інструментів, скрипаль, педагог, теоретик мистецтва Флоріан Юр'єв (1929—2021), який розробив проєкт у 1960-х роках. Флоріан Юр'єв, проєктуючи конференц-зал Інституту інформації передбачав, що завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», в якому будуть об'єднані музика, світло і колір, проте міська влада вирішила розмістити в ньому Інститут науково-технічної інформації. За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв отримав нагороду «За новаторство в архітектурі». У 2023 році вийшов фільм «Нескінченість за Флоріаном» режисера Олексія Радинського.
19 листопада 2012 року на території площі було відкрито найбільший в Україні торговельно-розважальний центр «Океан Плаза», з іншої сторони площі існує торговельний центр «Інтервал-Плаза».
У сквері посередині площі 1967 року було споруджено пам'ятник Чекістам, автори — скульптор Василь Бородай та архітектор Анатолій Ігнащенко. Його було визнано пам'яткою історії місцевого значення 1970 року[3]. На виконання закону про декомунізацію пам'ятник передбачалося демонтувати та передати музею. Натомість 2016 року його було вщент зруйновано із застосуванням важкої будівельної техніки.
11 вересня 2024 року, за участі президента України Володимира Зеленського, на місці колишнього пам'ятника чекістам було відкрито меморіал Пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Пам'ятник складається з трьох стел із кортенової сталі, на яких зазначені три найтрагічніші події в історії кримських татар: анексія Криму російською імперією у 1783 році, депортація кримськотатарського народу 1944 року та окупація Криму росією у 2014 році.
- Колишній пам'ятник чекістам (демонтований у 2016 році)
-
-
25 серпня 2025 року на Меморіалі пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу на Либідській площі встановлена нічна підсвітка[4]. На стінах меморіалу розміщені вертикальні елементи у формі вантажних вагонів — символ примусової депортації. На меморіалі викарбувані назви міст та селищ, які радянська влада перейменувала після виселення кримських татар. Центральним елементом меморіалу є скульптура у вигляді чаші з кипарисом, яка символізує скорботу. Її основа — стилізований дім, прикрашений рослинним орнаментом, який уособлює культурну спадщину народу та його зв'язок із Кримом.
На Либідській площі є єдина в Києві ділянка із лівостороннім рухом, у північній частині площі. Оскільки вулиці Велика Васильківська та Антоновича мають однобічний рух, то в північній частині площі є проїзд для автомобілів, що рухаються з вулиці Антоновича на вулицю Велика Васильківська в бік центру лівою частиною проїзду. Назустріч (дорога розділена відбійником) рухається транспорт, що повертає з Великої Васильківської на Антоновича. Тож на цій ділянці автомобілі рухаються саме за лівосторонньою схемою. Довжина діялнки бл. 120 метрів.
- ↑ Лист Головного управління з питань внутрішньої політики та звя'зків з громадськістю Київської міської державної адміністрації від 17 серпня 2011 року щодо офіційних назв деяких вулиць та площ міста. Архів оригіналу за 10 грудня 2012. Процитовано 27 лютого 2012.
- ↑ Обговорення щодо перейменування площі Дзержинського у Голосіївському та Печерському районах міста Києва на площу Либідську. Офіційний сайт Київської міської державної адміністрації. — 2014 (2015). — 20 листопада. — 20 січня
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27.01.1970 № 159
- ↑ На Либідській завершили Меморіал пам'яті геноциду кримських татар: там встановили ілюмінацію. Журнал великого міста. Процитовано 25 серпня 2025.
- Дзержинського площа // Веб-енциклопедія Києва.
- Дзержинського пл. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — С. 88.
- Дзержинського пл. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 53–54.
- Дзержинського площа // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 64. — ISBN 5-88500-070-0.
- Дзержинського площа // Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 29. — ISBN 966-95457-1-5.
- Дзержинского площадь // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 159. (рос.)
- Дзержинського площа // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 64. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Либідська площа // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
